справа № 380/19148/21
17 грудня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій (бездіяльності), зобов'язання вчинити дії,-
Позивачка - ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області (Відповідач), в якому просить:
- розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження;
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року у повному обсязі;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги, в розмірі 7354,00 грн.;
- стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1953,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є учасником бойових дій та у 2021 році отримала щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1491,00 грн., тобто меншому, ніж той, який передбачений частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». На думку позивачки, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 вона набула право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, як це встановлено частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відтак позивачка уважає, що відповідач порушив її право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у належному розмірі, відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим вона звернулася з цим позовом до суду, який просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 10 листопада 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін; роз'яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 7901830236301 ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 10 листопада 2021 року відповідач отримав 26 листопада 2021 року.
Проте станом на момент прийняття судом рішення у цій справі відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що встановлений ухвалою судді від 10 листопада 2021 року про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, минув, суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує цю справу на підставі наявних у її матеріалах доказів.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 19 квітня 2018 року Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 , позивачка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
У квітні 2021 року Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області виплатило позивачці щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1491,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 86 від 29 квітня 2021 року.
Листом від 06 жовтня 2021 року № 3429 Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області повідомило позивачку на її заяву щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги до 05 травня у 2021 році, як учаснику бойових дій, зокрема, про те, що виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (надалі - Постанова № 325). Витрати, зокрема, на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, тому виплата допомоги в інших розмірах можлива після прийняття змін до Закону та за умови забезпечення їх реалізації фінансовими ресурсами. Виходячи з того, що у 2021 році позивачка отримала виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі, встановленому чинним законодавством, Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області не може здійснити її перерахунок.
Уважаючи дії (бездіяльність) відповідача щодо не нарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у повному обсязі протиправними, позивачка звернулася з цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни та створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає та забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон № 3551-ХІІ).
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону № 3551-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності з 01 січня 2008 року) частину 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року.
У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності з 01 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року та № 112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
08 квітня 2021 року Кабінет Міністрів України відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України прийняв постанову № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затвердив «Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань».
Додатком до цього Порядку «Розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» визначено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: учасникам бойових дій - 1491 гривня.
У той же час рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційним Судом України в Рішенні від 27 лютого 2020 № 3-р/2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення цього Рішення.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV, а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» 15 грудня 2020 року № 1082-IX встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня 2021 року - 1769 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2021 році становить 8845,00 грн. (1769,00 грн. х 5).
Наведена вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з частиною 5 статті 242 КАС України.
При цьому це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Отже, беручи до уваги фактичні обставини справи, з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд доходить висновку, що позивачка, як учасник бойових дій, має право на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Оскільки щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у 2021 році позивачці виплачено у розмірі, меншому, ніж це передбачено частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд констатує порушення прав позивачки на отримання такої допомоги у належному, встановленому чинним законодавством, розмірі.
Суд критично оцінює посилання відповідача на Постанову № 325, як на правовий акт, який регулює розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Так, на час виплати позивачці у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова № 325.
Виходячи із визначених у частині 4 статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році необхідно застосовувати не Постанову № 325, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 17-1 Закону № 3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.
Підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII.
Так, Велика Палата Верховного Суду під час розгляду зразкової справи № 440/2722/20 дійшла висновку, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги.
Оскільки у 2021 році разова грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачці Управлінням соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, що ним не заперечується, то саме останній і є належним відповідачем у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачці щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а тому позовна вимога у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
При обранні способу відновлення порушеного права позивачки суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Ухвалюючи це рішення, суд звертає увагу на те, що нарахування, а також виплата конкретної суми грошової допомоги належать до дискреційних повноважень відповідача в силу вимог статті 17-1 Закону № 3551-XII, якою встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Суд відзначає, що сума щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, яку просить виплатити позивачка, їй ще не нараховувалася відповідачем, а підлягає нарахуванню саме на підставі цього судового рішення. Відтак вимога позивачки щодо зобов'язання відповідача виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7354,00 грн., задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною.
За таких обставин, на переконання суду, з метою ефективного захисту порушеного права позивачки, та з урахуванням способу захисту такого права, який застосований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року, належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Тому позовну вимогу у цій частині належить задовольнити частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду з цим адміністративним позовом його не сплачувала, а тому розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки 1953,00 гривень понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивачка вказує, що з метою отримання професійної правничої допомоги уклала з адвокатом ОСОБА_2 договір № 33/21 від 27 вересня 2021 року про надання правової допомоги. Повідомляє, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на послуги адвоката становить 1953,00 грн.
Пунктом першим частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд також враховує, що норма статті 134 КАС України передбачає можливість здійснювати розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають сплаті, тобто, ще не сплачені стороною.
Правова позиція з цього питання викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, у якій Суд заначив про те, що «КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції».
Суд встановив, що між адвокатом Павлишином Ігорем Андрійовичем (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт) укладено Договір № 33/21 від 27 вересня 2021 року про надання правової допомоги (Договір).
За змістом пункту 1.1 Договору Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до підпунктів г), д) пункту 3.1 Договору Клієнт зобов'язаний: оплачувати послуги Адвоката в порядку та на умовах, визначених цим Договором; підписати акт приймання-передачі адвокатських послуг протягом трьох днів з моменту отримання. Якщо протягом п'яти днів зауважень по вказаному акту не надійшло, він вважається підписаним.
Відповідно до Детального розрахунку витрат на правову допомогу за договором розмір гонорару адвоката ОСОБА_2 згідно умов укладеного договору про надання правової допомоги складає:
- 1500,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката, що включає: 1) підготовлення заяви до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області щодо нарахування та виплати недоплаченого розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року; 2) підготовка позовної заяви, формування додатків, збирання всіх необхідних документів, доказів та направлення адміністративного позову про захист законних прав та інтересів Позивача до Львівського окружного адміністративного суду до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня 2021 року; 3) супроводження справи в Львівському окружному адміністративному суді, в разі необхідності у Восьмому апеляційному адміністративному суді;
- 453,00 грн. - кошти, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п.п. в) п. 3.1 Договору, а саме витрати на поштові відправлення, відрядження, тощо.
Відповідно до Акта № 1 від 25 жовтня 2021 року приймання-здавання адвокатських послуг до договору № 33/21 про надання правової допомоги від 27 вересня 2021 року Адвокат надав Клієнту наступні юридичні послуги:
1) Підготовлення заяви до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області щодо нарахування та виплати недоплаченого розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року;
2) Підготовка позовної заяви, формування додатків, збирання всіх необхідних документів, доказів та направлення адміністративного позову про захист законних прав та інтересів Позивача до Львівського окружного адміністративного суду до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня 2021 року;
3) Супроводження справи в Львівському окружному адміністративному суді, в тому числі подання відповіді на відзив, пояснень, клопотань.
Послуги надано в повному обсязі відповідно до звернень Клієнта. Клієнт не має претензій до якості та характеру наданих послуг (пункт 2 Акта № 1 від 25 жовтня 2021 року).
Вартість наданих юридичних послуг складає 1000,00 грн. (без ПДВ).
Згідно дубліката чека від 12 жовтня 2021 року позивачка сплатила отримувачу - ОСОБА_3 1000,00 грн., призначення платежу: адвокатські послуги згідно Договору № 33/21 від 27 вересня 2021 року.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п'ятій цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Відповідно до частин дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
За таких обставин суд зазначає, що ця справа згідно положень статей 4, 12, 263 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Так, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Відшкодування витрат за підготовлення заяви до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області щодо нарахування та виплати недоплаченого розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року суд уважає необґрунтованим з огляду на те, що в ордері серії ЛВ № 143081 на надання правової допомоги від 27 вересня 2021 року чітко зазначено, що органом, у якому надається правова допомога, є Львівський окружний адміністративний суд.
Водночас, на думку суду, витрати в сумі 1953,00 грн. за підготовку позовної заяви, формування додатків, збирання всіх необхідних документів, доказів та направлення адміністративного позову про захист законних прав та інтересів позивачки до Львівського окружного адміністративного суду, супроводження справи в Львівському окружному адміністративному суді є завищеними, оскільки ця справа є типовою та відповідає зразковій справі № 440/2722/20, а відтак, не потребує затрати значного часу на вказані роботи.
Також, суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в тому числі рішення Верховного Суду у зразковій справі) з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивачки до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому підлягає зменшенню до 700,00 грн., що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
При цьому суд також ураховує, що відповідно до вимог частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, то суд, ураховуючи приписи частини 3 статті 139 КАС України, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області (вул. Пачовського, 7, м. Золочів, Львівська область, 80700) про визнання протиправними дій (бездіяльності), зобов'язання вчинити дії - задоволити частково.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області (вул. Пачовського, 7, м. Золочів, Львівська область, 80700, код ЄДРПОУ 03194306) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 17 грудня 2021 року.
Суддя Клименко О.М.