Іменем України
17 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5819/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадження Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - представник позивача) інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - відповідач), в якому представник позивача просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до вимог частини першої статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, положень статті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей”;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до вимог частини першої статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, положень статті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей”.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_2 був звільнений із служби цивільного захисту наказом ДСНС України від 01 листопада 2019 року № 465 “Про звільнення із служби осіб начальницького складу” у запас Збройних Сил України та виключений з кадрів ДСНС, зі списків особового складу Головного управління ДСНС України у Луганській області з 02 листопада 2019 року.
16 вересня 2021 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, якою просив надати вказівку відповідним посадовим особам про здійснення із ним повного розрахунку при звільненні, а саме виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Разом з тим, 06 жовтня 2021 року позивачем отримано лист-відповідь від 30 вересня 2021 року за № 5701-4785/5707/01. У цьому листі відповідач звернув увагу позивача на те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у адміністративній справі № 822/3008/17 касаційну скаргу Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишено без задоволення, а тому відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, що набрало законної сили у цій справі, є обов'язковим для виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (що є учасниками справи, тобто Житомирського прикордонного загону регіонального управління Державної прикордонної служби України та позивача у цій справі).
З посиланням на положення статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, Інструкції “Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту”, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623, представник позивача вважає бездіяльність відповідача протиправною та просить позовні вимоги задовольнити.
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області адміністративний позов не визнало, про що 15 листопада 2021 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 39656/2021 подало відзив на позовну заяву від 15 листопада 2021 року б/н, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 27-32).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що позивач дійсно перебував на службі в ДСНС України, проходив службу на посаді начальника 22 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління (далі - 22 ДПРЧ Головного управління) та мав звання старшого лейтенанта служби цивільного захисту. ОСОБА_2 звільнений із служби цивільного захисту згідно з наказом ДСНС (по особовому складу цивільного захисту) від 01 листопада 2019 року № 465 «Про звільнення із служби осіб начальницького складу» у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) та виключений з кадрів ДСНС і списків особового складу Головного управління згідно з наказом Головного управління (по особовому складу) від 01 листопада 2019 року № 387 «Про кадрові питання». Вислуга років на службі станом на 02 листопада 2019 року: календарна - 09 років 00 місяців 02 дні; пільгова - 04 роки 09 місяців 20 днів; загальна - 13 років 09 місяців 23 дні.
Позивачем до Головного управління подано заяву від 16 вересня 2021 року (вх. № Б-337 від 21 вересня 2021 року) щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи із розрахунку 50 % грошового забезпечення станом на дату звільнення за кожний повний календарний рік служби (9 років), у задоволенні якої було відмовлено, оскільки зміст постанови Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у адміністративній справі № 822/3008/17, яким позивач керувався при обґрунтуванні вимог, носить уповноважувальний, а не зобов'язуючий характер, а тому Головне управління вважає, що відповідно до пункту 8 розділу XXVII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20 липня 2018 року № 623, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, пільгова вислуга років не враховується для отримання права на одноразову грошову допомогу, а враховуються лише календарні роки служби.
Стаття 9 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ) має дві складові: 1) підстави виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за вислугою років та за станом здоров'я: особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що замішуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому умовою для виплати одноразової грошової допомоги є здобуття права на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, що обчислюється у календарних роках; 2) підстави виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з інших підстав, зокрема: у разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. При цьому умовою для виплати одноразової грошової допомоги є наявність 10 років служби, що обчислюється у календарних роках.
Позивачем помилково трактується зміст другої складової цієї статті, що стосується саме його та свідомо застосовується підміна понять “календарна вислуга років” (наявність якої є необхідною умовою для виходу на пенсію) на зручну для нього “загальну вислугу років”, серед якої у випадку позивача є 4 роки пільгової вислуги років. На думку відповідача законодавцем при вживанні словосполучення “за наявності вислуги 10 років і більше” малася на увазі виключно календарна вислуга років, як і у всьому змісті цієї статті, слово “календарна” повторно не вживалось зі стилістичних міркувань, для уникнення повторюваності слів.
Про обґрунтованість наведеного вище твердження відповідача також свідчить зміст статті 12 Закону № 2262-ХІІ та вживання по тексту виключно поняття календарної вислуги років.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
До повноважень відповідача належить лише цільове використання грошових коштів.
Поняття “пільгової вислуги років” не має жодного відношення до виплати одноразової грошової допомоги та вживається для призначення пенсій (додатковому обчисленні її розміру) і випливає зі змісту пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей” (далі - Порядок № 393).
Так, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Обчислення вислуги років, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, відбувається у календарних роках, що є аксіомою. Відповідач наголошує, що іншого періоду (у тому числі «пільгового», будь-якого іншого) для врахування при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні чинним законодавством не встановлено.
На день звільнення позивача (01 листопада 2019 року) його календарна вислуга становила 09 років 00 місяців 02 дні. Це свідчить про те, що позивач не набув права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, визначеної пунктом 8 розділу XXVII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20 липня 2018 року № 623.
З урахуванням викладеного, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Ухвалою від 18 жовтня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 18-20).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) є учасником бойових дій, у період з 01 листопада 2010 року по 02 листопада 2019 року проходив службу в МНС України, ДСНС України, що підтверджується посвідченням від 16 травня 2016 року серії НОМЕР_2 , виданим Державною службою України з надзвичайних ситуацій, дублікатом трудової книжки від 17 травня 2018 року серії НОМЕР_3 , витягами з наказів Головного управління МНС України в Луганській області (по особовому складу) від 01 листопада 2010 року № 416 о/с, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (по особовому складу) від 01 листопада 2019 року № 387 та послужний список ОСОБА_2 (арк. спр. 8, 9, 25, 38, 39, 40-44).
Згідно з витягом з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (по особовому складу) від 01 листопада 2019 року № 387 ОСОБА_2 , старшого лейтенанта служби цивільного захисту, начальника 22 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління, звільненого зі служби цивільного захисту згідно з наказом ДСНС (по особовому складу цивільного захисту) від 01 листопада 2019 року № 465 «Про звільнення зі служби осіб начальницького складу» у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 173, підпунктом 1 пункту 176 (у зв'язку із закінченням строку контракту) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, виключено з кадрів ДСНС, зі списків особового складу Головного управління, знято з усіх видів забезпечення з 02 листопада 2019 року та направлено до Новопсковсько-Старобільського об'єднаного районного військового комісаріату Луганської області для постановки на військовий облік; вислуга років станом на 02 листопада 2019 року: календарна - 09 років 00 місяців 02 дні, пільгова - 04 роки 09 місяців 20 днів, загальна - 13 років 09 місяців 23 дні, що також підтверджено розрахунком календарної та пільгової вислуги років ОСОБА_2 (арк. спр. 9, 39, 45-46).
Заявою від 16 вересня 2021 року позивач просив відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні виходячи із розрахунку 50 % грошового забезпечення станом на дату звільнення за кожний повний календарний рік служби - 9 років (арк. спр. 10).
Листом від 30 вересня 2021 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області повідомило позивача, що пільгова вислуга років не враховується для отримання права на одноразову грошову допомогу, а календарної вислуги позивача недостатньо для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи із розрахунку 50 % грошового забезпечення станом на дату звільнення за кожний повний календарний рік служби (арк. спр. 11-12).
Згідно з довідкою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 05 листопада 2021 року № 29/931 розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на листопада 2019 року (у жовтні 2019 року) становило 15089,12 грн (арк. спр. 47).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 127 Кодексу цивільного захисту України пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється у порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 9 Закону № 2262-ХІІ врегульовані питання виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.
Так, частиною першою статті 9 Закону № 2262-ХІІ (тут і надалі посилання на норми Закону № 2262-ХІІ наводяться в редакції, яка діяла станом на день звільнення позивача) передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2262-ХІІ виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Абзацами першим, третім пункту 10 Порядку № 393 (тут і надалі посилання на норми Порядку № 393 наводяться в редакції, яка діяла станом на день звільнення позивача) визначено, що які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги (абзаци п'ятий, сьомий пункту 10 Постанови № 393).
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац восьмий пункту 10 Порядку № 393).
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справі України від 20 липня 2018 року № 623 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 936/32388 (далі - Інструкція № 623).
Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 3 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 4 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623 грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають посади осіб рядового і начальницького складу, передбачені штатами в апараті Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС), її територіальних органах та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах цивільного захисту, наукових установах та інших підрозділах, в яких особи рядового і начальницького складу проходять службу цивільного захисту (далі - органи управління (підрозділи)).
Відповідно до пункту 8 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623 підставами для виплати грошового забезпечення є наказ: керівника органу управління (підрозділу) про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, та встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат тощо; керівника навчального закладу про зарахування на навчання із встановленням відповідних окладів, надбавок, доплат тощо; керівника органу управління (підрозділу) про зарахування в розпорядження. Проекти зазначених наказів по особовому складу органів управління (підрозділів) готують підрозділи по роботі з персоналом (кадрами) та погоджують з відповідними фінансовими і юридичними підрозділами.
Грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби (абзац перший розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623).
За правилами пункту 8 розділу ХХVII «Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту» Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту керівником відповідного органу управління (підрозділу), за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби із дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули права на отримання такої допомоги (пункт 11 розділу ХХVII «Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту» Інструкції № 623).
Згідно з пунктом 12 розділу ХХVII «Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту» Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються:
для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення;
для осіб рядового і начальницького складу, які на день звільнення зі служби перебували в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів), - посадовий оклад за останньою штатною посадою, оклад за спеціальним званням, установлений на день звільнення зі служби, додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) за останніми штатними посадами.
Пунктом 13 розділу ХХVII «Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту» Інструкції № 623 передбачено, що до вислуги років особам рядового і начальницького складу для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту в разі звільнення зараховуються періоди, визначені в пунктах 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Верховний Суд в постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17 (№ рішення в ЄДРСР 73359546), від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17 (№ рішення в ЄДРСР 93080938), від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2427/20 (№ рішення в ЄДРСР 96441548) та від 27 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.005965 (№ рішення в ЄДРСР 97284010) зробив висновок, що поняття “календарна вислуга років” застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: “в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби”. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” є наявність “вислуги 10 років і більше”. Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
У межах спірних правовідносин суд зазначає, що в частині першій статті 9 Закону № 2262-ХІІ також відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
В постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 520/1365/2020 (№ рішення в ЄДРСР 93119428) Верховний Суд зазначив:
“Положення пункту 10 Порядку № 393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію.
Системний аналіз наведених положень Закону № 2262-ХІІ дає підстави для висновку, що частина друга статті 9 цього Закону встановлює дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, зокрема, особами, які перебували на службі в Національній поліції, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав, зважаючи на що ненабуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги.
Вказана правова позиція відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №821/3762/15-а, від 30 вересня 2020 року у справі № 821/952/17 і Верховний Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.”.
З матеріалів справи судом встановлено, що на момент звільнення вислуга років ОСОБА_2 становить: календарна - 09 років 00 місяців 02 дні, пільгова (без урахування календарної вислуги): 04 роки 09 місяців 20 днів, всього 13 років 09 місяців 23 дні, тобто понад 10 років.
Оскільки позивач при звільненні зі служби в ДСНС станом на 02 листопада 2019 року мав загальну вислугу років - 13 років 09 місяців 23 дні, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана, суд дійшов висновку, що позивач при звільненні зі служби в ДСНС набув права на отримання одноразової грошової допомоги.
У зв'язку з викладеним суд вважає, що відповідач протиправно при звільненні позивача не нарахував та не виплатив останньому одноразову грошову допомогу, передбачену частиною першою статті 9 Закону № 2262-ХІІ, за період календарної служби (9 (дев'ять) повних календарних років служби).
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 (дев'ять) повних календарних років служби відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;
зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 (дев'ять) повних календарних років служби.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, лише зі словесним корегуванням обраного позивачем способу судового захисту.
Оскільки одноразова грошова допомога при звільненні є складовою грошового забезпечення, позивач на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з чим питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ідентифікаційний код 38617137, місцезнаходження: вул. Ліщини Богдана, буд. 29, м. Сєвєродонецьк, Сєвєродонецький район, Луганська область, 93406) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 (дев'ять) повних календарних років служби відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 (дев'ять) повних календарних років служби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська