07 грудня 2021 року 12 год. 23 хв.Справа № 280/4570/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участі секретаря судового засідання Лузан К.Ю. та сторін
від позивача: адвокат Божко А.В.,
від відповідача: Прокоф'єв С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський Пух України»
до - Запорізької митниці
про визнання протиправними та скасування рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації, -
04 червня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський Пух України» (далі - позивач) до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA110170/2021/000003/2 від 29.03.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. З наведених підстав просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 09.06.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 23.06.2021 о/об 10 год.30 хв.
Ухвалою суду від 23.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 12.08.2021 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 12.08.2021 зупинено провадження у справі до 27.09.2021 об 11 год. 00 хв.
14.09.2021 представником відповідача через канцелярію суду (вх. №52781) поданий відзив на позовну заяву, в якому зазначена незгода з заявленими позовними вимогами з тих підстав, що в поданих позивачем до митного оформлення документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару виявлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи. При цьому додатково надані частково позивачем документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів також містять розбіжності та неточності. Ураховуючи, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, підстави для оформлення товарів за визначеною ним митною вартістю були відсутні, що зумовило прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Просить в задоволенні позову відмовити.
23.09.2021 представником позивача через канцелярію суду (вх. 55117) подано відповідь на відзив на позов.
Ухвалою суду від 27.09.2021 продовжено зупинення провадження до 11.11.2021 о 15 год. 00 хв.
28.09.2021 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №56051) подані заперечення на відповідь відзив.
Ухвалою суду від 11.11.2021 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11.11.2021 о/об 15 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 11.11.2021закрито підготовче провадження та призначено судове засідання по справі на 07.12.2021 об 11 год. 00 хв.
Усною ухвалою суду від 07.12.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, замінено в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі - Дніпровську митницю Держмитслужби на Запорізьку митницю як територіальний орган (відокремлений підрозділ, код ЄДРПОУ ВП 44005647, за місцезнаходженням: 69041, м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, 12) Державної митної служби України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заявах по суті справи, просив позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив із підстав, викладених у заявах по суті справи, просив в задоволенні позову відмовити.
У відкритому судовому засіданні 07.12.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, встановив такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янський Пух Україна» (місцезнаходження: 71600, Запорізька обл., м. Василівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 3, ідентифікаційний код 31964537) зареєстроване в якості юридичної особи 17.04.2002, номер запису 10801200000000329 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 02.12.2020 між Changxing Zhengxin Textiles Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець) та ТОВ «Слов'янський Пух Україна» був укладений контракт №06-12/20 (далі - контракт), відповідно до якого продавець зобов'язався виробити та поставити, а позивач прийняти та оплатити продукцію, яка надалі іменується як «товар».
Відповідно до пунктів 2.1-2.3, 3.2, 11.1 та 11.2 контракту продавець і позивач погодили, що ціна товару розуміється на умовах CIF-Запоріжжя (Україна) відповідно до Incoterms 2010.
Умови поставки CIF-Запоріжжя (Україна) відповідно до Incoterms 2010.
Орієнтована сума контракту складає 72 261,12 долар США.
Умови оплати: 30% передоплати протягом 10 днів від дати рахунка-проформи. Потім продавець розпочинає виробництво тканин та організовує відвантаження.
Остаточна оплата здійснюється після готовності товару до відвантаження, після надання продавцем копії коносамента протягом 10 робочих днів.
Строк поставки - 40 днів після 100% оплати.
Контракт набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2020 або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Усі зміни, доповнення та додатки до контракту будуть дійсними за умови, якщо вони складені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.
04.12.2020 позивач перерахував у рамках контракту на користь продавця 11 825,00 доларів США відповідно до платіжного доручення позивача №91JBKLKC від 04.12.2020.
10.12.2020 позивач перерахував у рамках контракту на користь продавця 5 900,00 доларів США відповідно до платіжного доручення позивача №94JBKLKC від 10.12.2020.
21.12.2020 позивач перерахував у рамках контракту на користь продавця 4 100,00 доларів США відповідно до платіжного доручення позивача №97JBKLKC від 21.12.2020.
25.12.2020 продавець виставив позивачу до сплати відповідно до контракту комерційний інвойс №6-12/20 від 25.12.2020 на загальну суму до сплати в 72 261,12 долар США на умовах поставки товару CIF м. Запоріжжя, Україна.
Судом встановлено, що відповідно до комерційного інвойса №6-12/20 від 25.12.2020 позивач придбав у продавця товар, який зазначено в пункті 1.2 контракту.
12.02.2021 позивач перерахував у рамках контракту на користь продавця 12 836,12 доларів США відповідно до платіжного доручення позивача в іноземній валюті або банківських металах №3 від 12.02.2021.
23.02.2021 позивач перерахував у рамках контракту на користь продавця 13 500,00 доларів США відповідно до платіжного доручення позивача в іноземній валюті або банківських металах №4 від 23.02.2021.
03.03.2021 позивач перерахував у рамках контракту на користь продавця 14 100,00 доларів США відповідно до платіжного доручення позивача в іноземній валюті або банківських металах №5 від 03.03.2021.
05.03.2021 позивач перерахував у рамках контракту на користь продавця 10 000,00 доларів США відповідно до платіжного доручення позивача в іноземній валюті або банківських металах №6 від 05.03.2021.
24.03.2021 позивачем до Дніпровської митниці Держмитслужби було подано додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA110170/2021/000150, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний позивачем у продавця відповідно до комерційного інвойса №6-12/20 від 25.12.2020.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 додаткової митної декларації ІМ40ДТ №UA110170/2021/000150 від 24.03.2021 загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), складає 72 261,12 долар США, а його поставка відбувалася на умовах CIF м. Запоріжжя, Україна.
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: сертифікат якості №6-12/20 від 25.12.2020; комерційний інвойс №6-12/20 від 25.12.2020; коносамент №SHLD2012L077 від 31.12.2020; автотранспортна накладна №3845 від 08.03.2021; сертифікат про походження товару №21C3305A0245/00005 від 29.01.2021; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №1420003700-0203 від 22.03.2021; акт Дніпровської митниці Держмитслужби про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA110170/2021/000112 від 09.03.2021; поліс морського страхування №95500-3-4 від 18.01.2021, укладений між страховою компанією China Pacific Property Insurance Co., Ltd. та продавцем; контракт; акт Дніпровської митниці Держмитслужби про взяття проб (зразків) товарів б/н від 09.03.2021; копія митної декларації країни відправлення №425820200001079070 від 31.12.2020.
При проведенні перевірки документів, які надані в підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідачем було виявлено наступне:
1. Відповідно до пункту 3 контракту передбачені наступні умови оплати - 30% впродовж 10 календарних днів від дати рахунка-проформи. Потім продавець починає виробництво тканин та організації відвантаження. Кінцева оплата проводиться після готовності товару до відвантаження, після надання продавцем копії коносамента впродовж 10 робочих днів. Строк поставки - 40 днів після 100% оплати. До митного оформлення платіжні документи та рахунок-проформа не надавались. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до положень частини другої статті 53 МК України, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Згідно з умовами вищезазначеного контракту передплата повинна бути надана до митного оформлення.
2. Надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення №425820200001079070 від 31.12.2020 та рахунок №6-12/20 від 25.12.2020 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж тих, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву в достовірності зазначених відомостей та вказує на наявність фіскальних ризиків у частині можливого заниження митної вартості заявленого товару.
3. Відповідно до положень пункту 8 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Імпорт товару здійснюється відповідно до умов Incoterms - CIF, якими визначено, що продавець здійснює морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. У поданому до митного оформлення страховому полісі №95500-3-4 від 18.01.2021 зазначено «As per Invoice No.», що в перекладі - «відповідно до рахунка», реквізити інвойса (від загальної вартості за інвойсом залежить розмір страхової суми в цілому) в поданому документі зазначено «YMLU8839160/YMAG807205», що відрізняється від реквізитів інвойса, поданого до митного оформлення. Інвойс за «YMLU8839160/YMAG807205» підприємством до митного оформлення не подавався. При цьому, документи, які підтверджують вартість страхування, до митного оформлення, підприємством також не надано, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Митним органом надіслано позивачу електронну вимогу про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно з частиною третьою статті 53 МК України: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 3) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларантом засобами електронного зв'язку було надіслано до митниці лист №2503/21-01 від 25.03.2021 та додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: платіжні доручення позивача №91JBKLKC від 04.12.2020, №94JBKLKC від 10.12.2020 та №97JBKLKC від 21.12.2020; платіжні доручення позивача в іноземній валюті або банківських металах №3 від 12.02.2021, №4 від 23.02.2021, №5 від 03.03.2021 та №6 від 05.03.2021; оборотно-сальдову відомість позивача по рахунку бухгалтерського обліку 632 за період із 01.01.2021 по 25.03.2021 у розрізі кредиторської заборгованості перед продавцем.
У листі №2503/21-01 від 25.03.2021 позивачем було зазначено, що інші додаткові документи в рамках строку, передбачено частиною третьою статті 53 МК України, надаватися не будуть.
Митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA110170/2021/000003/2 від 29.03.2021, в якому вказано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме не подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, а в цих документах відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари (враховуючи зауваження до платіжних документів).
Відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно до частини другої статті 58 та пункту 2 частини шостої статті 54 МК України.
За результатами проведеного контролю співставлення у відповідності до положень статті 337 МК України встановлено відсутність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних/подібних товарів у понятті статей 59-60 МК України, ввезених на митну територію України у наближений час, що унеможливлює застосування методів визначення митної вартості товару за ціною щодо ідентичних (статті 59 МК України) та подібних (стаття 60 МК України) товарів. У зв'язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 МК України, їх митна вартість визначається згідно з положеннями статті 62 МК України на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування статей 62 та 63 МК України може бути зворотною. Методи на основі віднімання (стаття 62 МК України) та додавання (ст. 63 МК України) вартості повинні ґрунтуватися на даних, які с об'єктивними, підтверджуються документально, піддаватися обчисленню. Відсутність у митниці та ненадання декларантом необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У зв'язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно з наявною в митного органу інформацією з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення подібних (аналогічних) товарів, а саме: щодо товару №1 - 4,51 долари США за 1 кг (ЕМД №UA100480/2021/300630 від 15.01.2021, ЕМД №UA100480/2021/300634 від 15.01.2021).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Дніпровська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110170/2021/00019 від 29.03.2021.
Відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA110170/2021/000150 від 24.03.2021 скоригував з 72 261,12 долару США до рівня 110 946,00 доларів США.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA110170/2021/000170 від 31.03.2021 та митний орган завершив її митне оформлення.
Судом встановлено, що позивач, ураховуючи коригування Дніпровською митницею Держмитслужби митної вартості товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів №UA110170/2021/000003/2 від 29.03.2021, доплатив різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом додаткової сплати 279 042,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до частини першої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110170/2021/000003/2 від 29.03.2021 встановлено, що відповідач фактично свій висновок про відсутність у документах, наданих позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості спірного товару, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, пов'язує з тим, що позивачем не надано документів, які підтверджують вартість страхування, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до Офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП №560 у редакції з 01.01.2011 (Incoterms 2010) CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Таким чином, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов'язок забезпечення транспортування товару (оплати фрахту) до порту відвантаження та страхування проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, тобто вартість страхування включаються до ціни товару, який постачається на умовах CIF згідно з Incoterms 2010.
У відповідності до пункту 7 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на страхування цих товарів.
Таким чином, умови поставки CIF згідно з Incoterms 2010 передбачають, що витрати на страхування товару були включені до його ціни, у зв'язку з чим митна вартість товару відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 МК України не підлягає збільшенню на суму витрат на страхування спірного товару.
Суд зазначає, що в листі позивача №2503/21-01 від 25.03.2021 останній повідомив відповідачу, що додаткового страхування позивач не здійснював.
Не заслуговують на увагу посилання митного органу й на те, що в полісі морського страхування №95500-3-4 від 18.01.2021, укладеному між страховою компанією China Pacific Property Insurance Co., Ltd. та продавцем, не зазначено номер інвойса продавця.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача та звертає увагу, що позивач у листі №2503/21-01 від 25.03.2021 повідомив митному органу, що в полісі морського страхування №95500-3-4 від 18.01.2021 вказаний номер контейнера, в якому спірний товар транспортувався до митної території України (YMLU8839160), що безпідставно було залишено поза увагою відповідачем.
При цьому позивач не повинен надавати відповідачу договір із третьою особою (страховою компанією China Pacific Property Insurance Co., Ltd.), яка не була залучена позивачем, а була залучена продавцем для виконання зобов'язань останнього щодо страхування спірного товару.
Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Судом досліджено контракт, комерційний інвойс №6-12/20 від 25.12.2020, виставлений продавцем, платіжні доручення позивача №91JBKLKC від 04.12.2020, №94JBKLKC від 10.12.2020 та №97JBKLKC від 21.12.2020, платіжні доручення позивача в іноземній валюті або банківських металах №3 від 12.02.2021, №4 від 23.02.2021, №5 від 03.03.2021 та №6 від 05.03.2021, оборотно-сальдову відомість позивача по рахунку бухгалтерського обліку 632 за період із 01.01.2021 по 25.03.2021 у розрізі кредиторської заборгованості перед продавцем, поліс морського страхування №95500-3-4 від 18.01.2021, укладений між страховою компанією China Pacific Property Insurance Co., Ltd. та продавцем, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CIF м. Запоріжжя, Україна, а сама вартість товару в розмірі 72 261,12 долар США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в додатковій митній декларації IM40ДТ №UA110170/2021/000150 від 24.03.2021 в розмірі 72 261,12 долар США.
Відтак, суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.
Суд вважає безпідставним неврахування відповідачем наданих позивачем платіжних доручень №91JBKLKC від 04.12.2020, №94JBKLKC від 10.12.2020 та №97JBKLKC від 21.12.2020, платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах №3 від 12.02.2021, №4 від 23.02.2021, №5 від 03.03.2021 та №6 від 05.03.2021 та оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку бухгалтерського обліку 632 за період із 01.01.2021 по 25.03.2021 у розрізі кредиторської заборгованості позивача перед продавцем.
Судом встановлено, що позивач відповідно до платіжного доручення №91JBKLKC від 04.12.2020 перерахував на користь продавця в рамках контракту 11 825,00 доларів США, з яких 11 825,00 доларів США було перераховано за спірний товар, відповідно до платіжного доручення №94JBKLKC від 10.12.2020 - перерахував 5 900,00 доларів США, з яких 5 900,00 доларів США було перераховано за спірний товар, відповідно до платіжного доручення №97JBKLKC від 21.12.2020 - перерахував 4 100,00 доларів США, з яких 4 100,00 доларів США було перераховано за спірний товар, відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №3 від 12.02.2021 - перерахував 12 836,12 доларів США, з яких 12 836,12 доларів США було перераховано за спірний товар, відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №4 від 23.02.2021 - перерахував 13 500,00 доларів США, з яких 13 500,00 доларів США було перераховано за спірний товар, відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №5 від 03.03.2021 - перерахував 14 100,00 доларів США, з яких 14 100,00 доларів США було перераховано за спірний товар та відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №6 від 05.03.2021 - перерахував 10 000,00 доларів США, з яких 10 000,00 доларів США було перераховано за спірний товар, що також підтверджується наданою позивачем відповідачу оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку бухгалтерського обліку 632 за період із 01.01.2021 по 25.03.2021, згідно з якою кредиторська заборгованість позивача перед продавцем була погашена відповідно до вищезазначених платіжних доручень наступних чином: 21 825,00 доларів США - в періоді до 31.12.2020 включно; 50 436,12 доларів США - в періоді з 01.01.2021 по 25.03.2021.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що надана копія митної декларації країни відправлення №425820200001079070 від 31.12.2020 не містить печатки та штампу митних органів країни відправлення, адже вона їх містить. При цьому обов'язковість наявності печаток та штампів митних органів країни відправлення не передбачена вимогами чинного законодавства України, а тому такий висновок відповідача суд вважає необґрунтованим.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним каталоги, прайс-листи виробника товару й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд зазначає, що в листі позивача №2503/21-01 від 25.03.2021 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього каталогів, прайс-листів виробника товару й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, комерційним інвойсом №6-12/20 від 25.12.2020, виставленим продавцем, платіжними дорученнями позивача №91JBKLKC від 04.12.2020, №94JBKLKC від 10.12.2020 та №97JBKLKC від 21.12.2020, платіжними доручення позивача в іноземній валюті або банківських металах №3 від 12.02.2021, №4 від 23.02.2021, №5 від 03.03.2021 та №6 від 05.03.2021, оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку бухгалтерського обліку 632 за період із 01.01.2021 по 25.03.2021 у розрізі кредиторської заборгованості перед продавцем, полісом морського страхування №95500-3-4 від 18.01.2021, укладеним між страховою компанією China Pacific Property Insurance Co., Ltd. та продавцем, копією митної декларації країни відправлення №425820200001079070 від 31.12.2020 та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача №UA110170/2021/000003/2 від 29.03.2021 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній додатковій митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.
Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише дати та номери використаних відповідачем митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товарів, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Судом встановлено, що товари за митними деклараціями ІМ40ДЕ №UA100480/2021/300630 від 15.01.2021 та №UA100480/2021/300654 від 15.01.2021 постачалися на умовах CPT м. Чорноморськ, Україна, які не передбачають включення до ціни товару його страхування зі сторони продавця, у той час коли спірний товар позивача постачався на умовах CIF м. Запоріжжя, Україна, які передбачають обов'язок продавця застрахувати товар.
Отже, відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару без урахування відмінностей у складових митної вартості товарів (вартості страхування). При цьому висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митних декларацій ІМ40ДЕ №UA100480/2021/300630 від 15.01.2021 та №UA100480/2021/300654 від 15.01.2021 є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України).
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 4185,63 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3122 від 01.06.2021.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський Пух України» (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 3, код ЄДРПОУ 31964537) до Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, 12, код ЄДРПОУ ВП 44005647) про визнання протиправними та скасування рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитлужби про коригування митної вартості товарів №UA110170/2021/000003/2 від 29.03.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, 12, код ЄДРПОУ ВП 44005647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський Пух України» (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 3, код ЄДРПОУ 31964537) судовий збір у розмірі 4185 (чотири тисячі сто вісімдесят п'ять) грн 63 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 16.12.2021.
Суддя Р.В.Сацький