17 грудня 2021 року Справа № 160/18853/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
12.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 01.03.2021 року з 90 % від відповідних сум грошового забезпечення на 70 % від відповідних сум грошового забезпечення та щодо обмеження призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати перерахунок призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії з розрахунку 90% грошового забезпечення та з урахуванням усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, та з урахуванням підвищень та надбавок як учаснику бойових дій та за особливі заслуги, без обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2021 року, а також провести доплату різниці між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами пенсії за вислугу років з 01.03.2021 року по день проведення доплати.
Також позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, виконати рішення суду по справі та подати звіт у встановлений судом строк про виконання судового рішення відповідно до п.1 ст. 382 КАС України.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем на виконання судового рішення при перерахунку його пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення протиправно зменшено відсоток основного розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення. Зазначає, що внесені після призначення йому пенсії зміни у статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо призначення пенсії в розмірі до 70% грошового забезпечення не можуть застосовуватися при проведені перерахунку його пенсії, призначеної з розрахунку 90% сум грошового забезпечення. З урахуванням наведеного, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 17.11.2021 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
22.11.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві Головне управління не погоджується та вважає їх необгрунтованими з наступних підстав. Згідно з п. а ст. 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (п. "а" ст. 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Відповідно до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, в редакції, що діяла на дату призначення позивачу пенсії, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен був перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення, пенсія позивачу була призначена у розмірі 90 % від грошового забезпечення за 38 років вислуги. Законом України від 27.03.2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України" (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності 01.05.2014 року, були внесено зміни в ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, а саме цифри 80 замінили на цифри 70. Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, якою визначаються розміри пенсій за вислугу років, визначено що максимальний розмір пенсії обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Також зазначає, що Закон № 1166-VII, яким було встановлено зміни до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, не скасовано та не визнано такими, що не відповідають Конституції України. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ, яка була призначена виходячи із 90% грошового забезпечення.
ГУ ПФУ у Дніпропетровській області з 01.01.2018 року проведено перерахунок пенсії позивачу, в результаті якого основний розмір пенсії обраховано у розмірі 70% грошового забезпечення.
Позивач оскаржив до суду зменшення ГУ ПФУ у Дніпропетровській області основного розміру пенсії у відсотковому значенні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 у справі №0440/6246/18 адміністративний позов позивача був задоволений:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 90 відсотків на 70 відсотків від відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 90 відсотків від відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 01.01.2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому пенсії в розмірі 90 відсотків від відповідних сум грошового забезпечення за вислугу років.
На виконання вказаного судового рішення ГУ ПФУ у Дніпропетровській області здійснило перерахунок основного розміру пенсії позивача виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення.
Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки було видано позивачу довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
В подальшому позивач звернувся до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області із заявою про здійснення перерахунку його пенсії відповідно до оновленої довідки, однак отримав відмову.
Вказану відмову ГУ ПФУ у Дніпропетровській області позивач оскаржив до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року по справі №160/9586/20 адміністративний позов позивача задоволено частково, зокрема:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 20.07.2020 року основного розміру пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з дня надходження довідки щодо розміру грошового забезпечення № ФД 91026 від 08 липня 2020 року на ім'я ОСОБА_1 провести з 20.07.2020 року перерахунок пенсії виходячи з розміру грошового забезпечення, з розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та провести виплати за перерахованою пенсією, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021 року апеляційна скарга ГУ ПФУ у Дніпропетровській області залишена без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.20202 року без змін.
На виконання цього рішення суду ГУ ПФУ у Дніпропетровській області з 01.04.2019 здійснило перерахунок пенсії позивачу відповідно до оновленої довідки, однак при проведенні такого перерахунку ГУ ПФУ у Дніпропетровській області зменшило розмір грошового забезпечення позивача, з якого обраховано основний розмір пенсії до 70%.
01.02.2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки в розмірі 90% грошового забезпечення та без обмеження максимального розміру пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.03.2021 року №6308-2948/П-01/8-0400/21 відмовлено позивачу у задоволенні його заяви про перерахунок пенсії, мотивуючи тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2020 у справі № 160/9586/20 на ГУ ПФУ у Дніпропетровській області не покладено зобов'язань щодо перерахунку пенсії виходячи з розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення при проведенні з 01.04.2019 року перерахунку основного розміру його пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як визначено статтею 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII) суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 13 Закону № 1402-VIII розкриває суть такої конституційної засади судочинства як обов'язковість судових рішень, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до положень статті 13 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законами України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі Закон №3668-VI) та «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII (далі Закон №1166-VII) внесено зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Верховний Суд в рішенні від 04.02.2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 зазначив, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII.
Судом встановлено, що звернення до суду з даним позовом зумовлено протиправною поведінкою ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, яка полягає у ігноруванні відповідачем при проведенні перерахунку пенсії позивачу на виконання судового рішення від 20.09.2020 року у справі №160/9586/20 обставин, встановлених судовим рішенням від 16.11.2018 року у справі №0440/6246/18.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 року у справі №0440/6246/18, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної в рішенні від 04.02.2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, встановлено наявність у позивача права на основний розмір пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення та відсутність підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується при призначенні пенсії.
Суд встановив, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислюється при її призначенні, відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вказану норму, право позивача на основний розмір пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення, підтверджене судовим рішенням від 16.11.2018 року у справі №0440/6246/18, яке набрало законної сили, та не є предметом доказування при розгляді даної справи.
Натомість для ГУ ПФУ у Дніпропетровській області при проведенні будь-яких подальших перерахунків пенсії позивача, застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18, є обов'язковим.
Посилання відповідача на те, що судовим рішенням від 20.09.2020 року у справі №160/9586/20 на Головне управління не покладено жодних зобов'язань щодо застосування при обчисленні позивачу розміру пенсії відсоткового значення основного розміру пенсії 90 % відповідних сум грошового забезпечення, нівелює таку конституційну засаду судочинства як обов'язковість судового рішення, закріплену статтею 129-1 Конституції України.
Такі посилання відповідача суперечать також і вимогам статті 13 Закону № 1402-VIII, статей 14 та 370 КАС України, тому судом до уваги не беруться.
Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про протиправність дій відповідача як при здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 01.04.2019 року на підставі рішення суду від 20.09.2020 року у справі №160/9586/20 щодо обмеження розміру його пенсії до 70% грошового забезпечення, так і при відмові у проведенні перерахунку та виплати пенсії на виконання вказаного судового рішення, виходячи із основного розміру пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення, встановленого судовим рішенням від 16.11.2018 року у справі №0440/6246/18.
Тому позовні вимоги в частині оскарження таких дій є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Судовим рішенням від 20.09.2020 року у справі №160/9586/20 встановлено наявність у позивача права на перерахунок його пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки щодо розміру грошового забезпечення № ФД 91026 від 08 липня 2020 року.
Як встановлено судом, ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, виконуючи судове рішення від 20.09.2020 року у справі №160/9586/20 в частині перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.04.2019 року на підставі довідки щодо розміру грошового забезпечення № ФД 91026 від 08 липня 2020 року, при здійсненні вказаного перерахунку протиправно обмежило основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення замість встановленого судовим рішенням від 16.11.2018 року у справі №0440/6246/18 основного розміру пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення.
В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про виконання ГУ ПФУ у Дніпропетровській області рішення суду від 20.09.2020 року у справі №160/9586/20, зокрема лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.03.2021 року №6308-2948/П-01/8-0400/21 та протокол перерахунку пенсії позивача з 01.03.2021 року.
Однак, у зв'язку із протиправним зменшенням відповідачем основного розміру пенсії позивача до 70 % грошового забезпечення, перерахунок та виплата пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі вказаної довідки, відбулася не у повному обсязі.
Вказане зумовлює висновок суду про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, виходячи з основного розміру пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення та здійснити виплату перерахованих сум пенсії, з урахуванням попередньо виплачених.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо зменшення позивачу відсоткового розміру пенсії з 90% на 70% сум грошового забезпечення при перерахунку та виплаті пенсії з 01.04.2019 року відповідно до довідки щодо розміру грошового забезпечення № ФД 91026 від 08 липня 2020 року, не відповідають визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому такі дії слід визнати протиправними, задовольнивши першу позовну вимогу шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення позивачу відсоткового розміру пенсії з 90% на 70% сум грошового забезпечення при перерахунку та виплаті на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2020 року у справі №160/9586/20 пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки щодо розміру грошового забезпечення № ФД 91026 від 08 липня 2020 року, виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи висновки суду щодо протиправності дій відповідача за встановлених фактичних обставин справи та виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень при вирішенні справи та з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що друга позовна вимога є похідною від першої та підлягає до задоволення шляхом зобов'язання відповідача здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки щодо розміру грошового забезпечення № ФД 91026 від 08 липня 2020 року, виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2020 року у справі №160/9586/20, виходячи із відсоткового значення основного розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 року у справі №0440/6246/18, з урахуванням виплачених сум.
Щодо вимоги перерахувати пенсію без обмеження максимального розміру, то така є передчасною, виходячи з такого.
Судовим рішенням у даній справі встановлено наявність у позивача права на перерахунок пенсії на підставі довідки щодо розміру грошового забезпечення № ФД 91026 від 08 липня 2020 року, виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, однак відповідачем не ухвалено рішення про перерахунок пенсії за вислугу років на виконання цього рішення.
Тому відсутні підстави вважати, що право позивача у зазначеній частині позовних вимог при здійсненні такого перерахунку буде порушено.
За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1 і 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
В свою чергу, публічно-правовий спір це спір, у якому, серед іншого, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Системний аналіз зазначених норм КАС України свідчить, що останній не передбачає захисту адміністративним судом прав та інтересів громадян на майбутнє, якщо на день розгляду справи вони ще не порушені і спору з цього приводу не виникло.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовної вимоги в частині перерахунку пенсії без обмеження граничного розміру пенсії слід відмовити, як передчасної.
Щодо зобов'язання відповідача виконати рішення суду по справі та подати звіт у встановлений судом строк про виконання судового рішення відповідно до п.1 ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов'язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт.
При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконувати в рамках законодавства.
Враховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Доказів понесення судових витрат не пов'язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.
Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового розміру пенсії з 90% на 70% сум грошового забезпечення при перерахунку та виплаті на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2020 року у справі №160/9586/20 пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки щодо розміру грошового забезпечення № ФД 91026 від 08 липня 2020 року, виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки щодо розміру грошового забезпечення № ФД 91026 від 08 липня 2020 року, виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2020 року у справі №160/9586/20, виходячи із відсоткового значення основного розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 року у справі №0440/6246/18, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна