м. Вінниця
13 грудня 2021 р. Справа № 120/10780/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
03.09.2021 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Томашпільської селищної ради (далі - відповідач). У позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23.03.2021 № 559;
- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Томашпільської селищної територіальної громади.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 01.03.2021 звернувся до відповідача із колективним клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, кадастровий номер 0523981900:02:000:0755, яка розташована на території Томашпільської селищної територіальної громади.
Рішенням відповідача від 23.03.2021 № 559 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки площею лише 0,01 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер 0523981900:02:000:0755 загальною площею 19,6672 га на території с. Кислицьке Тульчинського району.
Не погоджуючись із рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом, оскільки, на його думку, відповідачем порушено ст. 121 Земельного кодексу України, якою передбачено право на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га., а не 0,01 га.
На думку позивача, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,01 га не відповідає меті та цілям отримання бажаної земельної ділянки у власність. Тому позивач звернувся до суду переслідуючи мету скасування рішення Ради від 23.03.2021 № 559 та отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га.
Ухвалою від 07.09.2021 відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити у порядку письмового провадження. Крім цього учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Також у відповідача витребувано за ініціативою суду належним чином засвідчені копії клопотання ОСОБА_1 від 01.03.2021 із додатками до нього та рішення 5 чергової сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 23.03.2021 № 559 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок із документами, що стали підставою для його прийняття.
Копію ухвали від 07.09.2021 надіслано на офіційну електронну адресу відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою, яка міститься в матеріалах справи. Тому, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї адміністративної справи, однак своїм правом на подання відзиву не скористався.
Як зазначено у ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. В той же час, за вимогами ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може розглянути справу за наявними в ній доказами.
Відтак, враховуючи, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, без поважних причин не подав відзиву на позовну заяву та витребуваних доказів, суд, виходячи із обставин цієї справи, вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Дата ухвалення рішення обумовлена, в тому числі, перебуванням судді у справі в період з 22.11.2021 по 06.12.2021 в щорічній відпустці на підставі Наказу від 03.11.2021 № 151-в/к.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в своїй сукупності, суд встановив таке.
У березні 2021 року позивач звернувся із клопотанням до Томашпільської селищної ради про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Томашпільської селищної громади.
Земельна ділянка частину якої позивач має намір безоплатно отримати у власність є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 0523981900:02:000:0755. Розташована земля на території Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області (село Кислицьке за межами населеного пункту).
Рішенням 5 сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 23.03.2021 № 559 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки площею 0,01 га.
Позивач вважає, що Радою порушено положення ст. 121 ЗК України щодо норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, оскільки Земельний кодекс України передбачає право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га. тоді як йому надано дозвіл на розроблення документації на земельну ділянку площею 0,01 га.
Відтак, ключовим питанням цього спору є те, чи може орган місцевого самоврядування відхилятися у сторону зменшення від встановлених ст. 121 ЗК України норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам та про межі відхилень при прийнятті рішень у цій процедурі.
Визначаючись щодо позовних вимог суд керується такими мотивами.
Порядок набуття права на земельну ділянку визначається главою 19 Розділу IV ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.
Згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в тому числі у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.
Норми ч. 6-7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III унормовують процедуру звернення із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, порядок розгляду такого клопотання та підстави відмови у наданні бажаного для заявника дозволу.
Водночас нормами частин п'ятої-десятої статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.
Висновок щодо застосування норм ст. 79-1 ЗК України неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема у постановах від 30.08.2018 справа № 802/928/17-а, від 03.10.2019 справа № 823/1172/17-а.
При розгляді справи встановлено, що позивач намагається отримати у власність частину уже сформованої земельної ділянки якій присвоєно кадастровий номер 0523981900:02:000:0755, а загальна плаща ділянки становить 19,6672 га.
Суд не вдається до детального аналізу процедури подання позивачем клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, переліку документів, що до нього долучено та процедури його розгляду, адже щодо вказаних обставин між сторонами спору не виникало. Радою розглянуто клопотання та надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, що вказує на відповідність клопотання вимогам Земельного кодексу України. Однак спірним є лише питання площі земельної ділянки, що вказана в оскарженому рішенні від 23.03.2021 № 559.
Відносно площі земельної ділянки дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу якої надано позивачу, суд зазначає наступне.
Статтею 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Рішенням відповідача від 23.03.2021 № 559 позивачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки площею 0,01 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер 0523981900:02:000:0755 загальною площею 19,6672 га на території с. Кислицьке Тульчинського району за межами населеного пункту (а.с.10).
Суд зазначає, що отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись органом місцевого самоврядування.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду висловленою у постанові від 11.09.2019 (справа № 379/656/16-а) щодо застосування ст. 121 ЗК України. Ця правова позиція вважається усталеною, адже Суд касаційної інстанції посилається на неї як таку при відмові у відкритті касаційного провадження, зокрема в ухвалі від 03.03.2021 (справа № 340/1434/20).
Аналіз висновку Верховного Суду вказує на те, що Рада вправі на власний розсуд визначатися із площею земельної ділянки, рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відносно якої нею приймається, із врахуванням максимальних норм встановлених ст. 121 ЗК України.
Однак при цьому, орган місцевого самоврядування не може діяти свавільно та повинен чітко пояснити причини (підстави) прийняття свого рішення та обґрунтувати із урахуванням яких обставин ним у рішенні визначено площу земельної ділянки меншу від тієї про яку просив заявник.
Разом з тим в оскаржуваному рішенні відповідачем не обґрунтовано причини (підстави) надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,01 га замість 2,0 га.
Відповідно до п. 3. ч. 2 ст. 2 КАС України, однією із вимог до рішення суб'єкта владних повноважень є його обґрунтованість, тобто урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб'єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.
Висновок узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Так, у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Підсумовуючи суд зазначає, що «принципу належного урядування» як і вимоги закону про належне обґрунтування оскарженого рішення від 23.03.2021 № 559 Рада не дотрималася.
Визначивши у Рішенні площу земельної ділянки 0.01 га Рада не обґрунтувала причини (підстави) надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,01 га замість 2,0 га, чітко не навела розрахунку визначеної площі земельної ділянки. Ці недоліки рішення від 23.03.2021 № 559 вказують на його протиправність та наявність підстав для скасування у частині визначення площі земельної ділянки відносно якої позивачу надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.
Суд не вбачає підстав для скасування рішення в цілому, адже рішення від 23.03.2021 № 559 містить і приписи які не суперечать матеріально - правовим інтересам позивача та не порушує його прав. Зокрема це стосується спірно рішення Ради в частині надання позивачу бажаного для нього дозволу на виготовлення документації із землеустрою. Надання такого дозволу не порушує прав та інтересів ОСОБА_1 , а тому скасування рішення у цій частині призведе до погіршення його правового становища порівняно із тим, що існувало до моменту звернення в суд із позовом.
Відтак, скасуванню підлягає рішення від 23.03.2021 № 559 лише в частині необґрунтованого визначення площі земельної ділянки відносно якої позивачу надано дозвіл.
У такому випадку позовні вимоги зобов'язального характеру підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання відповідача визначити площу земельної ділянки комунальної форми власності яка розташована на території Томашпільської селищної територіальної громади, відносно якої рішенням 5 сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 23.03.2021 № 559 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки ОСОБА_1 » надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки, з урахуванням висновків суду зроблених у цьому рішенні.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
При виконанні рішення суду, окрім інших юридично значимих обставин, Раді необхідно врахувати, що орган місцевого самоврядування має повноваження на власний розсуд визначатися із площею земельної ділянки, дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо якої нею надається із врахуванням максимальної норми встановленої ст. 121 ЗК України. Однак при реалізації своїх повноважень відповідач у своєму рішенні або у висновку дорадчих органів ради (Комісії), який підлягає врахуванню в процесі прийняття рішення, повинен навести чіткі розрахунки та обґрунтування визначеної площі земельної ділянки, дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо якої Радою надано.
При вирішенні питання про розподіл сплаченого позивачем судового збору, суд керуючись ч. 4 ст. 139 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для присудження позивачу частини сплаченого судового збору у сумі 454 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 5 сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 23.03.2021 № 559 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки ОСОБА_1 » у частині визначення площі земельної ділянки 0,01 га. відносно якої ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Зобов'язати Томашпільську селищну раду визначити площу земельної ділянки комунальної форми власності яка розташована на території села Рожнятівка (за межами населеного пункту), відносно якої рішенням 5 сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 23.03.2021 № 559 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки ОСОБА_1 » надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки, з урахуванням висновків суду зроблених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 частину сплаченого ним судового збору у сумі 454 грн. 00 коп. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Томашпільської селищної ради.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
Відповідач: Томашпільська селищна рада (вул. Т. Шевченка, 1, смт. Томашпіль, Вінницька область, 24200, код ЄДРПОУ 04326218).
Суддя Богоніс Михайло Богданович