Окрема думка (збіжна)
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа 11-307 сап 20
30 вересня 2021 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула у судовому засіданнісправу за скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року № 2646/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» ,і постановою від 30 вересня 2021 року скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року № 2646/0/15-20 - без змін.
Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. Велика Палата Верховного Суду розглянувши скаргу ОСОБА_1 прийшла до висновку, що його доводи про те, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) ухвалено неповноважним складом ВРП, є безпідставними та не заслуговують на увагу.
2. Водночас, Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що питання законності притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, як і рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 вже були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19 погодилася з висновками ВРП та її дисциплінарного органу про наявність правових підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення його з посади судді за вчинення дій, які відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок.
3. Зокрема, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду оцінивши наявні у справі матеріали та враховуючи встановлені у ході дисциплінарного провадження обставини, погодилася, що ВРП та її дисциплінарний орган належним чином мотивували свої висновки щодо кваліфікації цих дій як істотного дисциплінарного проступку, наслідком вчинення якого є формування у суспільстві вкрай негативного сприйняття діяльності судової влади, оцінки ефективності функціонування всієї системи правосуддя та довіри до суду.
4. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду встановила, що оскаржуване рішення містить належним чином обґрунтовані мотиви із посиланням на конкретні діяння судді ОСОБА_1 , з яких ВРП, погодившись із рішенням її Другої Дисциплінарної палати, дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування до цього судді дисциплінарної відповідальності у виді внесення подання про звільнення із займаної посади, що є пропорційним вчиненому, з урахуванням наслідків, які настали.
5. Суддя ОСОБА_1 не навів переконливих доводів на спростування висновків щодо наявності в його діях складу дисциплінарного проступку, за який його було притягнуто до відповідальності, та не спростовав висновків ВРП і її дисциплінарного органу про наявність правових підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.
6. Не дивлячись на це, 28 вересня 2020 року від ОСОБА_1 та 08 жовтня 2020 року від ОСОБА_2 до Великої Палати Верховного Суду надійшли скарги на рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 червня 2018 року №1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
7. Вважаю, що наведені обставини свідчать про спільний намір ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та спільні дії, спрямовані на скасування рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 червня 2018 року №1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення, яке вже було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
8. Частина сьома статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлює, що на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.
9. Разом із цим пункт 2 частини першої статті 170 КАС України встановлює, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
10. Отже, Велика Палата Верховного Суду уже здійснила перегляд дисциплінарної справи щодо ОСОБА_1 , за результатами якої Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішення ухвалила рішення від 04 червня 2018 року №1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, відмовивши у задоволенні скарги ОСОБА_1 виклавши свої висновки з цього питання у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19.
11. Рішення ВРП від 17 вересня 2020 року про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 червня 2018 року №1695/2дп/15-18 жодним чином не впливає на права та обов'язки, чи охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , який своїм правом на судовий перегляд дисциплінарної справи вже скористався.
12. Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), судову практику якого відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує при вирішенні справ, право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70).
13. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95).
14. Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України», заява № 41984/98, § 53).
Таким чином оскільки Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19 вже здійснила перегляд дисциплінарної справи щодо ОСОБА_1 , за результатами якої Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішення ухвалила рішення від 04 червня 2018 року №1695/2дп/15-18, належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду було б постановлення ухвали про закриття провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року № 2646/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 червня 2018 року № 1695/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
Суддя В. В. Пророк
Окрема думка складена 17 грудня 2021 року.
