17 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/4940/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Дніпровської міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Антонік С.Г., Іванов О.Г., Дармін М.О.)
від 08.11.2021
у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізьке шосе 80"
до Дніпровської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення заборгованості 4 932,40 грн,
1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Запорізьке шосе 80" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Дніпровської міської ради заборгованість по внескам та платежам співвласників об'єднання у сумі 4 932, 40 грн та судових витрат у справі.
2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 у позові відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що Дніпровська міська рада не є належним відповідачем по справі, а належним відповідачем є наймачі квартири, тому Дніпровською міською радою не було порушено права позивача.
3. 08.11.2021 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив повністю. Стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 4 932, 40 грн та 5 675, 00 грн витрат по сплаті судового збору, у тому числі за розгляд справи апеляційною інстанцією.
4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що квартира 310 по вул. Запорізьке шосе, 80 належить територіальній громаді м. Дніпра, від імені якої діє саме Дніпровська міська рада, тому, саме Дніпровська міська рада є належним відповідачем у цій справі. Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд визнав його таким, що відповідає дійсному періоду заборгованості та розмірам внесків на утримання спільного майна ОСББ "Запорізьке шосе 80", встановлених рішеннями загальних зборів, тому позовні вимоги задовольнив.
5. 01.12.2021 відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8. Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
9. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
10. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2270,00 грн = 227 000,00 грн).
11. У касаційній скарзі скаржник визначає підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
12. Натомість, норма пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу визначає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
13. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційне оскарження у цій категорії справ безпосередньо стосується питання прав територіальних громад, правовідносин (оренди) найму нерухомого майна комунальної власності, яке буде мати фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
14. Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
15. Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
16. Натомість, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у касаційній скарзі Дніпровська міська рада не навела належних обґрунтувань та наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
17. Отже, касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та є підставою касаційного оскарження судових рішень у справах такої категорії.
18. Таким чином, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 4 932,40 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
19. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
20. Зважаючи на те, що скаржник не обґрунтував підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
21. У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Суд не розглядає клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини 3 статті 287, пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/4940/21 за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021.
2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кібенко
Л. Стратієнко