17 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/7075/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Кролевець О.А.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Агросервіс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Мальченко А.О., судді - Козир Т.П., Чорногуз М.Г.)
від 10.11.2021
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Агросервіс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця» в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 395 186,10 грн,
1. ТОВ "ВО "Агросервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Укрзалізниця" в особі РФ "Одеська залізниця" про стягнення 395 186,10 грн, з яких 388 116,90 грн збитків та 7 069,20 грн витрат на проведення експертизи, посилаючись на неналежне виконання відповідачем, як перевізником, зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення.
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2021 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача суму збитків у розмірі 388 116,90 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 7 069,20 грн та судовий збір у розмірі 5 927,79 грн.
3. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим виникла недостача вантажу, який перевозився у відповідних вагонах; розрахунок збитків проведений позивачем з урахуванням норми відповідно до Правил перевезення вантажів та вартості втраченого товару, підтвердженої довідкою ринкових цін агентства "АПК-Інформ"; відповідач не спростував надані позивачем докази та не довів суду, що втрата вантажу сталася не з вини перевізника. Також суд визнав обґрунтованими витрати позивача, пов'язані із залученням експерта та проведенням експертизи, необхідної для розгляду цієї справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, з урахуванням того, що здійснення операції з переважування вантажу було необхідним для встановлення обставин, які мають значення для справи.
4. 10.11.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу відповідача задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
5. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- відсутність вимоги представника одержувача щодо перевірки маси вантажу у спірних вагонах свідчить про те, що ознак втрати вантажу в момент прийняття вагонів не було, а залізницею було доставлено до станції призначення та видано вантаж у відповідності до статті 52 Статуту залізниць України, тому підстави для складання комерційного акту на підставі статті 129 Статуту залізниць України були відсутні;
- відправником та одержувачем вантажу за спірним перевезенням було порушено порядок, встановлений пунктом 16 Правил складання актів щодо звернення на адресу начальника станції з питанням комісійної видачі вантажу та щодо оскарження відмови начальника станції стосовно її проведення;
- відповідно до приписів частини 1 статті 924 ЦК України, частини 3 статті 310 ГК України, статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та статті 110 Статуту залізниць України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення;
- відповідачем доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у втраті вантажу після його видачі одержувачеві, водночас, позивачем не доведено того факту, що втрата вантажу сталася саме під час його перевезення;
- відповідно до частини 2 статті 623 ЦК України, а також статті 115 Статуту залізниць України надана позивачем довідка ринкових цін "АПК-Інформ", відповідно до якої максимальна вартість однієї тонни пшениці третього класу становить 8 370,00 грн з ПДВ, не є належним підтвердженням вартості втраченого під час перевезення залізницею вантажу, та з огляду на відсутність у матеріалах справи жодного документу, який засвідчує дійсну вартість відправленого вантажу, розмір збитків не є підтвердженим відповідно до вимог законодавства;
- акт експертизи №УТЕ-1230 від 04.12.2020 не відповідає вимогам, які закріплені в ГПК України щодо експертного висновку на замовлення сторони у справі, тому, витрати на його замовлення не можуть входити до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи та не підлягають розподілу згідно зі статтею 129 ГПК України.
6. 07.12.2021 позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
7. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
9. Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
10. Так, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
11. Частина 7 статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
12. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у розмірі 2 270,00 грн.
13. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
14. Предметом позову у цій справі є стягнення 395 186, 10 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 270,00 грн = 1 135 000, 00 грн).
15. Скаржник зазначає, що справа підлягає оскарженню за підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки спір між учасниками справи виник під час надання ТОВ "Виробниче об'єднання "Агросервіс" транспортно-експедиційних послуг і розглядається із застосуванням норм Статуту залізниць України, які за своїм змістом не передбачають експедиторів, як сторону під час перевезення вантажів залізницями України. Вантажоотримувачем був ТОВ "ІЗТ", яке під час приймання вантажу не було власником вантажу. Відповідальність перед власником вантажу у ТОВ "ІЗТ" виникає лише після його прийняття та лише в обсязі, що був прийнятий. ТОВ "ІЗТ" не поніс жодних збитків у зв'язку з прибуттям вантажу з масою, що була відмінна від даних маси, зазначеної у залізничних накладних, тому ТОВ "ІЗТ" не мала жодної зацікавленості у поданні скарг у зв'язку з відмовою складання комерційного акта.
16. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
17. Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
18. Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
19. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у касаційній скарзі ТОВ "Виробниче об'єднання "Агросервіс" не наведено належних обґрунтувань та наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
20. Водночас, доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, при цьому, сама по собі незгода сторони з оцінкою судом конкретних обставин справи не може бути підставою для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
21. Таким чином, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 395 186,10 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
22. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
23. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Виробниче об'єднання "Агросервіс" згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини 3 статті 287, пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/7075/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Агросервіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021.
2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді Г. Вронська
О. Кролевець