Іменем України
17 грудня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1121/21
Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., здійснив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Грантекс" , код ЄДРПОУ 41568106, вул. Вороного, 2, м. Чернігів, 14017, grantex.cn@gmail.com
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Велдсіті", код ЄДРПОУ 42786271, вул. Відпочинку, 2А, м. Чернігів, 14000,
про стягнення 5777,48 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання)
Обставини справи.
До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Грантекс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велдсіті" заборгованості в сумі 5130,60 грн за поставлений товар по видатковій накладній № РН-0003273 від 23.09.2020, а також нарахованих внаслідок прострочення виконання зобов'язання в частині оплати за поставлений товар, на підставі ст. 625 ЦК України, 496,87 грн втрат від інфляції та 150,01 грн - 3% річних.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.21 справа № 927/1121/21 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.11.21, відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення.
Сторони по справі належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін шляхом направлення ухвали суду від 02.11.21 на поштову адресу.
Відповідач ухвалу суду від 02.11.21 отримав 12.11.21, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №1400052765040. Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Суд встановив.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Грантекс" зареєстроване в якості суб'єкта господарювання 06.09.2017, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1000641070002013430.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
У відповідності з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За змістом ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Отже, однією із підстав виникнення господарського зобов'язання є юридично значимі дії суб'єктів господарювання, наслідком вчинення яких є встановлення, зміна або припинення взаємних прав та обов'язків сторін.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Дослідивши зміст позовної заяви та наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що фактично між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Грантекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велдсіті" був укладений договір поставки у спрощений спосіб.
Факт поставки товару позивачем на суму 5130,60 грн підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-0003273 від 23.09.20 на суму 5130,00 грн, яка містить номенклатуру (асортимент) товару, його кількість та ціну, підписи представників Відповідача та Позивача, скріплена печаткою обох сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до правової позиції, що викладена в п.41 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису ч.1 ст.692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч.2 ст.530 ЦК України.
Разом з тим, ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач у порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України, своєчасно та в повному обсязі не виконало взяті на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків у максимально крайній строк до 24.09.20, як строк визначений положенням частини 1 статті 692 ЦК України.
Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов'язання шляхом поставки товару.
Відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість в сумі 5130,00 грн.
Позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія (від 06.05.21 вих.№12) із вимогою про сплату заборгованості на суму 5130,00 грн по поставці товару за видатковою накладною №РН-0003273 від 23.09.20, 380,50 грн індексу інфляції та 94,76 грн - 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України (а.с. 10-11), яку відповідач залишив без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
У підтвердження направлення вимоги на адресу відповідача позивачем до матеріалів справи надано опис вкладення від 12.05.21, накладну від 12.05.21 за №1401707202937.
Оскільки відповідач своєчасно з позивачем не розрахувався, позивач правомірно звернувся з відповідною позовною заявою до суду.
За таких обставин, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів сплати відповідачем товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині вимог про стягнення основного боргу у 5130,60 грн. Відтак, позовні вимоги про стягнення 5130,60 грн основного боргу підлягають задоволенню.
Крім того, за неналежне виконання умов договору позивач також просить стягнути з відповідача 496,87 грн втрат від інфляції та 150,01 грн-3% річних за період з 25.09.20 по 15.09.21.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Факт прострочення відповідачем сплати позивачу грошових коштів підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовано.
Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.
Перевіривши правильність розрахунку 3% річних та інфляційних, що доданий до позову, суд встановив, що він здійснений арифметично правильно (а.с. 7), тому суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 496,87 грн втрат від інфляції та 150,01 грн-3% річних за період з 25.09.20 по 15.09.21.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 2270,00 грн. судового збору, який покладається на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велдсіті", (код ЄДРПОУ 42786271, вул. Відпочинку, 2А, м. Чернігів, 14000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Грантекс" , (код ЄДРПОУ 41568106, вул. Вороного, 2, м. Чернігів, 14017) 5130,60 грн заборгованості, 496,87 грн - втрат від інфляції, 150,01 грн - 3% річних та 2270,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/