Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
"13" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3181/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатерніков М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Ткаченка Олега Петровича про ухвалення додаткового рішення (вх. 28578) по справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Ткаченка Олега Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )
до Державного підприємства "Благодатне" (63461, Харківська область, Зміївський район, с. Благодатне, вул. Жовтнева, буд. 16; ідент. код 22994509)
про стягнення 2816090,77 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Фізична особа-підприємець Ткаченка Олег Петрович 10. 08.2021 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "БЛАГОДАТНЕ", в якому просить стягнути з відповідача загальну суму 2816090,77 грн, з яких: 2212882,60 грн основного боргу, 216 649,77 грн інфляційного збільшення суми заборгованості, 72 999,28 грн - 3% річних, 313559,12 грн подвійної облікової ставки НБУ. Витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу позивач також просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди сільськогосподарської техніки № 30/03-20 від 30.03.2020 в частині своєчасної оплати за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1, № 2, № 3 від 30.04.2020.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02 листопада 2021 року позовні вимоги ФОП Ткаченка Олега Петровича було задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Благодатне" (63461, Харківська область, Зміївський район, с. Благодатне, вул. Жовтнева, буд. 16; ідент. код 22994509) на користь Фізичної особи-підприємця Ткаченка Олега Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) 2212882,60 грн основного боргу, 216 649,77 грн інфляційного збільшення суми заборгованості, 72 999,28 грн - 3% річних, 313559,12 грн подвійної облікової ставки НБУ та також: 42241,36 грн. судового збору сплаченого позивачем при подачі позову.
03.12.2021 через канцелярію суду надійшла заява фізичної особи-підприємця Ткаченка Олега Петровича про ухвалення додаткового рішення (вх. 28578), згідно з якою заявник просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50741,36 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06 грудня 2021 року заяву ФОП Ткаченка Олега Петровича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. 25878) було призначено до розгляду у судовому засіданні на "13" грудня 2021 р. о 12:30.
У судове засідання з розгляду заяви ФОП Ткаченка Олега Петровича представники сторін не з'явився, що не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Розглянувши заяву ФОП Ткаченка Олега Петровича про ухвалення додаткового рішення , суд виходить з наступного.
У даному разі судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката нерозривно пов'язані з набрання законної сили рішенням суду, при цьому як у позовній заяві так і до закінчення судових дебатів представником позивача заявлено про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Як вбачається зі змісту поданої заяви, позивачем заявлено до стягнення відповідача у справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50741,36 грн.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу позивачем подано до суду: договір про надання правничої допомоги від 28.05.2021, укладений між ФОП Ткаченко Олегом Петровичем та адвокатом Чухраєвою Надією Сергієвною, ордер серії АХ № 1056683 виданий адвокатом Чухраєвою Н.П., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1219 від 08.06.2012, акт приймання-передачі наданих послуг від 23.06.2021 за договором про надання правничої допомоги від 28.05.2021.
Так, 28.05.2021 між ФОП Ткаченко Олегом Петровичем (замовник) та адвокатом Чухраєвою Надією Сергієвною (виконавець) був укладений договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого, замовник дає завдання, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надавати йому за плату правничі послуги (п. 1.1 договору). Завдання, передбачене п. 1.1. договору, складається з представлення інтересів в цілому з питань, пов'язаних зі стягненням заборгованості у сумі 2212880,60 грн. за договором оренди сільськогосподарської техніки № 30/03-20 від 30.03.2020, що був укладений між Замовником та ДП "Благодатне", код ЄДРПОУ 22994509, а саме: надання консультаційної послуги - 1500 грн; складання тексту вимоги - 2000,00 грн; складання тексту та подання до суду позовної заяви з додатками - 5000,00 грн; супроводження процедури примусового виконання судового рішення - 1% від фактично стягнутої суми за результатами виконавчого провадження; гонорар адвоката - 1,5% від загальної заборгованості за договором за результатами набуття законної сили судовим рішенням, яким позовні вимоги про стягнення суми заборгованості буде задоволено (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору сторони узгодили, що за послуги, надані виконавцем, замовних здійснює оплату протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг.
23.06.2021 між ФОП Ткаченко Олегом Петровичем та адвокатом Чухраєвою Надією Сергієвною був підписаний акт приймання - передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 28.05.2021, відповідно до якого виконавцем виконані належним чином оформлені, а замовником прийняті надані послуги, обумовлені в договорі, а саме надано наступні послуги за період з 28.05.2021 по 16.06.2021:
1. виконавець надав, а замовник прийняв наступну правничу допомогу:
- консультаційна послуга - 1500 грн;
- складання тексту вимоги - 2000,00 грн;
- складання тексту та подання до суду позовної заяви з додатками - 5000,00 грн.
Загальна сума за даним актом складає 8500,00 грн.
Замовник не має жодних претензій до якості наданих виконавцем послуг.
Крім того, позивач при визначенні суми витрат на правничу допомогу вказує, що умовами договору про надання правничої допомоги від 28.05.2021 узгоджено суму гонорару адвоката - 1,5% від загальної заборгованості за договором за результатами набуття законної сили судовим рішенням, яким позовні вимоги про стягнення суми заборгованості буде задоволено, а відтак сума гонорару адвоката за результатами винесеного рішення дорівнює 42241,36 грн.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з “гонораром успіху”. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають “гонорар успіху”, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі “Пакдемірлі проти Туреччини” (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала “гонорар успіху” у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, приймаючи до уваги, що вимога про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу викладена у позовній заяві, а відтак відповідач повинен був бути обізнаний про неї та мав можливість викласти свої міркування з цього приводу, проте своїм правом не скористався, а також приймаючи до уваги задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд дійшов висновку, що документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 232-235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву фізичної особи-підприємця Ткаченка Олега Петровича про ухвалення додаткового рішення (вх. 28578) - задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Благодатне" (63461, Харківська область, Зміївський район, с. Благодатне, вул. Жовтнева, буд. 16; ідент. код 22994509) на користь Фізичної особи-підприємця Ткаченка Олега Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) 50741,36 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне додаткове рішення підписано 17 грудня 2021 року.
Суддя М.І. Шатерніков