Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4157/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Дудченко Олександра Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119)
про стягнення 145 863,03 грн.
без виклику учасників справи
Фізична особа - підприємець Дудченко Олександр Віталійович (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", в якій просить стягнути з останнього заборгованість за договором в загальній сумі 145 863,03 грн, яка включає в себе: заборгованість за договором в розмірі 74 407,37 грн.; інфляційні за період з 20.10.2018 по день звернення до суду 11.10.2021 включно в розмірі 14 047,58 грн.; 3% річних за період з 20.10.2018 по день звернення до суду 11.10.2021 включно в розмірі 6 648,00 грн.; пеню за період з 20.10.2018 по день звернення до суду 11.10.2021 включно в розмірі 50 760,08 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 131,62 грн. у зв'язку із поданням даного позову до суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем умов договору № 13081601 від 16.08.2018, що укладений між сторонами та за своєю правовою природою є договором підряду, зокрема щодо належної та своєчасної сплати відповідачем виконаних позивачем робіт по відновленню герметизації бетонних конструкцій солесховища котельні "Хартрон".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу у строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу. Запропоновано позивачу надати суду відповідь на відзив на позов (у строк протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов), а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу.
09.11.2021 від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 26313, в якому останній проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити, оскільки заборгованість перед позивачем ним оплачена на розрахунковий рахунок позивача. Також, відповідач зазначив, що ним пропущений строк на подання відзиву, який він просив поновити.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2021 клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву задоволено. Поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позов, прийнято його до розгляду та приєднано до матеріалів справи.
17.11.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив за вх. № 27153, в якій останній відхиляє доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та просить позов задовольнити.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно із ч. 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
16.08.2018 між позивачем (Підрядник) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір №13081601 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. вказаного Договору сторони погодили, що Підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по відновленню герметизації бетонних конструкцій солесховища котельні «Хартрон» вул. Ак. Проскури, 1 у м. Харків ( інв. № 0100699) ( по ДК 021: 2015 - 45260000-7 «Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи») (надалі за текстом - «Роботи»).
За приписами п.2.2 Договору сторони погодили, що загальна ціна Робіт (сума Договору) складає 124 407 грн. 37 коп. (сто двадцять чотири тисячі чотириста сім грн. тридцять сім коп.). Ціна робіт включає в себе відшкодування всіх витрат Підрядника в повному обсязі та плату за всі виконані ним Роботи.
Замовник до початку робіт сплачує Підряднику аванс в розмірі 70%. Остаточний розрахунок Замовник проводить протягом 5 (п'яти) банківських днів після прийняття Замовником виконаних робіт та підписання сторонами Акту виконаних робіт, що свідчитиме про виконання робіт за Договором в повному обсязі та прийняття їх Замовником (п.2.4. Договору).
Позивач вказує, що свої зобов'язання передбачені Договором виконав, про що свідчить акт приймання виконаних робіт від 12.10.2018, що підписаний між сторонами, проте відповідач оплатив виконані відповідачем частково у розмірі 50000,00 грн., про що свідчить виписка по особовому рахунку позивача, що надана ним до матеріалів справи.
Таким чином, позивач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 74 407,37 грн.
Позивач в порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із претензією б/н від 30.08.2021, в якій вимагав протягом 5-ти днів з моменту отримання претензії погасити заборгованість перед позивачем.
За відстеженням поштового пересилання № 6112303462389 з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення (претензія б/н від 30.08.2021), вручено відповідачу - 02.09.2021.
Проте відповідач у строк вказаний у претензії не відреагував та суму заборгованості не сплатив, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача в примусовому порядку: заборгованості за договором в розмірі 74 407,37 грн.
Також, у зв'язку із простроченням оплати за договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення: інфляційні за період з 20.10.2018 по 11.10.2021 в розмірі 14 047,58 грн.; 3% річних за період з 20.10.2018 по 11.10.2021 в розмірі 6 648,00 грн.; пеню за період з 20.10.2018 по 11.10.2021 в розмірі 50 760,08 грн.
Відповідач позов не визнає, зазначає про повну сплату відповідачем суми боргу на розрахунковий рахунок позивача. Доказів сплати до суду не надав.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
За приписами статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
В розумінні статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.
В силу вимог ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
В розумінні ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов Договору №13081601 від 16.08.2018 в частині оплати виконаних позивачем робіт своєчасно та у повному обсязі, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання за вказаним Договором щодо оплати виконаних позивачем робіт у розмірі 74 407,37 грн., а також, те, що відповідач позовні вимоги не спростував та доказів оплати виконаних позивачем робіт до суду не надав, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні за період з 20.10.2018 по 11.10.2021 в розмірі 14 047,58 грн.; 3% річних за період з 20.10.2018 по 11.10.2021 в розмірі 6 648,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань.).
Перевіривши розрахунок позивача за допомогою системи "Законодавство", період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 14 047,58 грн.; 3% річних в розмірі 6 648,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 50 760,08 грн., що нараховані за період з 20.10.2018 по 11.10.2021.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Так, з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати за виконані позивачем роботи не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна оплата відповідачем товару поставленого позивачем) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що у випадку порушення Замовником строку остаточного розрахунку за виконані Підрядником та прийняті Замовником роботи, Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що була встановлена на момент нарахування від суми боргу за кожний день прострочення оплати.
За приписом статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.
Сторонами у договорі період нарахування пені не збільшено, отже й нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз'яснено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд, ознайомившись із розрахунком позивача пені зазначає, що вказаний розрахунок не відповідає положенням ч.6 ст. 232 ГК України, а саме із тим, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позивачем нараховано пеню за весь період прострочення відповідачем оплати, а саме з 20.10.2018 по 11.10.2021, хоча кінцевою датою нарахування пені є 20.04.2019.
За таких обставин, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими в сумі 13356,57 грн. Щодо решти частини позовних вимог у сумі 37403,51 грн. позовні вимоги є безпідставними, а тому суд в частині позовних вимог щодо стягнення цієї суми пені відмовляє.
Також, позивач в позовній заяві просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21131,62 грн.
Так, відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Представником позивача в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору №50 про надання правової допомоги від 27.08.2021, що укладений між адвокатом Аніщенко К.М. та ФО-П Дудченко О.В.; розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката за Договором №50 від 27.08.2021 про надання правничої допомоги; додаткову угоду №1 від 27.08.2021; копію ордеру серії АХ № 1056617 від 11.10.2021; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №122 від 02.08.2017; акт приймання - передачі наданих послуг за Договором №50 від 27.08.2021 про надання правничої допомоги; довідку від 08.10.2021 про отримання адвокатом грошових коштів в розмірі 21 131,62 грн.
Відповідач з клопотанням про неспівмірність понесених позивачем судових витрат не звертався.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги задоволення позову частково, керуючись положеннями пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати позивача, у вигляді судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача покласти судовий збір у розмірі 1687,91 грн., а на позивача у розмірі 582,09 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 712,86 грн. покладаються на відповідача, а на позивача - у розмірі 5418,76 грн.
На підставі ст.ст. 6, 4, 11, 173, 253, 509, 525, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 216, 232, 317, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 128, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119) на користь Фізичної особи - підприємця Дудченко Олександра Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість за договором в загальній сумі 108 459,52 грн., яка включає в себе: суму основного боргу в розмірі 74 407,37 грн.; інфляційні в розмірі 14 047,58 грн.; 3% річних в розмірі 6 648,00 грн.; пеню в розмірі 13356,57 грн.; судовий збір у розмірі 1 687,91 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 712,86 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В решті частини позовних вимог у сумі 37403,51 грн. (пеня) - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Фізична особа - підприємець Дудченко Олександр Віталійович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Відповідач: Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119).
Повне рішення складено "17" грудня 2021 р.
Суддя О.В. Смірнова