Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4009/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Саєнко А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсуньрайагропостач" ( 19401, Черкаська область м. Корсунь - Шевченківський, вул. Костомарова, буд. 53)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ ТК" (61052, м.Харків, вул. Ізмайлівська, буд. 11-А, оф.9)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсуньрайагропостач" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ ТК" , в якому просить стягнути заборгованість з оплати вартості товару за Договором поставки нафтопродуктів №55 від 27.08.2020 року у розмірі 262649,12 грн., з яких: 130322,44 грн. - сума основного боргу, 118746, 25 грн. - пеня, 10324,79 грн. - інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 3255,64 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4009/21. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на "26" жовтня 2021 р. о 14:40 год.
25.10.2021 від позивача до канцелярії суду надійшла заява за вх. № 24907, в якій позивач просив справу розглядати без участі його представника.
Заяву долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2021 відкладено підготовче засідання на 09.11.2021 о 15:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "23" листопада 2021 р. о 15:30 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.11.2021 відкладено розгляд справи по суті на 07.12.2021 о 15:40 год.
06.12.2021 від позивача до канцелярії суду електронною поштою надійшла заява за вх. № 7533, в якій позивач просить справу розглядати без участі його представника.
В призначене судове засідання 07.12.2021 позивач свого представника не направив.
Відповідач також не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні, про причину неявки суд не повідомив та відзив на позов не надав. Про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
27.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корсуньрайагропостач" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІГ ТК" (відповідачем, покупцем) був укладений Договір № 55 поставки нафтопродуктів.
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали: бензин А-92, А-95, дизпаливо, оливи (в асортименті), в подальшому ПММ в відповідності до умов Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору ПММ поставляються узгодженими партіями. Загальна кількість поставляємих ПММ необмежена.
Згідно до п. 3.1. Договору розрахунок Покупцем за Товар здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування коштів на розрахунковий (поточний) рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 3.2. Договору Постачальник має право відпустити Товар без попередньої оплати, а Покупець зобов'язаний оплатити Товар у термін, що не перевищує 3 (Три) банківських дні від дня відвантаження Товару. В разі зміни ціни на товари в період відстрочки платежів і до погашення боргу в сторону збільшення, Покупець зобов'язується провести оплату отриманого товару по діючих цінах на момент перерахування коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було відвантажено відповідачу товар на суму 73 031,25 грн., що підтверджується:
- видатковою накладною № 685 від 31.08.2020 на суму 33302,25 грн.;
- видатковою накладною № 705 від 07.09.2020 на суму 3116,00 грн.;
- видатковою накладною № 711 від 09.09.2020 на суму 14022,00 грн.;
- видатковою накладною № 724 від 10.09.2020 на суму 7984,75 грн.;
- видатковою накладною № 746 від 15.09.2020 на суму 14606,25 грн.
За відвантажений товар відповідач 15.09.2020 здійснив оплату в сумі 100029,80 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку. Тобто, відповідач повністю оплатив за відвантажений товар та водночас здійснив передоплату на загальну суму 26998,55 грн., яка зарахована в оплату за здійснення наступних поставок.
В подальшому позивач здійснив поставку товару на суму 81697,63 грн., що підтверджується:
- видатковою накладною № 757 від 19.09.2020 на суму 36028,75 грн.;
- видатковою накладною № 775 від 23.09.2020 на суму 17235,38 грн.;
- видатковою накладною № 771 від 23.09.2020 на суму 28433,50 грн.
Враховуючи передоплату в сумі 26998,55 грн., залишкова вартість до сплати за вищевказану поставку становила 54699,08 грн.
23.09.2020 відповідач здійснив оплату та водночас передоплату в сумі 169947,00 грн., а відтак залишок передплати за товар становив 115248,50 грн.
В подальшому, позивач здійснив поставку товару на суму 107769,53 грн., що підтверджується:
- видатковою накладною № 693 від 30.09.2020 на суму 12300,00 грн.;
- видатковою накладною № 825 від 01.10.2020 на суму 9601,50 грн.;
- видатковою накладною № 836 від 05.10.2020 на суму 21525,40 грн.;
- видатковою накладною № 842 від 07.10.2020 на суму 6428,40 грн.;
- видатковою накладною № 854 від 12.10.2020 на суму 17824,20 грн.;
- видатковою накладною № 863 від 15.10.2020 на суму 19928,23 грн.;
- видатковою накладною № 469 від 17.10.2020 на суму 20161,80 грн.
Враховуючи залишок попередньої оплати на суму 115248,50 грн., вважається, що товар поставлений за вказаними накладними повністю оплачений. При цьому, залишок передплати за товар в сумі 7478,97 грн., перейшов в зарахування за товару на наступний період.
19.10.2020 відбулась поставка товару на суму 13928,39 грн., що підтверджується видатковою накладною № 874, а тому залишок передплати в сумі 7478,97 грн. був зарахований як часткова оплата за поставку. Проте, товар на суму 6449,42 грн. залишився відповідачем не оплаченим.
Крім того, в подальшому позивачем було відвантажено товар на суму 123873,02 грн., що підтверджується:
- видатковою накладною № 890 від 23.10.2020 на суму 16616,44 грн.;
- видатковою накладною № 895 від 26.10.2020 на суму 7499,80 грн.;
- видатковою накладною № 902 від 27.10.2020 на суму 16363,20 грн.;
- видатковою накладною № 908 від 28.10.2020 на суму 22850,04 грн.;
- видатковою накладною № 909 від 29.10.2020 на суму 10450,00 грн.;
- видатковою накладною № 924 від 31.10.2020 на суму 50093,54 грн.
Однак, відповідач з позивачем за отриманий товар на суму 123873,02 грн. не розрахувався.
Отже, на виконання умов Договору в період часу з 31.08.2020 по 31.10.2020 позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 400299,82 грн., з яких відповідачем було здійснено оплату лише на суму 269977,38 грн.
Відповідно до підписаного сторонами Акту звірки взаєморозрахунків станом на 26.02.2021 за період 01.08.2020-26.02.2021 за відповідачем рахується непогашена заборгованість у розмірі 130322,44 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 08.07.2021 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості за № 22, в якій позивач вимагав негайно сплатити заборгованість за Договором поставки № 55 від 27.08.2020 у розмірі 130332,44 грн., проте відповіді відповідач на вимогу не надав та заборгованість не сплатив.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість з оплати вартості товару за Договором поставки нафтопродуктів №55 від 27.08.2020 року у розмірі 262649,12 грн., з яких: 130322,44 грн. - сума основного боргу, 118746, 25 грн. - пеня, 10324,79 грн. - інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 3255,64 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Тобто, законодавець покладає на постачальника обов'язок здійснити поставку товару, а споживач зобов'язаний його прийняти і оплатити.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що за Договором поставки нафтопродуктів № 55 від 27.08.2020 позивачем поставлено відповідачу товар на суму 400299,82 грн., за яку відповідач розрахувався частково на суму 269977,38 грн. У встановлені в договорі строки, відповідачем не було сплачено товар на суму 130322,44 грн.:
- за 19.10.2020 залишкову суму 6449,42 грн. (строк прострочення сплати з 23.10.2020);
- за 23.10.2020 на суму 16616,44 грн. (строк прострочення сплати з 29.10.2020);
- за 26.10.2020 на суму 7499,80 грн. (строк прострочення сплати з 30.10.2020);
- за 27.10.2020 на суму 16363,20 грн. (строк прострочення сплати 31.10.2020);
- за 28.10.2020 на суму 22850,04 грн. (строк прострочення сплати 03.11.2020);
- за 29.10.2020 на суму 10450,00 грн. (строк прострочення сплати з 04.11.2020);
- за 31.10.2020 на суму 50093,54 грн. (строк прострочення сплати з 05.11.2020).
Так, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми заборгованості за договором у розмірі 130322,44 грн. або спростували суму заявлену до стягнення.
За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 130322,44 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3255,64 грн. 3% річних та 10324,79 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
За розрахунками позивача стягненню з відповідача за період з 23.10.2020 -02.09.2021 підлягає 3% річних на загальну суму 3255,64 грн. та інфляційні втрати на загальну суму 10324,79 грн.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 10324,79 грн. та 3% річних у розмірі 3255,64 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 118746,25 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Так, відповідно до п. 3.3. Договору у випадку не надходження від покупця повної оплати за відпущений товар протягом терміну зазначеному у п. 3.2. даного Договору постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язаний сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5% за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.
За підрахунками позивача стягненню з відповідача підлягає пеня на загальну суму у розмірі 118746,25грн.
Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що позивачем не було враховано положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Суд звертає увагу, що силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За підрахунками суду, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правомірно нарахованою є пеня у загальному розмірі 8136,15 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. В іншій частині щодо стягнення пені у розмірі 110610,10 грн. суд вважає за необхідне відмовити.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором поставки нафтопродуктів № 55 від 27.08.2020 у розмірі 130322,44 грн., суми пені у розмірі 8136,15 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 10324,79грн., суми 3% річних у розмірі 3255,64 грн. В частині стягнення пені у розмірі 110610,10 грн. - суд відмовляє у задоволенні.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2280,59грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ ТК" (61052, м. Харків, вул. Ізмайлівська, буд. 11-А, оф. 9, код ЄДРПОУ 43681650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсуньрайагропостач" (19401, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, 53, код ЄДРПОУ 00908627) суму основного боргу за Договором поставки нафтопродуктів № 55 від 27.08.2020 у розмірі 130322, 44грн., пеню у розмірі 8136,15 грн., інфляційні втрати у розмірі 10324,79 грн., 3% річних у розмірі 3255,64 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2280,59 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 110610,10 грн. - відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсуньрайагропостач" (19401, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, 53, код ЄДРПОУ 00908627).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "МІГ ТК" (61052, м. Харків, вул. Ізмайлівська, буд. 11-А, оф. 9, код ЄДРПОУ 43681650).
Повне рішення складено "16" грудня 2021 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/4009/21