вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.12.2021м. ДніпроСправа № 904/7706/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (м. Київ)
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл" (смт.Червоногригорівка, Нікопольський район, Дніпропетровська область)
та до відповідача-2: ОСОБА_1 (смт. Нововоскресенське, Херсонська область)
про стягнення заборгованості за кредитним договором б/№ від 27.04.2018 у загальному розмірі 224 748 грн. 96 коп.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) заборгованість за кредитним договором б/№ від 27.04.2018 у загальному розмірі 224 748 грн. 96 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 200 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом;
- 22 948 грн. 96 коп. - заборгованість за відсотками з користування кредитом;
- 1 800 грн. 00 коп. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов кредитного договору б/№ від 27.04.2018 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту. Так, відповідно до договору відповідачу-1 було надано кредитний ліміт із відповідним графіком погашення, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку позивача з відповідачем-1, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Відповідач-1 за умовами договору свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 200 000 грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом; 22 948 грн. 96 коп. - заборгованості за відсотками з користування кредитом та 1 800 грн. 00 коп. - заборгованості по комісії за користуванням кредитом. Крім того, відповідно до договору поруки №P1525244463774144481 від 02.05.2018 відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 всіх своїх зобов'язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" "Умов та правил надання банківських послуг", у зв'язку з чим позивач просить стягнути вказану заборгованість солідарно з обох відповідачів.
Також позивач просить суд вирішення питання про розподіл судових витрат.
Крім того, позовна заява містила клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 03.09.2021, керуючись положеннями абзацу 2 частини 1, частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у Центру надання адміністративних послуг сектору надання адміністративних послуг Нововоронцовської районної державної адміністрації витребувано інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
Від Центру надання адміністративних послуг апарату Нововоронцовської селищної ради надійшов лист (вх. суду № 47292/21 від 29.09.2021), в якому зазначено про те, що в Реєстрі Нововоронцовської селищної територіальної громади на день складання документу маються відомості щодо особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: вказана особа зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 04.10.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
В подальшому, ухвалою суду від 03.12.2021 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених після відкриття провадження у справі недоліків.
Від позивача надійшла заява (вх. суду № 59981/21 від 13.12.2021) про усунення недоліків.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 14.12.2021 було продовжено розгляд справи.
З приводу дотримання прав відповідачів під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
На підтвердження адреси відповідача-1 судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.09.2021, з якого вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл" є: 53283, Дніпропетровська область, Нікопольський район, смт. Червоногригорівка, вулиця Пушкіна, будинок 2, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача-1 (а.с. 80).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.10.2021 була надіслана відповідачу-1 за адресою згідно з витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак вказане поштове відправлення було повернуто за зворотною адресою з довідкою Акціонерного товариства "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.91-94).
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач-1 є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 04.10.2021 вважається врученою відповідачу 11.10.2021 (а.с.92).
Щодо повідомлення про розгляд справи відповідача-2, суд зазначає таке.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.10.2021 була надіслана відповідачу-2 за адресою згідно з інформацією, наданою Центром надання адміністративних послуг апарату Нововоронцовської селищної ради надійшов лист (вх. суду № 47292/21 від 29.09.2021), в якому зазначено про те, що в Реєстрі Нововоронцовської селищної територіальної громади на день складання документу маються відомості щодо особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: вказана особа зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25).
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача-2, в якому містилася ухвала суду від 04.10.2021, було також повернуто за зворотною адресою з довідкою Акціонерного товариства "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.96-99).
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач-2 також є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 04.10.2021 вважається врученою відповідачу 19.10.2021 (а.с.97).
З цього приводу суд зазначає також наступне.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідачі-1,2 не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідачів-1,2 за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачами-1,2 вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідачі, у разі незнаходження за своїми офіційними (юридичними) адресами, повинні були докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за такими адресами або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідачів, як учасників справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 04.10.2021, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачам подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачами відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 17.12.2021 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідачі не скористалися своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідачів було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачами зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачами суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням кредитного договору, умови надання та повернення кредиту, факт надання кредитних коштів, строк користування кредитними коштами та їх розмір, настання строку повернення кредиту чи його частини, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення повернення кредитних коштів, наявність підстав для стягнення відсотків за користування кредитом та комісії.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З матеріалів справи вбачається що 27.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл" (далі - боржник, відповідач-1) звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", яке змінило найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", із Анкетою-заявою клієнта юридичної особи про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (далі - Умови), що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://pb.ua та разом з тарифами банку складають договір банківського обслуговування (далі - договір).
Вказана Анкета-заява підписана представником позивача за допомогою електронного підпису.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 3 статті 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Стаття 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначає наступні поняття:
- електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис;
- кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа;
- перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними.
Позивачем до позовної заяви подано документальне підтвердження підписання Заяви від 27.04.2018 обома сторонами шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів, в якому зазначена інформація щодо результатів перевірки підписів (зазначено відомостей про сертифікат ключа: ким виданий, реєстраційний номер сертифіката; дата видачі; дата закінчення дії) (а.с.20).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, господарський суд виходить із наступного.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Також суд звертає увагу, що статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено можливість використання електронного підпису при укладенні правочину в письмовій формі.
Отже, позивачем підтверджено, а відповідачами не спростовано факт укладення між відповідачем-1 та позивачем договору банківського обслуговування шляхом підписання Анкети-заяви, редакція якої подана до матеріалів справи (ас.17-19).
При цьому, дослідивши зміст вказаної Анкети-заяви, суд приходить до висновку, що остання не містить конкретних умов банківського обслуговування, кредитування чи надання інших банківських послуг.
Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2021 позивачем було долучено до матеріалів справи Заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг без дати (а.с.102), відповідно до якої відповідачу-1 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, на вказаний поточний рахунок було встановлено такі кредитні ліміти:
- з 06.09.2019 - 100 000 грн. 00 коп.;
- з 24.09.2019 - 200 000 грн. 00 коп.;
- з 03.06.2020 - 0 грн. 00 коп. Вказане підтверджується Довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів Вих. № 70914HEVWS08H від 12.08.2021 (а.с.39).
Отже, відповідно до умов договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами і правилами надання банківських послуг.
Пунктом 3.2.1.1.1 Умов визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.
Згідно з пунктом 3.2.1.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Відповідно до пункту 3.2.1.1.8 Умов - проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах кліент-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода),
Відповідно до умов пункту 3.2.1.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Умовами розділу 3.2.1.4. Умов встановлено порядок розрахунків за користуванням кредитом, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 28 (двадцять вісім) % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1 -х числах кожного місяця, за попередній місяць (пункт 3.2.1.4.1.2 Умов).
За умовами пункту 3.2.1.4.1.3 Умов за сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів* з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31-го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68 (шістдесят вісім) % річних для договорів незабезпечених порукою. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня , наступного за датою порушення зобов'язань.
* - Банк залишає за собою право продовжити період, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню , і не вважати такий кредит простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості - порушеними. Таке право реалізується шляхом повідомлення клієнта за допомогою повідомлення в системі Banking Приват-24 або рекомендованим листом на юридичну адресу клієнта. При цьому, додаткових погоджень з клієнтом не потрібно.
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пункт 3.2.1.4.1.4 Умов).
Відповідно до пункту 3.2.1.2.3.4 Умов - банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору банківського обслуговування від 27.04.2018 позивачем у період з 21.08.2019 по 02.06.2020 надавались відповідачу-1 кредитні кошти у межах ліміту в розмірі 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується Виписками банку з поточного рахунку відповідача-1 - № НОМЕР_1 за період з 21.08.2019 по 06.08.2021 (а.с.50-69).
Як зазначає позивач, відповідач-1 умови кредитного договору б/№ від 27.04.2018 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 200 000 грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом; 7 166 грн. 65 коп. - заборгованості за відсотками з користування кредитом та 1 800 грн. 00 коп. - заборгованості по комісії за користуванням кредитом.
В той же час, 02.05.2018 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", яке змінило найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки № Р1525244463774144481 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл" зобов'язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (далі - Угода-1) та до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг (далі - Угода-2), що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет за адресою http://privatbank.ua.
Так, за умовами підпункту 1.1.1, 1.1.2 договору поруки поручитель надає поруку за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл" перед кредитором по сплаті:
За Угодою-1:
а) процентної ставки за користування кредитом:
- за період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.1.4.1.2 Угоди-1 - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів не забезпечених порукою,
- за період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.1.4.1.3 Угоди-1 - 42% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів не забезпечених порукою;
б) комісійної винагороди згідно з пунктом 3.2.1.1.17 Угоди-1 в розмірі 3% від суми перерахувань;
в) винагороди за використання ліміту відповідно до пункту 3.2.1.4.4. Угоди-1 1 числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;
г) кредиту в розмірі 200 000 грн. 00 коп.
Якщо під час виконання Угоди-1 зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за Угодою-1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень, повідомлення поручителя та укладання окремої угоди про такі збільшення з поручителем не потрібні.
За угодою 2:
а) процентної ставки за користування кредитом:
- за період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.2.2 Угоди 2 - 64% річних;
б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені в Угоді-2;
в) кредиту в розмірі 1 000 грн. 00 коп.
Якщо під час виконання Угоди-2 зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за Угодою-2 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень, повідомлення поручителя та укладання окремої угоди про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Відповідно до пункту 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за Угодою-1 та Угодою-2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
У випадку невиконання боржником зобов'язань за Угодою-1/або Угодою-2, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 1.5. договору поруки).
У пункті 5.1 договору поруки сторони домовились збільшити встановлену законом позовну давність, дійшовши згоди, що до передбачених цим договором вимог кредитора до поручителя позовна давність встановлюється тривалістю 15 (п'ятнадцять) років.
Враховуючи вказане, позивач просить суд стягнути спірну заборгованість солідарно з обох відповідачів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення договору банківського обслуговування від 27.04.2018 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
У відповідності до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника (частина 4 статті 1056-1 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що 27.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл" звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", яке змінило найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", із заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (Умови), що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua та разом з тарифами банку складають договір банківського обслуговування від 27.04.2018.
Матеріалами справи також підтверджується, що на виконання умов цього договору позивачем з 21.08.2019 по 15.01.2020 надавались відповідачу-1 кредитні кошти у межах ліміту в розмірі 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками банку з рахунку відповідача 1.
Однак, як встановлено судом, відповідач-1 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 06.08.2021 в останнього виникла заборгованість по кредиту на суму 200 000 грн. 00 коп.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повного повернення отриманого відповідачем-1 кредиту на суму 200 000 грн. 00 коп. відповідачі не надали, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростували.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 200 000 грн. 00 коп.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 22 948 грн. 96 коп. та заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 1 800 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Обґрунтовуючи підстави для нарахування відсотків за користування кредитом, позивач посилається на розділ 3.2.1.4 Умов та правил надання банківських послуг (а.с.21-38).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та правил розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків та комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин і до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Доказів того, що Умови та правила не змінювалися банком, до матеріалів справи не надано.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 в аналогічному спорі вказала, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням вищевикладеного, суд не приймає до уваги положення, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, які надані позивачем, щодо розміру процентів за користування кредитом, а також комісії за користування кредитом, оскільки суду не надано доказів погодження з позичальником саме цієї редакції Умов та правил надання банківських послуг. Тож, при вирішенні даного спору суд керується лише умовами, що викладені в заявах, які безпосередньо підписані позичальником.
Зважаючи на те, що сторонами в договорі (Заяві) не було передбачено розмірів відсотків за користування кредитом та комісії за користування кредитом, а законом їх розмір для такого виду зобов'язань не передбачений, суд дійшов висновку про безпідставність вимог банку про стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 22 948 грн. 96 коп. та комісії за користуванням кредитом в сумі 1 800 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у задоволенні вказаних вимог суд відмовляє.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Згідно з нормами статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Так, у забезпечення виконання зобов'язань позичальника (відповідача-1) за кредитним договором 02.05.2018 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", яке змінило найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки № Р1525244463774144481 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл" зобов'язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (далі - Угода-1) та до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг (далі - Угода-2), що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет за адресою http://privatbank.ua.
Відповідно до умов договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за Угодою-1 та Угодою-2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, а у випадку невиконання боржником зобов'язань за Угодою-1/або Угодою-2, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Вказаний договір підписаний представниками обох сторін.
Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи І та II кн.5 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.07.2019 у справі №922/2913/18.
Судом встановлено, що предмет договору поруки визначено як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл" зобов'язань за угодами-приєднання, зокрема, до розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет за адресою http://privatbank.ua.
З системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки, суд приходить до висновку, що з нього можливо встановити яке саме основне зобов'язання забезпечене порукою, оскільки в ньому вказано, що це обслуговування відповідача-1 за послугою "Кредитний ліміт", а також у пункті "г" підпункту 1.1.1. договору поруки сторонами зазначено кредитний ліміт - 200 000 грн. 00 коп., який і є спірним у даній справі, та який не було повернуто відповідачем-1, що встановлено судом.
Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі встановленої судом заборгованості.
Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте, суд зазначає, що до матеріалів справи відповідачами не було додано належних, допустимих та вірогідних доказів відповідно до норм статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення кредитних коштів за договором банківського обслуговування № б/н від 27.04.2018 у розмірі 200 000 грн. 00 коп.
З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачами не надано суду належних доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" підлягають частковому задоволенню, а саме: задоволенню підлягають позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 200 000 грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача-1 підлягає частина судового збору в сумі 1 500 грн. 00 коп.; з відповідача-2 - частина в сумі 1 500 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл" та до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/№ від 27.04.2018 у загальному розмірі 224 748 грн. 96 коп. - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл" (53283, Дніпропетровська область, Нікопольський район, смт. Червоногригорівка, вулиця Пушкіна, будинок 2; ідентифікаційний код 39634402) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1 Д; ідентифікаційний код 14360570) - 200 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Агроінтернешнл" (53283, Дніпропетровська область, Нікопольський район, смт. Червоногригорівка, вулиця Пушкіна, будинок 2; ідентифікаційний код 39634402) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1 Д; ідентифікаційний код 14360570) 1 500 грн. 00 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1 Д; ідентифікаційний код 14360570) 1 500 грн. 00 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 17.12.2021.
Суддя Ю.В. Фещенко