вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"07" грудня 2021 р. Cправа №902/997/21
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Палажченка Миколи Миколайовича, м.Вінниця
до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАФУД", м.Київ в особі Тульчинської філії товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАФУД", м.Тульчин Вінницької області
про стягнення 60 557,31 грн заборгованості згідно договору поставки
учасники процесу:
представник позивача: Комар О.Г., діє на підставі ордеру;
представник відповідача: Липовецький С.І., діє на підставі довіреності.
04.10.2021 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Палажченка Миколи Миколайовича про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАФУД" 60 557,31 грн заборгованості, нарахованої в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №ПММ-05/05/143 від 05.05.2020 в частині оплати отриманого товару, з якої: 55 000 грн - основний борг; 751,01 грн - 3% річних; 977,13 - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 3829,17 грн - пеня.
Ухвалою суду від 11.10.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/997/21, призначено судове засідання на 18.11.2021.
25.10.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи процесуальну позицію останній зазначає, що відсутні підстави стверджувати, що поставка за видатковою накладною №РН-003392 від 26.04.2021 відбулася саме по договору №ПММ-05/05/143 від 05.05.2020, оскільки у вказаній накладні відсутнє посилання на означений договір. Окрім того, в платіжних дорученнях, що долучені позивачем до позовної заяви, містяться посилання на договір №ПММ-05/05/143 від 07.05.2020.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що є безпідставним твердженням, що ним пропущено строк оплати по поставці за вказаною видатковою накладною.
12.11.2021 позивачем до суду подано відповідь на відзив від 11.11.2021. Так, останній зазначає, що повністю відхиляє наведені у відзиві заперечення щодо поставки товару не в рамках договору №ПММ-05/05/143 від 05.05.2020, оскільки відповідно до п.7.1. вказаного Договору вартість будь - якого товару, отриманого відповідачем від позивача в період дії договору, включена до загальної суми договору. Окрім того, відповідачем не додано до відзиву копію договору поставки №ПММ-05/05/143 від 07.05.2021.
Також, 12.11.2021, до суду надійшла заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 602,78 грн - 3% річних, 715,44 грн інфляційних втрат, 3165,81 грн пені. Щодо основного боргу позивач зазначає, що після пред'явлення позову відповідач сплатив вартість отриманого товару в розмірі 55 000,00 грн. При цьому представник позивача зазначає, що ним проведено перерахунок штрафних та компенсаційних нарахувань.
08.11.2021 судом постановлено ухвалу (із занесенням до протоколу судового засідання) про прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та здійснення подальшого розгляду справи із врахуванням вимог, викладених у ній. Окрім того, судом постановлено оголосити перерву під час проведення судового засідання до 07.12.2021.
На визначену судом дату (07.12.2021) з'явились представники обох сторін.
Під час судового засідання, 07.12.2021, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Натомість представник відповідача проти їх задоволення заперечив.
З метою прийняття рішення по суті позовних вимог суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
05.05.2020 між фізичною особою-підприємцем Палажченком Миколою Миколайовичем (далі по тексту також - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАФУД", від імені якого діє Тульчинська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАФУД" (далі по тексту також - покупець, відповідач) укладено Договір поставки №ПММ-05/05/143 (далі по тексту також - Договір)
Відповідно до предмету Договору Постачальник бере на себе зобов'язання виготовляти, поставляти і передавати у власність Покупцю, а Покупець приймати та здійснювати оплату пакувальної продукції мішки паперові, 4-шарові (надалі - Товар) на умовах, визначених в цьому Договорі (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. Договору кількість, найменування, асортимент, технічну інформацію, терміни та умови оплати, місце поставки, ціну Товару Сторони погоджують в Замовленнях та/або Специфікаціях чи Протоколах погодження цін, які є невід'ємними частинами цього Договору. Кількість та ціна Товару вказуються також у рахунках-фактурах, видаткових, товарно-транспортних та податкових накладних Постачальника, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Постачальник зобов'язується поставляти Товар окремими партіями, оформленими товаросупровідними документами, а Покупець зобов'язаний приймати та оплачувати такий Товар. Обсяг партії визначається у видатковій та товарно-транспортній накладних (п.4.1. Договору).
Згідно п.6.2. Договору товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем за кількістю та якістю згідно з підписаними Сторонами накладними.
Загальна сума Договору складає сукупну вартість Товару, визначену у видаткових накладних, отриманого Покупцем у період дії цього Договору. Покупець здійснює оплату партії Товару протягом 30 календарних днів з дати поставки, якщо інше не оговорено в Специфікації на поставку Товару (п. 7.1., 7.2. Договору).
Пунктом 7.3. Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату Товару шляхом переказу грошових коштів у гривнях на поточний банківський рахунок Постачальника, що зазначений у цьому Договорі. У платіжному дорученні на оплату Товару Покупець зобов'язується зазначити посилання на цей Договір із зазначенням його номеру та дати. Всі грошові кошти, які надійшли від Покупця на банківський рахунок Постачальника, зараховуються як оплата за останню неоплачену поставлену партію Товару.
Датою виконання зобов'язань Покупця з оплати Товару є дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника (п.7.4. Договору).
Відповідно до п.п. 8.1, 8.2. Договору у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по даному Договору, сторони несуть відповідальність, згідно чинного законодавства. У випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.
Цей Договір набирає чинності з дня його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2021 включно. Датою укладення цього Договору вважається дата, зазначена на першій сторінці цього Договору (п.12.1. Договору).
На виконання умов Договору позивачем, згідно видаткової накладної №РН-003392 від 26.04.2021 та товарно-транспортної накладної № 000165 від 26.04.2021, поставлено на адресу відповідача товар на суму 70949,96 грн.
В свою чергу відповідач за отриманий товар розрахувався частково, на суму 15949,96 грн, і станом на момент звернення позивача до суду його заборгованість складала 55 000,00 грн.
Поряд з тим, після надходження до суду позовної заяви, відповідач розрахувався з позивачем за отриманий товар в повному обсязі, на загальну суму 55000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №75089 від 05.10.2021 на суму 5000,00 грн, №75146 від 06.10.2021 на суму 50000,00 грн.
Враховуючи, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, позивач з посиланням на пункт 8.2. Договору нарахував до стягнення пеню у розмірі 3165,81 грн, а також 3% річних в розмірі 602,78 грн та інфляційні втрати в розмірі 715,44 грн.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
За приписами ст.509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Положеннями ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст.530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 ЦК України, ст.193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Дії сторін (передача товару за договорами поставки, прийняття товару) відповідають змісту правовідносин за договором поставки.
Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно до ч.ч. 4, 6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.2 Договору сторони узгодили міру відповідальності відповідача за ненесвоєчасну оплату отриманого товару, а саме сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем зобов'язання в частині оплати поставленого товару, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення штрафні та компенсаційні нарахування.
Одночасно суд констатує, що визначені позивачем періоди нарахування пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань відповідають умовам укладеного Договору та зазначеним вище законодавчим положенням.
Таким чином, здійснивши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" обрахунок штрафних та компенсаційних нарахувань, суд дійшов висновку, що проведений позивачем розрахунок є арифметично вірним.
Враховуючи вказані обставини, вимоги позивача про стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань підлягають повному задоволенню, а саме: пеня у розмірі 3165,81 грн, 3% річних в розмірі 602,78 грн та інфляційні втрати в розмірі 715,44 грн.
При цьому, надаючи оцінку запереченням відповідача щодо здійснення поставки товару не за договором №ПММ-05/05/143 від 05.05.2020, що виключає можливість застосування відносно нього штрафних санкцій суд зважає на таке.
Так, в поясненнях від 06.12.2021 відповідач відносно наявності договору №ПММ-05/05/143 від 07.05.2020, посилання на який міститься в платіжних дорученнях, зазначає, що він не володіє оригіналами договорів, оскільки менеджер, яка співпрацювала із даним контрагентом звільнилася з роботи у зв'язку із виходом на пенсію. Відшукати оригінали самостійно, за твердженням відповідача, не вдалось.
Поряд з тим, статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Так, у цій справі суд враховує, що відповідно до п.7.2. Договору №ПММ-05/05/143 від 05.05.2020, загальна сума Договору складає сукупну вартість товару, визначену у видаткових накладних, отриманого покупцем у період дії цього договору.
Як зазначалось вище, відповідно до п.12.1. Договору №ПММ-05/05/143 від 05.05.2020 цей Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2021.
Таким чином, враховуючи, що поставка товару згідно видаткової накладної №РН-003392 від 26.04.2021 здійснювалася в межах строку дії Договору №ПММ-05/05/143 від 05.05.2020, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи договору №ПММ-05/05/143 від 07.05.2020 суд вважає обґрунтованим висновок, що означена господарська операція проводилася на виконання умов Договору №ПММ-05/05/143 від 05.05.2020.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З врахуванням встановлених обставин у справі суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Вирішуючи питання стосовно відшкодування витрат зі сплати судового збору, суд враховує такі положення.
Відповідно до ч.3 ст.130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки, основний борг відповідачем сплачено після звернення позивача з позовом, в зв'язку з чим спір виник, саме з вини відповідача, суд вважає, що наявні підстави для покладення судового збору на відповідача.
Окрім того, при вирішенні питання судових витрат у даній справі судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно із ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати, що останні мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Як слідує із матеріалів справи, 29.12.2020 між адвокатом, фізичною особою-підприємцем Комаром Олександром Георгійовичем (далі по тексту також - Адвокат) та фізичною особою-підприємцем Палажченком Миколою Миколайовичем (далі по тексту також - позивач, Клієнт) укладено Договір № 1/1/2021 про надання правничої допомоги.
Відповідно до змісту п.1.1. Договору №1/1/2021 Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правничу допомогу щодо представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства.
Пунктом 3.1. Договору №1/1/2021 сторони передбачили, що розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правничу допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємно частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.
Гонорар може мати фіксований розмір за визначений період часу. Фіксований розмір гонорару та період часу, за який сплачується гонорар, встановлюється окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3.2. Договору № 1/1/2021).
Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. Договору №1/1/2021 розмір гонорару може визначатися виходячи з обсягу робіт з надання правничої допомоги, які надані Адвокатом Клієнту. Розмір гонорару та обсяг робіт, за який сплачується гонорар встановлюється окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Обсяг робіт, виконаних Адвокатом та переданих Клієнту, підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт.
В подальшому, 28.09.2021 між сторонами підписано додаткову угоду № 3 до Договору № 1/1/2021. Предметом цієї додаткової угоди є права та обов'язки Сторін і стосуються представництва інтересів клієнта у господарських судах з метою стягнення грошових коштів, в т. ч. штрафних санкцій, з ТОВ «ТЕРРАФУД» (ідентифікаційний код 36867724), далі по тексту - Боржник (п.1.1. додаткової угоди).
Згідно п.1.2. додаткової угоди для виконання доручення, вказаного в п. 1.1. цієї додаткової угоди, Сторони погодили перелік робіт, якій має виконати Адвокат, а саме:
- аналіз документів по взаємодії Клієнта з Боржником;
- аналіз фінансово-господарського стану Боржника та надання Клієнту консультації;
- підготовка необхідних процесуальних документів;
- супровід справи в судах І, II та касаційної інстанції;
- участь в судовому засіданні/засіданнях;
- супроводження виконання судового рішення.
Пунктом 1.3. додаткової угоди сторони погодили вартість робіт, якій має виконати Адвокат, для виконання доручення, вказаного в п. 1.1. цієї додаткової угоди а саме:
- аналіз ситуації по взаємодії Клієнта з Боржником - 500 грн;
- аналіз фінансово-господарського стану Боржника - 500 грн;
- надання Клієнту консультації - 500 грн;
- підготовка позову (відповіді, заперечення на позов/апеляційної/ касаційної скарги) - 2 500 грн;
- ознайомлення з матеріалами 1 тому судової справи - 300 грн;
- фотографування 1 тому судової справи - 300 грн;
- роздрукування 1 тому судової справи - 500 грн;
- робота по справі на етапі розгляду справи в суді І інстанції - 1000 грн;
- робота по справі на етапі розгляду справи в суді II інстанції - 1 500 грн;
- робота по справі на етапі розгляду справи в суді III інстанції - 1 500 грн;
- супроводження виконання судового рішення - 2 000 грн.
Відповідно до п.1.4. додаткової угоди доказом виконання Адвокатом взятих на себе за Договором та цією додатковою угодою доручення (частини доручення), являється акт приймання-передачі виконаних робіт.
Пункт 1.5. додаткової угоди визначає, що сума гонорару в безготівковій формі має бути перерахована на рахунок Адвоката, не пізніше трьох днів з дня розгляду справи судом.
В разі досягнення мети представництва, яка полягає в прийняті судового рішення на користь Клієнта, останній зобов'язаний додатково сплатити на користь Адвоката гонорар в сумі 2 % від отриманого Клієнтом економічного ефекту по судовій справі. Під економічним ефектом Сторони розуміють суму грошових коштів/вартість активів, яка стягнута судом на користь Клієнта (п.1.6. додаткової угоди).
30.09.2021 між сторонами підписано Акт № 3 приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до якого Адвокат надав Клієнту правничу допомогу відповідно до Договору № 1/1/2021 про надання правничої допомоги від 29.12.2020 та додаткової угоди № 3 від 28.09.2021 до Договору № 1/1/2021 від 29.12.2020, а Клієнт прийняв надану правничу допомогу.
Пунктом 2 Акту сторони узгодили, вартість робіт з надання правничої допомоги по справі ТОВ «ТЕРРАФУД», становить 5 000,00 грн, в тому числі:
- аналіз ситуації по взаємодії Клієнта з ТОВ «ТЕРРАФУД» - 500 грн;
- аналіз фінансово-господарського стану ТОВ «ТЕРРАФУД» - 500 грн;
- надання Клієнту консультації - 500 грн;
- підготовка позову по взаємодії Клієнта з ТОВ «ТЕРРАФУД» - 2 500 грн;
- робота по справі на етапі розгляду справи в суді І інстанції - 1 000 грн.
Всього до сплати - 5 000,00 грн.
Відповідно до п.3 Акту жодних претензій до якості, повноти, строках та обсягу прийнятих робіт з надання правничої допомоги у Клієнта немає.
На виконання умов Договору № 1/1/2021 позивачем перераховано на рахунок Адвоката грошові кошти в розмірі 5000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 974 від 01.10.2021.
При цьому суд відзначає, що матеріали справи містять копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000290 від 18.07.2018 на ім'я Комара Олександра Георгійовича, ордер серії ВН № 158527 від 30.09.2021 на представництво Комаром Олександром Георгійовичем інтересів ФОП Палажченка М.М..
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15).
Відповідач щодо покладення на нього судових витрат заперечував проте останнім не подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, отже, у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеної вартості послуг, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.
Так, матеріалами справи підтверджується реальний обсяг наданої адвокатом Комаром Олександром Георгійовичем правової допомоги на суму 5000,00 грн.
З огляду на викладене, беручи до уваги, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на ТОВ "ТЕРРАФУД" (на підставі ч. 9 ст. 129, ч. 3 ст. 130 ГПК України) .
Керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАФУД" (вул.Зеленогірська, буд.8, м.Київ, 03037, код ЄДРПОУ 36867724) в особі Тульчинської філії товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАФУД" (вул.Полковника Ганжі, буд.16, м.Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, код відокремленого підрозділу юридичної особи 43604292) на користь фізичної особи-підприємця Палажченка Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 602,78 грн - 3 % річних; 715,44 грн - інфляційних втрат; 3165,81 грн - пені; 2270,00 грн - відшкодування судового збору; 5000,00 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копії повного судового рішення надіслати учасникам справи на наступні електронні адреси: позивача (tax98@ukr.net), відповідача (Lypovetskyi.SI@vsz.com.ua).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України).
Повне рішення складено 13 грудня 2021 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи