17 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2331/21 пров. № А/857/18570/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року (головуючої судді Подлісної І.М., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 12 год. 15 хв. за правилами спрощеного позовного провадження в м. Тернопіль повний текст рішення складено 16.08.2021) у справі №500/2331/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради про визнання відмови протиправною від 11.11.2020 року №1810/14 та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 23.04.2021 звернувся в суд з позовом до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради в якому просить визнати протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 11.11.2020 №1810/14 у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0073, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль), зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0073, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль), стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської міської ради, виконавчим органом якої є Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду за даним позовом, та встановити строк для подання такого звіту.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року задоволено позов повністю.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі №500/2331/21 та ухвалою суду від 18.10.2021 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер №6110100000:17:002:0073, з цільовим призначенням - «для індивідуального садівництва та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Дана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області.
Позивач звертався до відповідача із заявами про надання будівельного паспорту на будівництво садового будинку на цій ділянці.
На звернення Позивача у встановленому законом порядку щодо надання йому будівельного паспорта на забудову земельної ділянки для будівництва садового будинку в районі примикання об'їзної дороги до автомобільної дороги Н-02Львів-Тернопіль (надалі - будівельний паспорт), Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (надалі - Відповідач, Управління) листами від 26.06.2019 р. за вих. № 749/14, від 19.07.2019 р. за вих. № 850/14 та від 26.02.2020 р. за вих. № 346/14 повідомлено Позивача про відсутність у відповідача можливості щодо надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки, чим, фактично, Позивачу відмовлено у видачі будівельного паспорта.
Не погодившись із відмовою у наданні Позивачу будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, та вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Відповідача з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправною відмову управлінця містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради у видачі ОСОБА_1 будівельного, паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,6 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0073, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль);
- зобов'язати Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видати ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0073, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року в справі № 500/709/20, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною відмову Управління у видачі ОСОБА_1 , будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0073,. за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога- Н02 Львів- Терйопіль);
- зобов'язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу будівельного Паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0073, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, як встановлено судом та зазначено у мотивувальній частині рішення, забудова земельної ділянки та будівництво позивачем садового будинку на земельній ділянці відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та містобудівній документації та позивач звернувся до уповноваженого органу та дотримався встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI та Порядком видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України №103 від 05.07.2011 усіх необхідних умов для отримання будівельного паспорту.
Враховуючи наведені у рішенні положення законодавства та виходячи з встановлених обставин у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною відмови управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0073, за межами населеного-пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль).
З метою відновлення порушених прав, позивача суд вважав, що належним способом захисту є зобов'язання Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0073, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль).
При цьому, містобудівною документацією за межами населених пунктів є саме детальний план території за межами населеного пункту, який розробляється відповідно до схеми планування території району або області з урахуванням відповідних обмежень та державних та регіональних інтересів, розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією.
Відтак, генеральний план населеного пункту та детальний план території за межами населеного пункту є окремими та самостійними видами містобудівної документації на місцевому рівні, котра розробляється з метою планування відповідних територій на місцевому рівні, те не пов'язані одна із одною і не перебувають у залежності одна від одної.
В зв'язку із наведеним, постановою про накладення штрафу, винесеною державним виконавцем 08.12.2020 у виконавчому провадженні ВП № 63231007 встановлено, що станом на 08.12.2020 рішення суду в справі № 500/709/20 боржником не виконано (в тому числі із врахуванням відповіді Управління від 25.11.2020 №1847/14), постановлено стягнути з боржника на користь держави штраф у розмірі 10200 грн. за невиконання виконавчого листа - № 500/709/20 від 19.08.2020 р., та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів. Надалі, в зв'язку із невиконанням рішення суду державним виконавцем керуючись вимогами ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» скеровано до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області заяву (повідомлення) про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності в порядку ст.214 КПК України, та 12.01.2021 внесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 63231007.
Водночас, як зазначено Тернопільським окружним адміністративним судом в ухвалі від 28 грудня 2020 року в справі №500/709/20, постановленої за результатами розгляду заяви представника Позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №500/709/20, поданої в порядку статті 383 КАС України, в межах справи №500/709/20 судом не надавалася юридична оцінка та не вирішувалось питання про визнання протиправним відповіді управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради викладеної у формі листа від 11.11.2020 №1810/14. В даному випадку позивач, у разі незгоди з позицією управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, викладеною в листі від 11.11.2020 №1810/14, має право звернутись до адміністративного суду з позовом в передбаченому КАС України порядку.
З таким прийнятим відповідачем рішенням, оформленим листом від 11.11.2020 №1810/14, котрим Позивачу вчергове відмовлено у наданні йому будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, не погодився та вважає таку відмову протиправною, а порушене право позивача таким, що підлягає відновленню судом.
Для виконання Управлінням рішення ОСОБА_1 надав (повторно) документи, необхідні для розгляду його заяви про видачу будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0073, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль).
Проте, листом Управління від 14.09.2020 за вих. № 1739/14 ОСОБА_1 відмовлено у видачі будівельного паспорта з тих самих підстав, які суд вважав необґрунтованими та незаконними, та така відмова уже визнавалася судом протиправною.
03.10.2020 виконавчий лист № 500/709/20, виданий 19.08.2020 Тернопільським окружним адміністративним судом пред'явлено, (надіслано на адресу органу державної виконавчої служби) до виконання.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дубчак М.З. від 06.10.2020 про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження ВП № 63231007 з примусового виконання виконавчого листа № 500/709/20 виданого 19.08.2020 Тернопільським окружним адміністративним судом, котрою, зокрема, боржнику встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Постановою про накладення штрафу, винесеною державним виконавцем 27.10.2020 у виконавчому провадженні ВП № 63231007, встановлено, що станом на 27.10.2020 рішення суду в справі № 500/709/20 боржником не виконано (в тому числі із врахуванням відповіді Управління від 14.09.2020 р. за вих. № 1739/14); постановлено стягнути з боржника на користь держави штраф у розмірі 5100 грн. за невиконання виконавчого листа № 500/709/20 від 19.08.2020, та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.
Вимогою виконавця від 16.11.2020 №04.1.32/13233 у ВП № 63231007, адресованою Управлінню, державний виконавець вимагав в термін до 25.11.2020 надати письмову інформацію про виконання виконавчого листа №500/709/20 від 19.08.2020 Тернопільського окружного адміністративного суду.
На вказану вимогу Управління листом від 25.11.2020 № 1847/14 повідомило державного виконавця про те, що на виконання рішення суду Управлінням 11111.2020 ОСОБА_1 направлено листа №1810/14, копія якого додається, з огляду на що Управлінням виконано рішення суду.
Лист Управління від 11.11.2020 №1810/14 надіслано на адресу ОСОБА_1 простим поштовим відправленням лише 28.11.2020, що підтверджується штемпелем поштового відділення, Позивачем отримано 08.12.2020.
Як вбачається із змісту листа Управління від 11.11.2020 №1810/14, ОСОБА_1 повідомлено, що Управління позбавлене можливості вчиняти будь-які дії по забудові даної території, оскільки детальний план території, а також цільове призначення даної земельної ділянки не відповідають чинній містобудівній документації м. Тернополя, що відповідно до п. 2.4. Порядку № 103 є підставою для відмови, у зв'язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні”.
Таким чином, ОСОБА_1 знову відмовлено у видачі будівельного паспорта з підстав невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що не відповідає правовій оцінці, наданій судом у рішенні.
Не погодившись із даним рішенням органу місцевого самоврядування, позивач вкотре звернувся до суду за захистом своїх прав.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно із статей 316 - 319 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 373 Цивільного кодексу України, передбачено зокрема, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно зі статтею 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що обов'язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Згідно із частинами 1, 2 статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону №3038-VI детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.
Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації, крім випадків, якщо законами встановлений інший порядок.
Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території) (частина 4 статті 19 Закону №3038-VI).
Частиною 2 статті 24 Закону №3038-VI передбачено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.
Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону №3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, за межами населених пунктів встановлюється відповідними районними державними адміністраціями, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Севастопольською міською державними адміністраціями.
Статтею 26 Закону №3038-VI суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Відповідно до статті 27 Закону №3038-VI забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).
Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.
Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.
Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Згідно пункту 1.2 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України №103 від 05.07.2011 (далі - Порядок №103), будівельний паспорт забудови земельної ділянки визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.
Відповідно до пункту 1.4. Порядку №103 розроблення будівельного паспорта за межами населених пунктів здійснюється відповідно до детальних планів територій та планувальних рішень проектів садівницьких та дачних товариств.
Згідно пункту 2.1 Порядку видача №103 будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих, днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за. формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.
Пунктом 2.4 Порядку №103 передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з наступних підстав: - неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; - невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
З матеріалів справи встановлено, що позивач, з метою отримання будівельного паспорту для забудови своєї земельної ділянки, подав усі необхідні документи, передбачені пунктом 2.1. Порядку №103.
В свою чергу, власник земельної ділянки може здійснювати своє право власності, у тому числі і щодо її забудови, відповідно до цільового призначення земельної ділянки та відповідної містобудівної документації. Для земельних ділянок, які розміщенні за межами населених пунктів режим забудови може визначатися обласною державною адміністрацією у разі відсутності адміністративного району. При цьому, забудова земельної ділянки, яка надана для ведення садівництва може здійснюватися на підставі будівельного паспорту.
Відтак, позивач звернувся до уповноваженого органу та дотримався встановлених Законом №3038-VI та Порядком №103 усіх необхідних умов для отримання будівельного паспорту.
Суд приймає до уваги пояснення відповідача, що детальний план забудови суперечить генеральному плану міста Тернополя, де земельні ділянки садівницького поселення, що розташовані за межами міста Тернополя на території Тернопільської міської ради (автодорога М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська) загальною площею 84,03 га віднесено до зони садибної житлової забудови.
Разом з тим, суд не погоджується з твердженням, що така забудова можлива лише після зміни їх цільового призначення.
Відповідно до частини третьої статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
Таким чином, орган місцевого самоврядування без відповідного звернення не наділений правом одноосібно змінити цільове призначення, як земельної ділянки позивача, так і інших земельних ділянок у вказаному земельному масиві. А в межах встановленого цільового призначення належним способом забудови земельної ділянки є будівництво саме садового, а не садибного будинку. При цьому, подальша зміна цільового призначення земельної ділянки не спростовує права позивача на отримання будівельного паспорта.
Суд також звертає увагу на те, що розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 21.02.2018 №100-од (з подальшими змінами відповідно до розпорядження від 16.04.2018 №299-од) та від 22.08.2018 №636-од стосовно детального плану території, у встановленому законом порядку не скасовувалися та нечинними не визнавалися.
Таким чином, неузгодженість в діяльності Тернопільської міської ради та Тернопільської обласної державної адміністрації щодо затвердження містобудівної документації, за даних умов, не може створювати негативні наслідки для позивача у здійсненні права власності на земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням, в тому числі і щодо відмови в отриманні будівельного паспорту для будівництва садового будинку.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року в справі № 500/709/20, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково, а саме: визнано протиправною відмову Управління у видачі ОСОБА_1 , будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0073,. за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога- Н02 Львів- Терйопіль), зобов'язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу будівельного Паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0073, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При вирішенні даного спору суд також враховує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами частин першої - третьої статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд також наголошує, що обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, відповідач повторно відмовив ОСОБА_1 у видачі будівельного паспорту без урахуванням рішення суду, усіх обставин та оцінки усіх фактів, що мають значення, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, не виконано та не доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягають.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі №500/2331/21 - залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк