16 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/3303/21 пров. № А/857/18158/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року (прийняте у м. Тернопіль, суддею Мартиць О. І., складене у повному обсязі 26 серпня 2021 року) у справі № 500/3303/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Шумської міської ради Тернопільської області № 953 від 23.03.2021 про відмову йому в безоплатній передачі в приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею, 0,1367 га, кадастровий номер: 6125810100:01:004:0049, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Шумську міську раду Тернопільської області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею, 0,1367 га, кадастровий номер: 6125810100:01:004:0049, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та передати земельну ділянку у власність;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в цій справі;
- стягнути на його користь з бюджетних асигнувань Шумської міської ради Тернопільської області 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди;
- стягнути на його користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Шумської міської ради Тернопільської області № 953 від 23.03.2021 "Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та відмову в безоплатній передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ".
Зобов'язано Шумську міську раду Тернопільської області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею, 0,1367 га, кадастровий номер: 6125810100:01:004:0049, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та передати земельну ділянку у власність.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Шумської міської ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1816,00 грн та 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та в частині стягнення витрат на правничу (правову допомогу) прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому просить: скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове, яким стягнути на його користь з бюджетних асигнувань відповідача 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди; змінити оскаржуване рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу та стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на його користь судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 6400 грн; стягнути з відповідача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1800 грн за підготовку та подання апеляційної скарги і судовий збір за її подання.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано наявність взаємозв'язку нанесення позивачу моральної шкоди внаслідок протиправних дій Шумської міської ради. Зазначає, що така протиправна поведінка була встановлена у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.10.2020, а повторна протиправна відмова відповідача у затвердженні технічної документації із землеустрою встановлена Тернопільським окружним адміністративним судом в оскаржуваному рішенні від 26.08.2021. Порушення відповідачем принципу належного врядування свідчить про завдання психологічних страждань, розчарування та створює негативні емоції для позивача, що, в свою чергу, дає підстави вважати спричинення йому моральної шкоди. Щодо зменшення судом першої інстанції суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що на всі вказані дії адвокатом витрачено обгрунтовану кількість часу, адже зміст позовної заяви повинен бути чітким та зрозумілим з чітко вираженими підставами заявлення позову, які в свою чергу потребують детального опису, в тому числі порушень норм матеріального права. Тому, стягнення витрат на професійну правову допомогу в розмірі 6400 грн цілком відповідає співмірністю витрат із складністю позову та фактично наданих адвокатських послуг.
Оскільки справа в суді першої інстанції розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в письмовому провадженні, то колегія суддів вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки відповідачем не оскаржується в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції є законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме в частині відмови у стягненні моральної шкоди та в частині стягнення витрат на правничу (правову допомогу).
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся 20.01.2020 до Шумської міської ради Тернопільської області із заявою про безоплатну передачу в приватну власність земельної ділянки за кадастровим номером 6125810100:01:004:0049 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1367 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Шумської міської ради Тернопільської області № 4074 від 03.03.2020 ОСОБА_1 відмовлено в безоплатній передачі у власність земельної ділянки за кадастровим номером 6125810100:01:004:0049 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1367 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в зв'язку з невідповідністю документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема, розмір земельної ділянки перевищує норми безоплатної передачі земельних ділянок, визначених статтею 121 Земельного кодексу України та відсутнє погодження меж із суміжними землевласниками та землекористувачами, документальне підтвердження наміру узгодження меж земельної ділянки, що не відповідає вимогам частини другої, пункту б статті 198 Земельного кодексу України.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі №500/2460/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021, визнано протиправним і скасовано рішення Шумської міської ради № 4074 від 03.03.2020 про відмову ОСОБА_1 в безоплатній передачі у приватну власність земельної ділянки за кадастровим номером 6125810100:01:004:0049 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1367 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язано Шумську міську раду повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву від 20.01.2020 про безоплатну передачу у власність земельної ділянки за кадастровим номером 6125810100:01:004:0049 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1367 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у встановленому законодавством порядку та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду.
23.03.2021 на шостій сесії восьмого скликання Шумської міської ради прийнято рішення № 953 "Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та відмову в безоплатній передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ".
Пунктом 1 зазначеного рішення відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та в передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1367 га, кадастровий номер 6125810100:01:004:0049, яка розташована в АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що вказана земельна ділянка розташована за межами села Круголець, та площа земельної ділянки перевищує норму безоплатної земельних ділянок, визначену статті 121 Земельного кодексу України.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення з Шумської міської ради 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження завдання йому відповідачем моральної шкоди. Зменшуючи суму судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходив з того, що дана категорія справ є поширеною, судова практика сформована судами, а всі додатки до позовної заяви були в позивача. Тому, аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребують значної витрати часу.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Також колегія враховує роз'яснення, надані у п.п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, та інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, моральна шкода фізичної особи визначається через страждання. Страждання - це негативна для людини емоція, змістом якої є біль, мука, тривога, переживання. Страждання є наслідком певних дій, які викликають такі емоції. Які саме дії викликають страждання чинне законодавство не зазначає, обмежуючись лише загальною вказівкою на їхню протиправність. Поміж тим, за практикою ЄСПЛ обставинами, які беруться до уваги як такі, що заподіюють моральну шкоду, зокрема є: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; незручності, викликані негативним впливом на здоров'я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; негативний вплив на членів сім'ї; психічне напруження; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо.
Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб'єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.
Відповідно до положень частин другої - п'ятої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Враховуючи зміст наведених норм законодавства, колегія суддів зазначає, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.
Зважаючи на наведене вище, оцінивши і проаналізувавши надані позивачем пояснення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем того, що оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме позивач не надав належних пояснень та будь-яких доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
Доводи позивача про те, що в разі підтвердження факту протиправних дій з боку органу державної влади особа в кожному випадку відчуває негативні емоції, тобто їй заподіяно моральну шкоду, на думку колегії суддів, спростовуються тим, що останній не надав доказів того, що такі його негативні емоції, спричинені протиправними діями (бездіяльністю) відповідача, досягли рівня страждання.
При цьому, суд вважає, що належною компенсацією позивачу негативних емоцій, спричинених протиправною поведінкою відповідача, є задоволення позову, а саме зобов'язання Шумської міської ради Тернопільської області затвердити відповідну технічну документацію із землеустрою.
З огляду на викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Щодо правомірності висновків суду про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Шумської міської ради Тернопільської області 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статей 1, 30 Закону України «Про адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як видно з матеріалів справи, між позивачем та Адвокатським бюро "Ростислава Никитюка" (адвокат) укладено договір № 49 про надання правничої (правової) допомоги від 26.04.2021, разом з додатком № 1 "Вартість правничої допомоги" від 26.04.2021.
Згідно з актом приймання-передачі послуг від 28.05.2021 адвокат надав такі послуги:
- консультування клієнта щодо обрання належного способу захисту порушеного права, формування правової позиції захисту порушеного права, опрацювання наданих клієнтом документів (1 год)- 1000 грн;
- вивчення судової практики у спірних правовідносинах, складання позовної заяви, формування доказів та копій документів до позовної заяви (6 год) - 5400 грн.
Згідно із актом № 01 приймання-передачі виконаних робіт по наданню правничої (правової) допомоги від 28.05.2021 сума витрат за надану правову допомогу в межах цього договору становить 6400,00 грн.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву відповідачем висловлено заперечення щодо заявленого до відшкодування розміру витрат, оскільки такий є неспівмірним зі складністю справи і обсягом виконаної роботи.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналізуючи викладене, беручи до уваги положення КАС України, враховуючи що справа є незначної складності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розмір витрат зазначений позивачем не є пропорційним до предмета спору, так як і час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним.
Колегія суддів зазначає, що вказаний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом у вигляді консультування клієнта щодо обрання належного способу захисту порушеного права, формування правової позиції захисту порушеного права, опрацювання наданих клієнтом документів, вивчення судової практики у спірних правовідносинах, складання позовної заяви, формування доказів та копій документів до позовної не є співмірним по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є необґрунтованим та не пропорційним до предмета спору.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи наведене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року в адміністративній справі № 500/3303/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин