16 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 341/1586/21 пров. № А/857/20752/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.
з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 (м.Галич) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції Лайтара Романа Вікторовича, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2021 року (суддя першої інстанції Гаполяк Т.В., м. Галич)
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 (м.Галич) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції Лайтара Р.В. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАВ № 207667 від 04.06.2021 та закриття справи.
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 31.08.2021 до участі в справі залучено як другого відповідача Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.10.2021 позов задоволено. Постанову у справі про адміністративне правопорушення інспектора СРПП відділу №3 (м.Галич) Івано-Франківського районного управління поліції в Івано-Франківській області Лайтара Р.В. від 04 червня 2021 року ГАВ №207667 винесену відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. скасовано. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 247КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись рішенням суду, вважаючи таке незаконним, постановленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, його оскаржило Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Просить скасувати рішення від 04.10.2021 та ухвалити нове - про відмову у позові. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що отримавши повідомлення на спецлінію « 102» від громадянина ОСОБА_1 на вказану ним адресу, з метою відповідного реагування на повідомлення, відправились працівники СРПП відділення поліції №3 (м. Галич). По приїзду працівниками поліції в ході розмови із позивачем було з'ясовано, що він здійснив завідомо не правдивий виклик поліції, що підтверджується відеозаписом розмови із ОСОБА_1 . Також поліцейський як посадова особа належним чином представився позивачу, проінформував його про здійснення завідомо неправдивого виклику поліції, встановив факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ст. 183 КУпАП, поліцейським було роз'яснено позивачеві його права як громадянина України передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268. 289 КУпАП та відповідно до вимог ст. ст. 278, 279 КУпАП розглянуто та винесено оскаржену постанову у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, після складання поліцейським постанови її було оголошено позивачу та вручено під підпис. Відповідно ОСОБА_1 04.06.2021 отримав примірник копії постанови. Отже, позивач, звернувшись до суду 31.08.2021, пропустив десятиденний строк на оскарження вказаної постанови.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Апелянт був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на вказану ним адресу, яка отримана 13.12.2021, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАВ № 207667 від 04.06.2021, винесеною інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 (м.Галич) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції Лайтаром Р.В., Головчака В.О. було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Згідно вказаної постанови, що 04 червня 2021 року ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції, а саме зателефонував на лінію « 102» та повідомив про те, що в нього виник конфлікт із сусідами, хоча цього факту насправді не було, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії "102", тобто не вивчивши фактичні обставини справи, притягнув позивача до адміністративної відповідальності. Таким чином, відсутні достатні та належні докази на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови
Надаючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно ст. 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Матеріали справи свідчать та не заперечується ОСОБА_1 , що останнім здійснювався виклик поліції 04.06.2021, у зв'язку з тим, що будучи у себе на подвір'ї за адресою: АДРЕСА_1 , побачив як сусід зрізає дерева, які не перебувають у його користуванні. На усні зауваження сусід не реагував, після чого він одразу зателефонував на лінію « 102» та повідомив про конфлікт із сусідом через незаконну рубку дерева.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач посилаєтеся на те, що відповідач належним чином не перевірив інформацію, яку повідомив позивач, та не довів чи була надана інформація дійсно завідомо неправдивою.
Наведених у позовній заяві обставин не спростовано в оскаржуваній постанові, а також не наведено будь-яких відомостей чи доказів тому, що позивачем було викликано поліцію знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Отже, на підтвердження своєї позиції щодо правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП відповідачем не надано жодних доказів, що підтверджують факт умисного завідомо неправдивого виклику поліції.
При цьому, оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, записи технічних приладів та засобів, роздруківки прийнятого повідомлення, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.
Також із долученого до матеріалів справи відеозапису неможливо встановити про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення
Приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів, що спірна у цій справі постанова складалася у присутності ОСОБА_1 , як і посилання на врахування в останній пояснень позивача, відібраних під час прибуття поліції на виклик.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 183 КпАП України, на чому було вірно наголошено судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо покликань апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що спірна у цій справі постанова складено у присутності ОСОБА_1 . У вказаній постанові відсутня дата отримання ОСОБА_1 такої постанови.
Отже, матеріалами справи не спростовуються покликання позивача у позовній заяві на те, що про спірну постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення він дізнався 19.08.2021, коли прибув до державного виконавця.
При цьому позивач 26.08.2021 звернувся до суду із даними позовними вимогами, тобто в десятиденний строк після того як дізнався про існування такої постанови про накладення на нього адміністративного стягнення.
Таким чином, судом першої інстанції ухвалою від 31.08.2021 у даній справі обґрунтовано поновлено позивачу пропущений процесуальний строк подання позовної заяви щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. С. Затолочний
В. Я. Качмар