17 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2162/21 пров. № А/857/17031/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року, головуючий суддя - Остап'юк С.В., ухвалене у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
В травні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ в в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку пенсії з врахуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 3,1526 відповідно до первинних документів з врахуванням довідки №68 від 01.11.2005 року; зобов'язати провести перерахунок пенсії з врахуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 3,1526 відповідно до первинних документів з врахуванням довідки №68 від 01.11.2005 року, виданої філією ЗАТ фірми “Західпроммонтаж” спеціалізованого управління “Хіммонтаж” № 37 за період з 01.07.2011 року до 24.12.2015 року, з врахуванням фактично виплачених сум перерахунку згідно виконавчих листів №345/2323/14-а та №345/2323/14-а; зобов'язати провести перерахунок пенсії з врахуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 3,1526 відповідно до первинних документів з врахуванням довідки №68 від 01.11.2005, виданої філією ЗАТ фірми “Західпроммонтаж” спеціалізованого управління “Хіммонтаж” №37 за період з 25.12.2015 року до 30.04.2021 року, з врахуванням фактично виплачених сум пенсії за цей період; зобов'язати надалі проводити виплату пенсії з врахуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 3,1526 відповідно до первинних документів з врахуванням довідки №68 від 01.11.2005 року, виданої філією ЗАТ фірми “Західпроммонтаж” спеціалізованого управління “Хіммонтаж” №37.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання судових рішень від 29.07.2014 року, від 24.12.2015 року в справі №345/2323/14-а відповідач провів перерахунок пенсії за період з 01.07.2011 року до 24.12.2015 року, однак, із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 3,00572, замість індивідуального коефіцієнту заробітку 3,15262, який становив при обчисленні та перерахунку пенсії з 01.08.2006 року із заробітної плати за період з 01.08.1991 року до 31.07.1996 року та з 01.07.2006 року до 31.07.2006 року. Мотивами застосування коефіцієнта заробітної плати 3,00572 при перерахунку пенсії була помилка в занесенні заробітної плати за 1991 рік, а рішенням суду було зобов'язано провести перерахунок із довідки про заробітну плату, в якій зазначені 1993 - 1996 роки. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з врахуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 3,1526 відповідно до первинних документів, з врахуванням довідки філії ЗАТ фірми “Західпроммонтаж” спеціалізованого управління “Хіммонтаж” №37 від 01.11.2005 року за №68; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, індекс 76018, код ЄДРПОУ 20551088) провести з 01.07.2011 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсії відповідно до первинних документів, з врахуванням довідки за №68 від 01.11.2005, виданої філією ЗАТ фірми “Західпроммонтаж” спеціалізованого управління “Хіммонтаж” № 37 із врахуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 3,1526 та з врахуванням виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на виконання виконавчих листів за №345/2323/14-а від 26.12.2014 року та від 26.04.2016 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки ЗАТ фірми “Західхімпроммонтаж” Калуського спеціалізованого управління “Хіммонтаж” №37 за період з 01.07.2011 року до 24.12.2015 року та застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 3,00572, оскільки виявлено помилку в занесенні заробітної плати за 1991 рік, а тому не може бути проведення обрахунку пенсії, виходячи з коефіцієнта заробітку 3,15262. Резолютивною частиною рішення Калуського міськрайонного суду за № 345/2323/14-а не зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивача з врахуванням довідки за № 68 від 01.11.2015 року, а зобов'язано провести перерахунок пенсії позивача виходячи з первинних документів, поданих ним для призначення пенсії, а вказана довідка була подана позивачем до заяви про перерахунок пенсії у листопаді 2015 року. Також, в справі за № 2-а-3842/11 суд встановив розходження між довідками про заробітну плату, наданих філією ЗАТ фірми “Західхімпроммонтаж” Калуського СУ “Хіммонтаж” №37 від 01.11.2005 року за № 68 та даними про нарахування заробітної плати. Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду з даними позовом, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 26.06.1998 року призначено пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а з 01.01.2004 року здійснено перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області за №345/2323/14-а від 29.07.2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано дії Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області неправомірними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2011 року до 29.07.2014 року, виходячи з первинних документів, поданих ним для призначення пенсії; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області припинити стягнення з ОСОБА_1 переплати пенсії за період з 01.12.2003 року до 01.03.2010 року та повернути стягнуті суми за період з 01.07.2011 року до 01.06.2014 року.
Довідка № 68 від 01.11.2005 року, що видана філією ЗАТ фірми "Західхімпроммонтаж" спеціалізованого управління "Хіммонтаж" №37 є одним з первинних документів, який позивач подав для призначення пенсії.
Подання позивачем довідки №68 від 01.11.2005 року для призначення пенсії є підставою для перерахунку цієї пенсії з врахуванням такої довідки згідно з постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.07.2014 року. яка з цього приводу є зрозумілою і роз'яснення не потребує.
Також, постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області за №345/2323/14-а від 24.12.2015 року, яка набрала чинності 07.04.2016 року, заяву ОСОБА_1 , в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, задоволено частково; визнано дії управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі щодо невиконання в повній мірі судового рішення від 29.07.2014 року по справі № 345/2323/14-а неправомірними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі повернути позивачу утримані кошти за період з 01.06.2014 року до 31.12.2014 року; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі провести перерахунок та виплату пенсії позивача з 29.07.2014 року по 24.12.2015 року, виходячи з первинних документів, поданих ним для призначення пенсії.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при виконанні рішень судів та здійсненні перерахунку пенсії позивача відповідачем застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 3,00572, замість 3,15262, що є протиправним, оскільки має місце зміна стажу і заробітної плати, згідно висновків вказаних судових рішень, а відповідно до відомостей відповідача (лист №206/Б-15 від 30.04.2010 року) індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії становив саме 3,15262.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Як встановлено статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами 1, 2 статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Матеріалами справи підтверджується, що постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області за №345/2323/14-а від 29.07.2014 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2011 року до 29.07.2014 року, виходячи з первинних документів, поданих ним для призначення пенсії.
Довідка №68 від 01.11.2005 року, що видана філією ЗАТ фірми "Західхімпроммонтаж" спеціалізованого управління "Хіммонтаж" №37 є одним з первинних документів, який позивач подав для призначення пенсії.
При цьому колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта про те, що резолютивною частиною рішення Калуського міськрайонного суду за № 345/2323/14-а не зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивача з врахуванням довідки за № 68 від 01.11.2015, а зобов'язано провести перерахунок пенсії позивача виходячи з первинних документів, поданих ним для призначення пенсії, оскільки довідка № 68 від 01.11.2005, що видана філією ЗАТ фірми "Західхімпроммонтаж" спеціалізованого управління "Хіммонтаж" №37 є одним з первинних документів, який позивач подав для призначення пенсії.
Щодо твердження відповідача про те, що в справі за № 2-а-3842/11 суд встановив розходження між довідками про заробітну плату, наданих філією ЗАТ фірми “Західхімпроммонтаж” Калуського СУ “Хіммонтаж” №37 від 01.11.2005 за № 68 та даними про нарахування заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне.
При обчисленні розміру пенсії включено заробіток за період з 01.08.1991 року по 31.08.1996 року.
За матеріалами пенсійної справи заробіток позивача з 01.08.1991 року по 31.12.1992 року включений на підставі довідки від 18.12.2003 року за № 68, виданої філією ЗАТ фірми “Західхімпроммонтаж” спеціалізованого управління “Хіммонтаж” № 37.
При проведенні управлінням ПФУ в м. Івано-Франківську зустрічної перевірки достовірності довідок про заробіток було встановлено факти завищення сум заробітку, зазначених у вищезгаданих довідках та витребувано нову довідку № 24/01-11 від 09.03.2010 року про заробітну плату за період з 01.01.1991 року до 31.12.1996 року.
Вказані в довідці підприємства № 68 від 18.12.2003 дані в колонках за 1991 та 1992 роки повністю відповідають даним архівної довідки від 09.03.2010 року № 24/01-11 за 1992 та 1991 роки.
Тобто, в довідці підприємства в колонці за 1991 рік вказана зарплата за 1992 рік, а в колонці за 1992 рік заробітна плата за 1991 рік.
Таким чином, вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що при виконанні вказаних рішень та здійсненні перерахунку пенсії позивача відповідачем протиправно застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 3,00572, замість 3,15262, оскільки індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії становив саме 3,15262.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі №300/2162/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький