Справа № 580/5306/21 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
16 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття за заявою позивача від 19.02.2021 розпорядження про перерахунок розміру пенсії та її виплаті за минулий час;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача за період з 01.01.2014 по 02.03.2014 відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції за вказаний період часу з нарахуванням компенсації втрати нею частини доходів.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року адміністративний позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п.1, 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (п. 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абз. 7 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Приписами ст. 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що вирішальним для визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21 березня 2019 року у справі 826/5240/18.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу може ухилятися від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускати протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. У такому випадку суд у триваючих правовідносинах має вирішити питання захисту прав позивача у межах строку звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів звертає увагу, що пенсія є періодичним платежем, що виплачується щомісяця, а тому особа отримуючи таку пенсію знає про її розмір. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду (постанова від 31.03.2021, справа № 240/12017/19, адміністративне провадження №К/9901/15971/20).
Предметом судового розгляду в даній справі є перерахунок додаткової пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду, відтак висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем встановленого строку звернення до суду з даним позовом є вірним.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року заявлені позивачем з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, за відсутності поважних причин його пропуску та підстав для поновлення, а тому позов у цій частині підлягає залишенню без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року по справі № 320/8317/20.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що позивач у своєму позові також просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення за заявою позивача від 19.02.2021 про перерахунок розміру пенсії та її виплаті за минулий час.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулась із відповідною заявою до відповідача 19.02.2021, проте жодного рішення за результатами розгляду такої заяви відповідачем не прийнято, що і стало підставою для звернення позивача з даною позовною вимогою.
З урахуванням того, що позивач звернулась з даним позовом 26.07.2021, тобто у строк визначений законодавством, позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо прийняття рішення за заявою позивача від 19.02.2021 про перерахунок розміру пенсії та її виплаті за минулий час підлягала до розгляду судом першої інстанції.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо прийняття рішення за заявою позивача від 19.02.2021 про перерахунок розміру пенсії та її виплаті за минулий час.
За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та зроблено висновки, що не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року в частині залишення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо прийняття рішення за заявою позивача від 19.02.2021 про перерахунок розміру пенсії та її виплаті за минулий час без розгляду - скасувати, а справу №580/5306/21 у цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В іншій частині ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.В. Федотов
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких