Справа № 640/24963/20
про залишення апеляційної скарги без руху
16 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Бужак Н.П., Кобаля М.І., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Компас-Вояж» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, -
У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП Компас-Вояж» (далі - Позивач, ТОВ «АТП Компас-Вояж») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач-1, ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України (далі - Відпвідач-2, ДПС України) про визнання протиправними та скасування рішень комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 24.09.2020 №162669/35947080 про відмову в реєстрації податкової накладної №61 від 16.08.2020, №1955517/35947080 про відмову у реєстрації податкової накладної №62 від 16.08.2020 та зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №61, 62 від 16.08.2020.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України, а саме - пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження судового рішення, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору та докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Крім того, приписи п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції прийнято 19.10.2021. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було 18.11.2021. Проте апеляційну скаргу направлено до суду апеляційної інстанції 09.12.2021, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку. При цьому Апелянтом не порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Крім того, приписи п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України визначають, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).
Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправними 2 рішень одного суб'єкта владних повноважень та зобов'язання іншого вчинити дії, позовні вимоги є 2-ма вимогами немайнового характеру, що узгоджується з висновками постанови Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №280/5161/19.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, складала 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2020 приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції складає 6 306,00 грн (2102,00 х 2 х 150%).
Однак, всупереч вимог КАС України, Апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Щодо заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване наявністю права на апеляційне оскарження судового рішення, відсутністю належного фінансування та посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.
Посилання Апелянта на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, в якості обґрунтування існування підстав для відстрочення сплати судового збору, колегія суддів оцінює критично з огляду на таке.
Як зазначено в указаному рішенні суду касаційної інстанції, у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що у межах справи №0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам. Натомість, положення Закону України «Про судовий збір», як і приписи КАС України оперують поняттями юридична особа і суб'єкт владних повноважень, які не є тотожними.
Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, у розумінні процесуального закону статус суб'єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, позаяк обов'язкової вимоги щодо наявності у суб'єкта владних повноважень статусу юридичної особи законодавцем не вимагається.
Крім іншого, колегія суддів звертає увагу, що, на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов'язаних із сплатою судового збору (ч. 1 ст. 139 КАС України), суб'єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 КАС України).
Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб'єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду позиція щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб'єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи. Відтак суд приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб'єкту владних повноважень.
До того ж, у розрізі наведених вище мотивів Апелянтом не надано доказів того, що станом на дату розгляду та вирішення справи судом апеляційної інстанції його майновий/фінансовий стан зміниться і належна до сплати сума судового збору буде сплачена. Так само будь-яких доказів на підтвердження неможливості своєчасної сплати судового збору Відповідачем-1 не надано.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 року № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає існування обґрунтованих Відповідачем-1 підстав для відстрочення останньому сплати судового збору.
Згідно ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи, що Апелянтом: пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні причини пропуску такого строку поважними визнані не були; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, а клопотання про відстрочення його сплати визнано необґрунтованим; до апеляційної скарги не додано докази дати отримання копії рішення суду, яке оскаржується, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання ГУ ДПС у м. Києві строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом:
- подання заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням причин, які, на переконання Апелянта, є поважними для поновлення пропущеного строку, а також наданням доказів, що підтверджують дату отримання копії рішення суду від 19.10.2021 у цій справі;
- надання документу про сплату судового збору у розмірі 6 306,00 грн на такі реквізити: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача(МФО)- 899998; рахунок отримувача-UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Керуючись ст. ст. 133, 169, 248, 295, 298, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Компас-Вояж» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Вказати, що Апелянт протягом десяти днів, які обраховуються з моменту отримання копії даної ухвали, має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначити причини, які він вважає поважними, для його поновлення, а також усунути інші недоліки, викладені у вказаній ухвалі.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, а також не будуть усунуті інші недоліки, викладені в ухвалі, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №640/24963/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль