Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" липня 2007 р. 14:40 год. Справа № АС-05/290-07
вх. № 6349/1-05
Суддя господарського суду Харківської області Ольшанченко В.І.
за участю секретаря судового засідання Колесниченко О. В.
представників сторін :
позивача - гол. спец. юр. Шебаніц Н.М. (довіреність від 16.01.07 р.),
відповідача - Волкового О.С. (довіреність від 17.04.07 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області матеріали
по справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів(м. Харків)
до Відкритого акціонерного товариства «Харківське енергоремонтне підприємство» (м. Харків)
про стягнення 4595,00 грн.,
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь адміністративно-господарські санкції за 1 незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2006 році, у розмірі половини середньорічної заробітної плати на його підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування і незайняте інвалідом, в сумі 4595,00 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у 2006 році відповідач повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, а середньооблікова чисельність працюючих у відповідача інвалідів становить 0 осіб, то таким чином відповідач не виконав встановлений чинним законодавством норматив і повинен сплатити адміністративно-господарські санкції.
Відповідач проти позову заперечує і просить відмовити в позові. Свої заперечення обґрунтовує тим, що ухвалою господарського суду Харківської області від 22.10.04 р. було порушено провадження у справі № Б-24/85-04 про банкрутство відповідача, призначено розпорядника майна та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діє до теперішнього часу, посилаючись при цьому на ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексом адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України) до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, справа розглядається в порядку, встановленому КАС України.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ в редакції станом на 23.02.06 р., для підприємств, об'єднань, установ незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу - 10 осіб, яка вказана у поданій державній звітності «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» (форма № 10-ПІ поштова-річна) за 2006 р. відповідач повинен був створити у 2006 р. 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.
Згідно списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2006 р. (розділ ІІ) звіту форми № 10-ПІ у відповідача в 2006 році не працювало жодного інваліда. Таким чином, середньооблікова чисельність інвалідів за 2006 р. становить 0 осіб.
Згідно статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідач не надав суду доказів подачі в 2006 році статистичної звітності по формі № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" та доказів повідомлення уповноважених органів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Позивач надав лист Фрунзенського районного центру зайнятості в листі № 785 від 03.05.07 р., в якому вказується, що відповідач в 2006 році не подавав інформацію (звіти форми 3-ПН) про наявність вільних робочих місць та вакантних посад для інвалідів.
Таким чином, відповідачем не вчинялися заходи щодо повідомлення органів, визначених частиною першою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», які здійснюють працевлаштування інвалідів.
Не інформування відповідачем компетентних органів про можливість працевлаштування інвалідів унеможливлює виконання ними вимог ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що відповідач не створив робочих місць в 2006 році для працевлаштування інвалідів, оскільки ним не були вжити заходи, передбачені чинним законодавством для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форма № 10-ПІ поштова-річна) середньорічна заробітна плата на його підприємстві у 2006 р. становила 9190,00 грн.
Відповідач не надав суду звіт про фінансові результати за 2006 рік, а тому суд не має можливості встановити наявність прибутку чи збитків у відповідача.
Таким чином, оскільки відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за 1 незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2006 році в сумі 4595,00 грн.
Відповідач не надав доказів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Однак, ухвалою господарського суду Харківської області від 22.10.04 р. по справі № Б-24/85-04 було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача, призначений розпорядник майна та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Позивач з даними грошовими вимогами в процедуру банкрутства не заявлявся, оскільки звіт за 2006 рік подається і штрафні санкції сплачуються до 15.04.07 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.06 р по справі № Б-24/85-04 було затверджено мирову угоду, припинено дію мораторію та припинено провадження у справі.
Але ця ухвала про затвердження мирової угоди не набрала чинності, оскільки була оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.06 р. було відкрито апеляційне провадження і призначений розгляд скарги на 05.02.07 р.
18.12.06 р. Харківський апеляційний господарський суд виніс ухвалу про вжиття заходів, яка була оскаржена до Вищого господарського суду України.
20.03.07 р. Вищий господарський суд України виніс постанову, якою залишив без змін ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.06 р., яка була оскаржена до Верховного суду України і на даний час не розглянута Верховним судом України.
Таким чином, мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 22.10.04 р по справі № Б-24/85-04 продовжує діяти, оскільки ухвала господарського суду Харківської області від 20.11.06 р по справі № Б-24/85-04 про затвердження мирової угоди не набрала чинності в зв'язку з її оскарженням.
Крім того, позивач надав ухвалу господарського суду Харківської області від 21.06.07 р. по справі № Б-48/83-07, якою також порушено провадження у справі про банкрутство відповідача і введено мораторій.
Проте абзацом 2 ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Зазначена норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю, що розкривається у ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тобто боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.
Отже, оскільки діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений відносно відповідача ухвалою господарського суду Харківської області від 22.10.04 р. по справі № Б-24/85-04, адміністративно-господарські санкції за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році до відповідача не повинні застосовуватися.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними і не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеностіінвалідів в Україні», статтями 238, 239 ГК України, ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтями 86, 94, 98, 160 - 163 , п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , суд
В позові відмовити повністю.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ольшанченко В.І.
Повний текст постанови складений 05.07.07 р.