1/1855
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 грудня 2021 року м. Київ № 640/14074/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженню) адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП»
до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» (надалі - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач 1), третя особа Головне управління ДПС у Київській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.03.2021 № 0235240707.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 відкрито провадження у справі № 640/14074/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» до Головного управління ДПС у місті Києві, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Також, до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» до Головного управління ДПС у Київській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.03.2021 № 0052440706.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2021 відкрито провадження у справі № 640/15374/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2021 № 0052440706. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
На адресу суду надійшло клопотання від представника позивача щодо об'єднання справ № 640/14074/21 та справи № 640/15374/21 в одне адміністративне провадження.
Вказане клопотання обґрунтоване наявністю підстав, визначених статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) оскільки у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва наявний спір у справі № 640/14074/21 із взаємопов'язаними позовними вимогами, які заявлені у справі № 640/15374/21.
Судом було встановлено та як вбачається з бази КП «Діловодство спеціалізованого суду» Окружного адміністративного суду міста Києва, у справах № 640/14074/21 та № 640/15374/21 спір виник між одним і тим самим позивачем до одного й того самого відповідача, а обґрунтування позовних вимог у таких справах є однорідними. Обставин, які б в разі об'єднання вказаних справ зумовили ускладнення чи сповільнення їх розгляду, судом не встановлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 клопотання представника позивача задоволено, об'єднано в одне провадження позови у справах № 640/14074/21 та № 640/15374/21 для їх спільного розгляду і вирішення та присвоєно справі за об'єднаними позовами Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 640/14074/21.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки у Головного управління ДПС у Київській області були відсутні підстави для проведення перевірки, висновки акту фактичної перевірки щодо розрахунків за товар в готівковій формі, наявність на складі необлікованого товару та відсутність марки акцизного податку на одній пляшці алкогольного напою не відповідають дійсності, окрім того, відповідачами порушено процедуру прийняття податкових повідомлень-рішень
Вказані обставини стали підставами для звернення позивача до адміністративного суду з відповідними позовними заявами.
Відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки на думку відповідача 1 при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.03.2021 № 0235240707 податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Також, відповідачем 2 було подано до суду пояснення, в яких він заперечує проти задоволення позовних вимог. В своїх поясненнях відповідач 2 також наголошував на тому, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.03.2021 № 0235240707 податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
В свою чергу, позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача 1 та заперечення на пояснення відповідача 2, в яких аргументи позивача є аналогічними тим, що викладені в позовній заяві.
Також, відповідачем 2 по справі № 640/15374/21 до моменту її об'єднання зі справою № 640/14074/21 надавався до суду відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач 2 наголошував на тому, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.03.2021 № 0052440706 податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
У вересні 2021 року позивачем подано до суду клопотання, в якому позивач просить суд, у разі ухвалення рішення про задоволення позовних вимог стягнути з ГУ ДПС у м. Києві на користь ТОВ «СТС-ГРУП» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП», код ЄДРПОУ 42921807, зареєстровано як юридична особа 01.04.2019, номер запису про державну реєстрацію: 1 068 102 0000 055037 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві. Місцезнаходженням Позивача є - м. Київ, вул. Промислова, буд. 4-А. Основним видом економічної діяльності Позивача є - код КВЕД 46.34 Оптова торгівля напоями.
01 лютого 2021 року наказом уповноваженої особи Головного управління ДПС у Київській області № 166-п «Про проведення фактичних перевірок», на підставі п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, ст. 81, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, передбачено проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП», код ЄДРПОУ 42921807, за адресою провадження діяльності: смт. Баришівка, вул. Торф'яна, буд. 26-А, з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), тривалістю 10 діб протягом лютого 2021 року.
У період з 23.02.2021 по 03.03.2021 державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДПС у Київській області Ігнатенком Євгеном Миколайовичем та Лутанюком Віталієм Михайловичем на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області № 166-п від 01.02.2021 проведена фактична перевірка за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Торф'яна, буд. 26-А, де здійснює свою діяльність ТОВ «СТС-ГРУПП».
За результатами перевірки Головним управління ДПС у Київській області складено Акт № 2840/10/36/07/42921807 від 03.03.2021 про результати фактичної перевірки ТОВ «СТС-ГРУПП» за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Торф'яна, буд. 26-А у висновках якого вказано, що перевіркою встановлено порушення:
1. п.1, п.2, п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
2. абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
3. п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України.
Обґрунтовуючи вказані вище висновки Акту перевірки, службовими особами податкового органу зазначено, що згідно наявної інформації, отриманої в установленому законодавством порядку від контрагента ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ), встановлено факт продажу алкогольних напоїв згідно видаткової накладної від 22.09.2020 № 0000205431 за готівкові кошти, а саме згідно інформаційної довідки, розрахунок за вищевказаний товар проведено в готівковій формі 30.11.2020 на суму 1 228,85 грн. представником ТОВ «СТС ГРУПП» за адресою доставки товару: м. Бровари, вул. Петлюри, буд. 24, без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі касового чека.
Також, в Акті перевірки зазначено, що у процесі дослідження документів, які підтверджують облік товару шляхом вибіркового порівняння фактичних залишків товару з документальним залишком товару відображених у наданих документах виявлено необлікований товар згідно відомості від 01.03.2021 №1, що додається до акту на загальну суму 87 210,94 грн. Відомості про фактичні залишки товару та перевірка наявності цих залишків проводилась на складі з дозволу уповноваженого представника (адвоката) Нагалки Я.Я. та в присутності відповідальних осіб керівника ОСОБА_4 помічника на складі ОСОБА_5
Окрім того, в Акті перевірки зазначено, що податковим органом під час перевірки на складі виявлено алкогольний напій без марки акцизного податку, що відображено в додатку від 25.02.2021.
25 березня 2021 року позивачем подано заперечення на вищевказаний Акт перевірки, однак Головним управлінням ДПС у Київській області такі заперечення залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку на подачу заперечень.
На підставі Акту перевірки № 2840/10/36/07/42921807 від 03.03.2021 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2021 № 0235240707, яким на підставі п.п. 54.3.3., п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України і згідно п. 1 ст. 17, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 175 036,31 грн.
Також, на підставі Акту перевірки № 2840/10/36/07/42921807 від 03.03.2021 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2021 № 0052440706, яким на підставі п.п. 54.3.3., п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України і згідно ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пеню в сумі 17 000,00 грн.
Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем оскаржено їх до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Щодо підстав для проведення фактичної перевірки.
Зі змісту наказу Головного управління ДПС у Київській області № 166-п від 01.02.2021 вбачається, що юридичною підставою для його прийняття є - п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з п.п. 75.1.3 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення та порядок проведення фактичної перевірки визначено положеннями ст. 80 ПК України.
Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
п.п. 80.2.2 - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
Відтак, для проведення фактичної перевірки на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.
Передумовою проведення фактичної перевірки, з підстави, передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 21.10.2019 по справі № 810/4143/18.
Оцінка правомірності наказу про проведення фактичної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки.
При цьому, «підстава» це не нумероване позначення підпункту ст. 80 ПК України, а обставини, які в цих підпунктах розкриваються та мають об'єктивно існувати. Іншими словами під «підставою» у п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.07.2019 по справі №140/2181/18, від 10.07.2019 по справі №160/7669/18.
Верховний Суд в своїх постановах від 05.03.2019 по справі № 820/4893/18 та від 18.12.2018 по справі № 820/4891/18, неодноразово зазначав, що інформація, яка надходить до податкових органів, може бути підставою для проведення фактичної перевірки згідно ст. 80 Податкового кодексу України, лише у тому випадку, якщо в такій йдеться посилання про хоча і можливі, проте конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.
Водночас, як вбачається з наказу ГУ ДПС у Київській області від 01.02.2021 № 166-п, в ньому відсутні будь-які посилання на конкретні або можливі порушення позивачем податкового та/або іншого законодавства, окрім як на норму, що регулює питання призначення перевірки - підпункт 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Не надано таких доказів відповідачем 2 й до суду.
З наведеного вбачається, що в даному випадку у Головного управління ДПС у Київській області були відсутні підстави для призначення та проведення фактичної перевірки позивача.
Вказана висновки суду узгоджується із обов'язковими для врахування висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.04.2021 у справі № 640/21528/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, законодавцем в Основному Законі України безальтернативно передбачено можливість, зокрема, органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 по справі № 826/17123/18 сформував наступний правовий висновок: «Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
Крім того, у постанові від 08.09.2021 по справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний правовий висновок: «Підставами для скасування рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».
Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що платник податків, оскаржуючи прийняте за результатами перевірки рішення контролюючого органу, не позбавлений права посилатись на допущені суб'єктом владних повноважень процедурні порушення, допущені при призначенні та проведенні такої перевірки. У разі встановлення наявності таких порушень суд повинен надати оцінку тому, чи вплинули останні або об'єктивно могли вплинути на обґрунтованість та законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Якщо характер допущених контролюючим органом порушень сам по собі визнано судом достатнім для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, суд до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 810/3099/18.
Орім того, суд звертає увагу, що як вбачається зі змісту наказу Головного управління ДПС у Київській області № 166-к від 01.02.2021, реалізація даного наказу, повинна була проводитись контролюючим органом протягом лютого 2021 року, тобто до 28.02.2021, однак посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області фактична перевірка позивача проводилась до 03.03.2021, про що свідчить складений акт фактичної перевірки від 03.03.2021 № 2840/40/07/ НОМЕР_2 , тобто за межами гранично допустимого періоду, що вказує на протиправність останньої.
Зазначені вищи порушення допущені Головним управлінням ДПС у Київській області під час проведення перевірки не породжують будь-яких правових наслідків такої перевірки, та є беззаперечною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень прийнятих за результатами такої фактичної перевірки.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що у Головного управління ДПС у Київської області були відсутні підстави для призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ «СТС-ГРУПП» за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Торф'яна, буд. 26-А, на підставі наказу від 01.02.2021 № 166-п, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 30.03.2021 № 0235240707 та від 30.03.2021 № 0052440706, прийняті за результатами такої перевірки є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо порушення процедури прийняття податкових повідомлень-рішень.
Як вбачається з матеріалів справи, Акт Головного управління ДПС у Київській області від 03.03.2021 № 2840/40/07/42921807 про результати фактичної перевірки ТОВ «СТС-ГРУПП» за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Торф'яна, буд. 26-А надійшов на поштову адресу позивача 11.03.2021.
Користуючись своїм правом передбаченим п. 86.7 ст. 86 ПК України позивачем подано 25.03.2021 заперечення на акт Головного управління ДПС у Київській області від 03.03.2021 № 2840/40/07/42921807 про результати фактичної перевірки ТОВ «СТС-ГРУПП» за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Торф'яна, буд. 26-А.
02 квітня 2021 року на адресу позивача надійшло поштою оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 30.03.2021 № 0052440706 прийняте на підставі вказаного вище Акту від 03.03.2021 № 2840/10/36/07/42921807.
05 квітня 2021 року на адресу позивача надійшло поштою податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 30.03.2021 № 0235240707 прийняте також на підставі Акту перевірки від 03.03.2021 № 2840/40/07/42921807.
Крім того, 05.04.2021 на поштову адресу представника позивача надійшов поштою лист ГУ ДПС у Київській області № 2531/12/10-36-07-06-12 від 02.04.2021, яким повідомлено, що заперечення на Акт ГУ ДПС у Київській області від 03.03.2021 № 2840/10/36/07/42921807 залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку на подачу заперечень.
Відповідно до абз. 1, 3, 4 п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи норми податкового законодавства в частині, що стосується прийняття податкових повідомлень-рішень, вбачається, що такі рішення приймаються керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків.
Тобто, законодавством чітко визначено порядок, строки та підстави прийняття податкового повідомлення-рішення, за результатами перевірки діяльності платників податків, які оформлені відповідним актом та свідчать про порушення вимог законодавства.
Разом з тим, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.03.2021, відповідачами не взято до уваги той факт, що ТОВ «СТС-ГРУПП» могло скористатися та скористалося своїм правом передбаченим ст. 86 ПК України та направило поштою на адресу ГУ ДПС у Київській області заперечення на відповідний акт фактичної перевірки в останній день встановленого для цього законом строку (10 робочих днів), що з урахуванням часу необхідного для поштового пересилання відповідної кореспонденції унеможливлювало прийняття відповідачами спірних податкових повідомлень-рішень від 30.03.2021.
Таким чином, контролюючі органи, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяли не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, оскільки порушили право позивача щодо розгляду його заперечень на акт податкової перевірки, які подані ТОВ «СТС-ГРУПП» до ГУ ДПС у Київській області у встановленому законодавством порядку та строки.
Верховний Суд в постанові від 28.09.2020 у справі № 520/2305/19 дійшов наступного висновку: «Податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято без розгляду у встановлений законом строк заперечень Товариства на акт перевірки та з порушенням його права брати участь у розгляді заперечень, тобто з порушенням ГУ ДФС норм пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК. Відтак це податкове повідомлення-рішення є протиправним».
Верховний Суд в постанові від 20.11.2018 по справі № 813/6456/15 зазначив, що ОДПІ не було дотримано положення пунктів 86.2, 86.7, 86.8 статті 86 ПК України під час складання акту камеральної перевірки, його направлення платнику податків та прийняття податкового повідомлення - рішення, у зв'язку з чим суди дійшли правильного висновку про протиправність податкових повідомлень - рішень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вищенаведені порушення, допущенні податковим органом є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідачів від 30.03.2021 № 0235240707 та від 30.03.2021 № 0052440706.
Щодо порушення позивачем норм закону про РРО.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Згідно з п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2019 між ТОВ «СТС-ГРУПП», як Постачальником, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , як Покупцем, укладено договір поставки продукції № 40102.
Частиною 1 розділу I Договору поставки продукції № 40102 від 01.11.2019 передбачено, що Постачальник зобов'язується поставляти продукцію Покупцю згідно замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного Договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах передбачених даним Договором. Замовлення передається Постачальнику в будь-якій зрозумілій Сторонами формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо).
Частиною 2 розділу І Договору поставки продукції № 40102 від 01.11.2019 передбачено, що під терміном Продукція в даному договорі Сторони розуміють пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, напої алкогольні, мінеральні води, мінеральні води ароматизовані, воду питну, чай, каву та інші продовольчі товари в асортименті. Продукція, що поставляється, повинна відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України, що підтверджується сертифікатами відповідності та якості.
Частиною 6 розділу I Договору поставки продукції № 40102 від 01.11.2019 передбачено, що договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей Договір або між Сторонами не буде укладений новий Договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
В частині зобов'язання Покупця щодо оплати продукції та повернення (або відшкодування вартості) зворотної тари, цей Договір діє до моменту повного виконання зазначених зобов'язань.
На виконання умов Договору поставки продукції № 40102 від 01.11.2019, позивач поставив в адресу ФОП ОСОБА_2 товар за видатковою накладною № Т0000205431 від 22.09.2020 на загальну суму 1 228,85 грн.
За поставлений товар згідно видаткової накладної № Т0000205431 від 22.09.2020, ФОП ОСОБА_2 здійснено оплату в касу ТОВ «СТС-ГРУПП» за адресою місцезнаходження (юридичною адресою) останнього: м. Київ, вул. Промислова буд 4-А. На підтвердження отримання оплати за поставлений товар, позивачем надано ФОП ОСОБА_2 оригінал фіскального чеку № 0000074757 від 09.02.2021 з фіскального касового апарату ФН 3000744706, що підтверджується копією відповідного чеку наявного в матеріалах справи.
Таким чином, наведені обставини повністю спростовують висновки ГУ ДПС у Київській області, викладені в Акті перевірки, що нібито ФОП ОСОБА_2 30.11.2020 здійснила готівковий розрахунок з Позивачем за видатковою накладною № Т0000205431 від 22.09.2020 на суму 1228,85 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі касового чека.
Суд зазначає, що аналогічні пояснення викладені в листі ТОВ «СТС-ГРУПП» № 01-03/21-101 від 01.03.2021, наданому ГУ ДПС у Київській області у відповідь на запит останнього № 3 від 26.02.2021.
З огляду на вищевикладене, висновки Головного управління ДПС у Київській області, викладені в Акті фактичної перевірки від 03.03.2021 № 2840/40/07/ НОМЕР_2 , щодо здійснення ФОП ОСОБА_2 30.11.2020 розрахунків в готівковій формі за товар на суму 1228,85 грн., поставлений ТОВ «СТС-ГРУПП» згідно видаткової накладної від 22.09.2020 № 0000205431, не відповідають дійсності.
Таким чином, відсутність факту порушень ТОВ «СТС-ГРУПП» вимог п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» виключає можливість притягнення ТОВ «СТС-ГРУПП» до відповідальності за такі порушення та застосування до нього штрафних санкцій, передбачених п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» згідно податкового повідомлення-рішення від 30.03.2021 № 0235240707.
Щодо необлікованого товару.
За змістом п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
З аналізу вказаних норм слідує, що підставою для застосування до суб'єктів господарювання штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та зберігання, які не обліковані у встановленому порядку. Тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром), позаяк за відсутності облікованих товарів їх реалізація є неможливою та не відбувається.
Згідно матеріалів справи, під час проведення фактичної перевірки ТОВ «СТС-ГРУПП» за адресою: смт. Баришівка, вул. Торф'яна, буд. 26-А, посадовими особами ГУ ДПС у Київській області вручено адвокату Адвокатського об'єднання «Правова та економічна безпека» Нагалці Я.Я., як представнику ТОВ «СТС-ГРУПП», запити про надання документів № 1 від 23.02.2021, № 2 від 25.02.2021, № 3 від 26.02.2021, на які позивачем надано відповідь та запитувані документи.
Так, ТОВ «СТС-ГРУПП» надано податковому органу інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на торговій площадці Баришівка станом на 19.02.2021 та запитувані документи на підтвердження придбання акцизного товару, який там зберігався.
Згідно відомості від 25.02.2021 складеної посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області, останніми здійснено вибіркову перевірку залишків товару ТОВ «СТС-ГРУПП» на складі за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Торф'яна, буд. 26-А, шляхом співставлення фактичних залишків на складі із вищевказаним інвентаризаційним описом від 19.02.2021, в ході якої встановлено відсутність на складі необлікованого товару, оскільки весь товар перелічений у відомості обліковувався на підприємстві.
Як вбачається з Акта фактичної перевірки, ГДРІ Головного управління ДПС у Київській області Ігнатенком Євгеном Миколайовичем та Лутанюком Віталієм Михайловичем складено іншу відомість № 1 від 01.03.2021, в якій вже зазначено начебто необлікований товар із 24 позицій на суму 87 210,94 грн., а також вказано, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Нагалка Я.Я. з відомістю ознайомленні, проте від підпису відмовились.
На думку суду, вищевказана відомість № 1 від 01.03.2021 не може бути належним доказом, підтверджуючим встановлення факту наявності необлікованого у позивача товару, оскільки інформація відображена у даній відомості не відповідає дійсності, виходячи з наступного:
- товар, який зазначено у відомості № 1 від 01.03.2021, у повному обсязі облікований позивачем, що підтверджується Інвентаризаційним описом станом 19.02.2021. Порівняльна таблиця даних, які містяться у відомості № 1 від 01.03.2021 та Інвентаризаційному описі станом 19.02.2021 наводиться позивачем у процесуальних документах по суті справи;
- відповідачем 2 не надано до суду жодних доказів того, що ГДРІ ГУ ДПС у Київській області вказана відомість надавалась для ознайомлення представникам позивача 01.03.2021, чи в інший день, та останні відмовились від її підписання;
- у верхній частині відомості № 1 від 01.03.2021 зазначено, що перевірка розпочата 23.02.2021, закінчена 03.03.2021. Якщо б дійсно відомість складалась саме 01.03, то рядок «Перевірка закінчена «___» _____ 20___» залишився б незаповнений, як це наприклад було при складанні відомості від 25.02.2021, з якою під підпис ознайомлені представники позивача, що приймали участь у проведенні фактичної перевірки.
Таким чином, Головним управлінням ДПС у Київській області не доведено належними та допустимими доказами той факт, що під час проведення фактичної перевірки позивача перевіряючими встановлено наявність у позивача необлікованого товару.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Окремо слід звернути увагу на положення п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто, правопорушенням, за яке на платника податків може бути накладено штрафні санкції, є винне діяння такого платника податків. Підставою для застосування податкового штрафу (як і кримінального, адміністративного чи будь-якого іншого покарання) є вина. Відсутність вини свідчить про відсутність підстав для застосування покарання (санкції).
Оскільки, як зазначалося вище, Головним управлінням ДПС у Київській області не доведено належними та допустимими доказами той факт, що під час проведення фактичної перевірки позивача перевіряючими встановлено наявність у позивача необлікованого товару, а тому відсутній факт порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв'язку з чим й відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за такі діяння.
Також, згідно висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 04.08.2021 у справі № 240/1317/20, від 26.01.2021 у справі № 814/1138/17 та від 21.01.2021 у справі № 826/12449/17 передумовою застосування штрафних санкцій на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування ті послуг» є реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Аналогічно вказана норма застосована Верховним Судом у постановах від 5 березня 2019 року у справі № 806/2402/16, від 24 грудня 2020 року у справа № 808/8767/15.
Верховний Суд в постанові від 12.11.2020 у справі № 810/1151/17 дійшов наступного правового висновку, що не є доведеним порушення пункту 13 статті 3 та пункту 1 статті 17, статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що могло б бути підставою для нарахування податковим повідомленням-рішенням штрафної санкції, коли суду не були надані докази на підтвердження наявності невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстраторів розрахункових операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області не встановлено факт реалізації позивачем товарів, які необліковані у встановленому порядку.
У зв'язку з тим, що Головного управління ДПС у Київській області не доведено належним та допустимими докази, що під час проведення фактичної перевірки у позивача виявлено необліковий товар на суму 87 210,94 грн., а також не встановлено факт реалізації позивачем товарів, які необліковані у встановленому порядку, а тому відсутні правові підстави для застосування ГУ ДПС у м. Києві до ТОВ «СТС-ГРУПП» штрафних санкцій, передбачених ст. 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно податкового повідомлення-рішення від 30.03.2021 № 0235240707.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.03.2021 № 0235240707, яким до ТОВ «СТС-ГРУПП» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 175 036,31 грн., є протиправним та піддягає скасуванню.
Щодо відсутості на алкогольному напою акцизної марки.
Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі по тексту - Закон № 481/95-ВР).
Згідно з частиною 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
Підпунктом 14.1.107 пункту14.1 статті 14 ПК України визначено, що марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Згідно з підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
Приписами підпункту 226.1 статті 226 ПК України передбачено, що в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
У відповідності до пункту 226.2 статті 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
За змістом пункту 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:
алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;
алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;
алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Як зазначено в пункті 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 (далі - Положення № 1251), вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої, тютюнові вироби, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідини, що використовуються в електронних сигаретах, у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження:
пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення;
наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція);
пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів;
відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.
Відповідно до пункту 228.9 статті 228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що марка акцизного податку є обов'язковим спеціальним знаком, що підтверджує легальність реалізації товару на території України, відсутність (пошкодження) якої на алкогольних виробах є підставою для накладення штрафних санкцій у випадку, зокрема, зберігання та реалізації таких товарів.
Водночас, статтею 109 ПК України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно статті 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Наведені норми дають підстави для висновку, що за недотримання вказаних вище вимог податкового законодавства платники податків-суб'єкти господарювання притягуються контролюючим органом до фінансової відповідальності шляхом накладення штрафів. Суб'єкт владних повноважень (у даному випадку Головне управління ДПС у Київській області), будучи органом, який притягує платника податків-суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності, зобов'язаний довести склад відповідного правопорушення в діях такого суб'єкта (у даному випадку - ТОВ «СТС-ГРУПП»).
Необхідною умовою для притягнення до юридичної відповідальності є встановлення складу правопорушення як сукупності об'єктивних та суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як правопорушення.
Слід зазначити, що обставини, на які посилається ГУ ДПС у Київській області, а саме на той факт, що під час проведення фактичної перевірки нібито виявлено алкогольний напій без марки акцизного (збору) податку, не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.
Згідно пункту 228.2 статті 228 ПК України контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України, контроль за переміщенням, зберіганням та реалізацією пального та спирту етилового здійснюють відповідні контролюючі органи.
Пунктом 228.3 статті 228 ПК України визначено, що у разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, контролюючі органи, зазначені у пункті 228.2 цієї статті, вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).
Отже, ПК України зобов'язує контролюючий орган у разі виявлення факту зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку вилучити такий товар з вільного обігу з метою подальшої його конфіскації.
Проте, з Акту фактичної перевірки не вбачається, що посадовими особами контролюючого органу здійснювалось вилучення товару - алкогольної продукції на якій нібито відсутня марка акцизного податку, який згідно позиції податкового органу зберігався на складі підприємства.
Окрім того, Акт фактичної перевірки не містить достатньої інформації, яка дозволяє встановити факт порушення ТОВ «СТС-ГРУПП» правил маркування алкогольних виробів, з огляду на відсутність будь-якої деталізації виявленого порушення, опису дій, вчинених ревізорами в ході фактичної перевірки.
Складання посадовими особами контролюючого органу акту фактичної перевірки із відображенням у ньому лише твердження щодо виявлення алкогольного напою без марки акцизного податку є недостатнім і повинно здійснюватися шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин, у тому числі шляхом фіксування місця правопорушення (здійснення господарської діяльності) фото- або відеозасобами, вилучення продукції без марки акцизного податку, з детальним описом порушення та ідентифікуючих даних алкогольного напою та марки акцизного податку, яка пошкоджена.
Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 810/2728/15.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилання на додаток № 2 від 25.02.2021 (перелік алкогольних напоїв) складений Головним управлінням ДПС у Київській області під час проведення фактичної перевірки, то з цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно вищевказаного переліку алкогольних напоїв, на час перевірки знаходилась на складі за адресою: смт. Баришівка, вул. Торф'яна, 26-А, що належить ТОВ «СТС-ГРУПП» (код 42921807) без марки акцизного податку Текіла Хосе Куерво Естетікал 0.7л., 38% д.в. Lкод - 002 20, виробник: Casa Cuervo SA PE C.V. Mexico. Окрім того, у вищевказаному переліку зазначено, що даний алкогольний напій залишено на відповідальне зберігання до вирішення питання по суті.
Проте, згідно фотографій вказаного алкогольного напою, які зазначені позивачем в заявах по суті справи, вбачається, що марка акцизного податку частково відклеєна з однієї сторони на пляшці Текіла Хосе Куерво Естетікал 0.7л., 38% д.в. Lкод - 002 20, виробник: Casa Cuervo SA PE C.V. Mexico, що була передана контролюючим органом позивачу на відповідальне зберігання.
Крім того, згідно посилань позивача про те, що в момент підписання представником ТОВ «СТС-ГРУПП» вищевказаного додатку № 2 від 25.02.2021 фраза «без марки акцизного податку» у такому документів була відсутня, що також викликає сумніви у доводах Головного управління ДПС у Київській область щодо відсутності такої акцизної марки.
Таким чином, вищевказаний додаток № 2 від 25.02.2021, на який йдеться посилання в Акті перевірки, не може бути належним доказом того, що під час проведення фактичної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області встановлено факт наявності на складі позивача алкогольного напою Текіла Хосе Куерво Естетікал 0.7л., 38% д.в. Lкод - 002 20, виробник: Casa Cuervo SA PE C.V. Mexico, без марки акцизного податку.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що зміст ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» свідчить, що законодавцем визначена міра відповідальності у вигляді штрафу саме за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
При цьому згідно із наведеними вище положеннями законодавства, а саме п. 226.9 ПК України та п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251, немаркованими вважаються алкогольні напої, за які не було сплачено або було сплачено не в належному розмірі (на момент розливу) акцизний податок, алкогольні напої з підробленими марками акцизного податку, марковані з відхиленням від визначених законом вимог або алкогольні напої з марками, які мають пошкодження.
Тобто, метою застосування вищевказаних штрафів є відповідальність за ухилення від сплати акцизного податку.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/1392/17, від 02.03.2021 по справі № 810/2922/17 та від 30.07.2020 у справі № 816/686/17.
Вищенаведені обставини дають підстави дійти однозначного висновку, що алкогольний напій - Текіла Хосе Куерво Естетікал 0.7л., 38% д.в. Lкод - 002 20, виробник: Casa Cuervo SA PE C.V. Mexico, не відповідає вищевказаним критеріям немаркованого алкогольного напою.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доводи ГУ ДПС у Київській області, викладені в Акті від 03.03.2021 № 2840/10/36/07/ НОМЕР_2 , що під час проведення фактичної перевірки на складі виявлено алкогольний напій (Текіла Хосе Куерво Естетікал 0.7л., 38% д.в. Lкод - 002 20, виробник: Casa Cuervo SA PE C.V. Mexico) без марки акцизного податку, не відповідають дійсності.
За таких обставин, в даному випадку відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» згідно податкового повідомлення-рішення від 30.03.2021 № 0052440706.
Все вищенаведене в сукупності свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.03.2021 № 0052440706, яким до ТОВ «СТС-ГРУПП» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17 000,00 грн., що є підставою для його скасування.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, покладений на них обов'язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень, позивачем при поданні позовної заяви до Головного управління ДПС у м. Києві сплачено судовий збір у розмірі 2 654,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9000005586 від 24.05.2021, в той же час за подачу позовної заяви до Головного управління ДПС у Київській області сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9000005610 від 01.06.2021.
Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 924,54 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрати зі сплати судового збору, а саме 2 654,54 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, а витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.
Що стосується відшкодування на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI ).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI ).
Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.
Більш того, суд зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну ціну.м
Представником позивача, на підтвердження наявності підстав для стягнення витрат на правову допомогу було подано до суду належним чином завірені копії: Договору про надання правової допомоги № б/н від 04.03.2020; Додаткової угоди № б/н від 07.04.2021 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 04.03.2020; акта приймання-передачі від 02.09.2021 наданих послуг по Договору від 04.03.2020; рахунка на оплату від 13.04.2021 № 21; платіжного доручення від 13.04.2021 № 39 на суму 25 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за правову допомогу зг рах.факт №21 від 13.04.2021».
Зі змісту п. 1 наданої суду Додаткової угоди № б/н від 07.04.2021 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 04.03.2020 вбачається, що сторони дійшли згоди, що окрім доручень, наведених в пункті 1.2. Договору про надання правової допомоги від 04.03.2020 № б/н, адвокат зобов'язується надавати позивачу правову допомогу, пов'язану з оскарження до Окружного адміністративного суду м. Києва (визнання протиправним та скасування) податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.03.2021 № 0235240707.
В пункті 3 вищевказаної Додаткової угоди сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги позивачу, передбаченої пунктами 1 та 2 даної Додаткової угоди, становить 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд в постанові від 28.12.2020 по справі № 640/18402/19 дійшов висновку, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Частинами 5 - 7 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту положень частини 6 та 7 статті 134 КАС України чітко вбачається, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
Верховний Суд в постанові від 24.09.2020 по справі № 904/3583/19 дійшов правового висновку, що суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Як було вказано вище та встановлено судом, в матеріалах справи містяться докази сплати позивачем коштів за надання послуг з правової допомоги, пов'язаної саме з оскарженням до Окружного адміністративного суду м. Києва (визнання протиправним та скасування) податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.03.2021 № 0235240707.
Таким чином, оскільки вказана позовна вимога задоволена повністю, такі витрати підлягають стягненню в повному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
В свою чергу, Головним управлінням ДПС у м. Києві не подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги та доказів неспівмірності таких витрат.
Враховуючи наведені норми, а також правовий висновок Верховного Суду, викладений у вищевказаній постанові, суд не має права з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу між сторонами.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн. саме за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 30.03.2021 № 0235240707.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.03.2021 № 0052440706.
4. Стягнути на корись товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» (код ЄДРПОУ 42921807, 01013, м. Київ, вул. Промислова, 4-А) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 654,54 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 54 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) та 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797, 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А).
5. Стягнути на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» (код ЄДРПОУ 42921807, 01013, м. Київ, вул. Промислова, 4-А) понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн. (двадцять п'ять тисяч гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова