про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
16 грудня 2021 року Київ № 320/16437/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Лук'яненка Віталія Олександровича звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження призначеної позивачу пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату призначеної позивачу пенсії без обмеження її максимального розміру;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу різниці між перерахованою та виплаченою пенсією без обмеження її максимального розміру за минулий час починаючи з 01.04.2019.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом, суд звертає увагу на таке.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідач всупереч рішенню Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі № 320/7902/20, що набрало законної сили 03.02.2021, починаючи з 01.03.2021 нараховує та виплачує позивачу пенсію у новому підвищеному розмірі, проте замість присуджених судом до виплати сум пенсії (23 027, 87 грн.), всупереч згаданому рішенню суду від 19.11.2020, відповідач обмежив позивачу виплату пенсії до розміру 17 690, 00 грн. на місяць та не здійснив перерахунок та не виплатив 100% позивачу пенсії загальною сумою з 01.04.2019 з урахуванням виплачених сум та з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, заборгованість за яким станом на 01.03.2021, відповідно до розрахунків позивача складала суму у розмірі 275 796, 37 грн.
З адвокатського запиту представника позивача від 26.11.2021 вих. № 2021/11/26-01 адресованого відповідачу вбачається, що представник просив, серед іншого, надати офіційне письмове роз'яснення із посиланням на нормативно-правові акти щодо причин та підстав виплати позивачу пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 по справі № 320/7902/20.
У відповідь на адвокатський запит відповідач листом від 02.12.2021 № 1000-0203-8/123910 повідомив, що на виконання згаданого рішення суду було проведено перерахунок пенсії позивачу. Зокрема зазначено, що сума пенсії з урахуванням рішення суду 23 049, 12 грн. Проте, із посиланням на статтю 43 Закону повідомлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, розмір пенсії з 01.03.2021 - 17 690, 00 грн., 01.07.2021 - 18 540, 00 грн., 01.12.2021 - 19 340, 00 грн. З 01.03.2021 пенсія виплачується з урахуванням рішення суду. Зазначено також, що рішенням суду зобов'язань щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром на відповідача не покладалось.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до оскарження дій відповідача в частині обмеження виплати пенсії максимальним розміром всупереч рішенню Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі № 320/7902/20, що набрало законної сили 03.02.2021. Зазначено також, що відповідач підтвердив те, що станом на 02.12.2021 ним не виконано рішення суду від 19.11.2020, яким його було зобов'язано здійснити окрім перерахунку також і виплату позивачу пенсії загальною сумою, яку так і не було здійснено ним.
Оцінивши доводи позивача, суд виходив з такого.
Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Суд констатує, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже процесуальним законом установлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що зазначені норми процесуального закону мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду або зобов'язувати вчиняти дії на його виконання шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17.
З аналізу предмета та підстав позову суд доходить висновку, що спір фактично спрямований на виконання іншого рішення суду, а саме рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі № 320/7902/20.
Суд зауважує, що саме невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі № 320/7902/20 зазначено позивачем в якості підстави цього позову, у зв'язку із чим такі твердження не можуть бути не взяті судом до уваги чи на власний розсуд розтлумачені як такі, що не пов'язані з виконанням цього рішення суду.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дії відповідача, вчинені або не вчиненої на виконання рішення суду у справі № 320/7902/20. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Відтак, спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання зазначеного рішення суду порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності вчинених відповідачем як суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку із цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання рішення суду, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17.
Отже, у цьому випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
З урахуванням викладеного суд уважає, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та про зобов'язання вчинити дії слід відмовити на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Висновки в подібних правовідносинах викладені Верховним Судом у постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18, від 21.12.2020 у справі № 440/1810/19, які в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховані судом у спірних правовідносинах.
Керуючись статтями 170, 171, 240, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/16437/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та про зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Шевченко А.В.