16 грудня 2021 року Справа № 280/2468/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стрельнікової Н.В.
за участю секретаря Фесик А.В.
розглянувши у м. Запоріжжя в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, -
29.03.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі від 26.02.2021 року № 44 о/с про звільнення слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_1 , з 01.03.2021, у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису з припиненням державної служби;
- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополь;
- стягнути з територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (код ЄДРПОУ 42348993, 72316, м. Мелітополь, вулиця Індустріальна, будинок №89) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивачем в позові зазначено наступне. Наказом №77о/с від 04.11.2019 в.о. Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (далі - в.о. Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі), ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі з 05.11.2019 року, як визначеного переможцем конкурсу з випробувальним строком 6 місяців. Вказаний наказ прийнято на підставі рекомендацій конкурсної комісії №21 проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань. Наказом №304-ос від 06.05.2020 в.о. Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, позивача визнано таким, що пройшов іспитовий строк при призначенні на державну службу та присвоєно 6-й ранг державного службовця. В подальшому, 26 січня 2021 року, позивач був попереджений про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, відповідно до наказів Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 №581, від 20.10.2020 №202 ДСК та від 15.10.2020 №583, від 30.12.2020 №303 ДСК та від 25.01.2021 №43 ДСК, з01 березня 2021 року. Відповідно до наказу від 26.02.2021 №44 ос ОСОБА_1 було звільнено з посади слідчого другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі з 01 березня 2021 року, у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису з припиненням державної служби. Позивач вважає своє звільнення незаконним, а спірний наказ про звільнення протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки як вбачається з оскаржуваного наказу, останній прийнято на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", але з відмінним формулюванням ніж закріплене в пункті 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", а саме зазначено: "у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби". Стаття 87 Закону України "Про державну службу" не містить підстав для звільнення, зазначених у наказі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі від 26.02.2021 №44/ос. Відносячи Державне бюро розслідувань до державних правоохоронних органів, законодавець передбачив гарантії прав працівників - державних службовців, які були призначені за конкурсом на відповідні посади до набрання чинності змінами у Закон. Звільнення позивача у зв'язку зі зміною штатного розпису та необхідністю заміщення даних посад особами рядового та начальницького складу прямо суперечить підпункту 4 пункту 3 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань». Також, відповідно до довідки територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі від 25.02.2021 року № 17-05/55нт. ОСОБА_1 має допуск до державної таємниці за формою 2 /два/, наданий розпорядженням Управління СБУ в Запорізькій області 26.10.2018 р. №160Д. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. N414 затверджено Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі-Положення). Відповідно до пункту 7 Положення, особи, які працюють в умовах режимних обмежень, мають переважне право залишатися на роботі у разі вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Приписами вказаного Положення Держава надала певні гарантії працівникам, які працюють в умовах режимних обмежень. Вказана гарантії працівників були повністю проігноровані відповідачем. Окрім того, на думку позивача, відповідачем не прийнято до уваги та проігноровано у повному обсязі гарантії щодо переважного права залишення на роботі, установлені Кодексом законів про працю України, у тому числі які стосуються складу сім'ї, наявності утриманців (станом на момент звільнення у позивача наявні двоє малолітніх дітей), високі досягнення у роботі тощо. Зазначає, що сам факт внесення змін до штатного розпису державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці та скорочення штатної чисельності працівників, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи. Позивач зазначає, що законодавець з метою максимального захисту прав слідчого органу досудового розслідування, як процесуапьно самостійного працівника, незалежного від будь-якого впливу, в тому числі, шляхом втручання до процесуальної діяльності через звільнення шляхом скорочення посади без фактичної зміни кількості посад, передбачив Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України від 03.12.2020 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» гарантії для слідчих та оперативних працівників від звільнення останніх з посад у разі віднесення цих посад до осіб рядового та начальницького складу ДБР. Позивач стверджує, що поняття «рівнозначна посада» міститься як в Законі України «Про державну службу», так і в Законі України «Про Державне бюро розслідувань» щодо осіб рядового та начальницького складу (частина п'ята статті 14 цього Закону).Тому, з урахуванням гарантій, які надані слідчим ДБР перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань від 03.12.2019 № 305-ІХ. відповідач мав обов'язок переведення позивача на рівнозначну посаду слідчого відділу, категорія якої була змінена на особу рядового та начальницького складу у зв'язку зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань від 03.12.2019 № 305-ІХ. Зважаючи на викладене, позивач просить скасувати наказ про звільнення як незаконний та відновити порушені права у спосіб, що визначений у позові.
Ухвалою суду від 19.04.2021 відкрито провадження у адміністративній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.05.2021.
11.05.2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. В рамках комплексних заходів щодо реформування існуючої системи, з метою удосконалення правових основ організації та діяльності ДБР було прийнято Закон України від 03.12.2019 р. №305-ІХ, який набрав чинності з 27.12.2019 р., та відповідно до якого ДБР набуло статусу державного правоохоронного органу. Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 9 Закону №305-ІХ організаційна структура ДБР визначається Президентом України. Указом Президента України від 05.02.2020 р. №41/2020 та наказом ДБР від 14.02.2020 р. №42 затверджено нову організаційну структуру ДБР. На підставі положень статті 12, 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», наказом Державного бюро розслідувань від 20.10.2020 №202 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Мелітополі», наказом Державного бюро розслідувань від 30.12.2020 №303 ДСК «Про затвердження змін до наказів Державного бюро розслідувань» внесено зміни до штатного розпису ТУ ДБР у м. Мелітополі, які вводились в дію з 01.03.2020. Так, відповідно до наказів ДБР від 20.10.2020 № 202 ДСК та від 30.12.2020 № 303 ДСК, посади державної служби слідчих слідчого управління ТУ ДБР у м. Мелітополі, виведені з штатного розпису. Так, 26.01.2021 складено попередження № 17-09/421/9-23-2021 про наступне вивільнення ОСОБА_1 , у зв'язку із скороченням посади державної служби, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», із яким позивач ознайомився 28.01.2021. Таким чином, па підставі наказів ДБР від 20.10.2020 № 202 ДСК, від 30.12.2020 № 303 ДСК та наказів ТУ ДБР у м. Мелітополі № 135-ос від 22.10.2020 та № 4 ос від 26.01.202, персонального попередження про наступне вивільнення від 26.01.2020 № 17-09/421/9-23/2021, ТУ ДБР у м. Мелітополі видано наказ вд 26.02.2021 №44-ос, припинено державну службу та звільнено ОСОБА_2 з посади державної служби. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правомірність, яка не оспорюється позивачем наказів Державного бюро розслідувань від 20.10.2020 № 202 ДСК, від 30.12.2020 № 303 ДСК, наказ про звільненим позивача є правомірним. А отже позовні вимоги є не обґрунтованими, підстави для їх задоволення відсутні.
17.05.2021 протокольною ухвалою суду було задоволено клопотання позивача та відкладено підготовче засідання на 15.06.2021.
31.05.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій зокрема зазначено наступне. Фактично ОСОБА_3 отримав повідомлення про наступне вивільнення від 26 січня 2021 року саме 28 січня 2021 року, а звільнено ОСОБА_1 наказом №44 о/с 26 лютого 2021 року, тобто через 28 днів, з порушенням вимог ч. 4 Закону України про Державну службу, відповідно до якої Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати. Попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 як підставу його звільнення містить відомості про скорочення посади слідчого другого слідчого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, яку він обіймав, в супереч відомостей, викладених у змінах що вносяться до Переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, відповідно до якого змін не відбулося. Позивач зазначає, що дії відповідача були направлені не на дотримання Закону України "Про Державне бюро розслідувань", а на швидке звільнення працівників попередньо призначених за конкурсом на відповідні посади. Положення Закону України "Про державну службу" (в редакції, чинній станом на дату звільнення позивача з посади) не передбачали порядку звільнення державних службовців у випадку скорочення посад державної служби, як і не містять жодних застережень щодо застосування норм законодавства про працю у такому випадку. Отже, скасування гарантій для державних службовців при їх звільненні у випадку реорганізації або ліквідації органу є дискримінацією порівняно з правовим положенням працівників у приватному секторі, оскільки не є обгрунтованим об'єктивними підставами.
07.06.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зокрема зазначено наступе. Відповідно до запису в трудовій книжні позивача його звільнено з посади саме 01.03.2021, що повністю спростовує доводи позивача, про те що його звільнено 26.02.2021 тобто через 28 днів. факт скорочення штату державних службовців шляхом введення посад іншої категорії, підтверджується наказами ДБР від 20.10.2020 № 202 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Мелітополі», наказом Державного бюро розслідувань від 30.12.2020 № 303 ДСК «Про затвердження змін до наказів Державного бюро розслідувань» якими внесено зміни до штатного розпису ТУ ДБР у м. Мелітополі, які вводились в дію з 01.03.2020. Крім того, згідно штатного розпису ТУ ДБР у м. Мелітополі на 2021 рік, затвердженому наказом ДБР від 21.01.2021 № 43 ДСК наявні слідчі відділи з 24 посадами начальницького та середнього складу з урахуванням всього штатної чисельності в ТУ ДБР у м. Мелітополі 75 штатних одиниць. Посада позивача була реально скорочена, а не формально. Також позивач безпідставно посилається на положення прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виссенші змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03.12.2019 № 305-ІХ. відповідно до положень статті 14-' Закону, державні службовці можуть бу ти переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку визначеному Законом України «Про державну службу». Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу па іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади (частина друга статті 14'1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»).З аналізу зазначеної етапі вбачається, що переведення працівників Державного бюро розслідувань з посад державної служби на посади рядового і начальницького складу, не лише не передбачено законодавцем, але й фактично заборонено. Позивач не може бути одночасно державним службовцем, якому присвоєно ранг державного службовця та особою рядового та начальницького складу якому присвоюється спеціальне звання. Очевидно, що посади державної служби та посади рядового та начальницького складу с посадами різних категорій посад з власним правовим статусом який врегульований для державних службовців Законами України «Про державну службу» та «Про Державне бюро розслідувань», а для осіб рядового та начальницького складу власне контрактом, який заключає особою при вступі па службу, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР, Законом України «Про Державне бюро розслідувань» та КЗпП України. В рамках даного спору спірні правовідносин врегулюванні виключно Законом України «ПІро державну службу», з аналізу положень якого вбачається, що при звільнені державного службовця на підставі пункту 1 чи пункту 11 статті 87 Закону України «Про державну службу», у суб'єкта призначення відсутній обов'язок переводити особу, посада якої скорочується на іншу рівнозначну або нижчу посади, крім того не враховується і переважне право залишення на роботі, в тому числі, передбачене Кабінетом Міністрів України у постанові від 15.06.1994 № 414 (для осіб що мають доступ до державної таємниці), оскільки положения статей 40, 42, 492 КЗпП України до спірних правовідносин - не застосовуються. чинне законодавство України, дозволяє поновити звільненого працівника тільки на тій посаді з якої його було звільнено. Вимога про поновлення Позивача на рівнозначній посаді в ТУ ДБР у м. Мелітополі є незаконною та с втручанням в дискреційні повноваження державного органу. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, для задоволення позовних вимог правові підстави відсутні.
Протокольною ухвалою суду від 15.06.2021 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті того ж дня. Також протокольною ухвалою суду у судовому засідання 15.06.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 24.06.2021.
24.06.2021 до суду надійшло від представника позивачам клопотання про визнання недопустимим доказом належного попередження про скорочення штату або проведення організаційно-штатних заходів попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 26.01.2021 року №17-09/421/9-23/2021, оскільки воно складено з порушенням Закону, а саме: не відповідає вимогам Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 року №743, яке є спеціальним нормативно-правовим актом, та положення якого повинні застосовуватись у даних правовідносинах, оскільки таке попередження повинно було містити відомості про наявність вакантних посад, кваліфікаційні вимоги та критерії професіональної придатності, а також відомості про необхідність надання ОСОБА_1 згоди на переведення на рівнозначну посаду.
Ухвалою суду від 24.06.2021 зупинено провадження у справі за клопотанням представників сторін до 16.08.2021.
16.08.2021 ухвалою суду понорвлено провадження по справі та відкладено судове засідання на 07.09.2021 за клопотанням сторін.
У судовому засіданні 07.09. 2021 за клопотанням представника позивача у судовому засіданні оголошено перерву до 22.09.2021.
22.09.2021 також за клопотанням представника позивача судове засідання відкладено на 06.10.2021.
Протокольною ухвалою суду у судовому засіданні 06.10.2021 за клопотанням представника позивача для підготовки до судових дебатів суд оголосив у судовому засіданні перерву до 19.10.2021.
19.10.2021 судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою (т.2 а.с. 35).
16.11.2021 у зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін судове засідання відкладено на 02.12.2021.
02.12.2021 у судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. До суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника та письмова промова у дебатах. Від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення засідання на іншу дату у зв'язку з неявкою представника позивача через неукомлпектованість штатної посади особи, яка може здійснювати представництво відповідача у суді.
Оскільки зазначені у клопотанні причини неявки представника відповідача не є поважними, враховуючи тривалий розгляд справи та зважаючи на клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши матеріали справи та заслухав у попередніх судових засіданнях пояснення представників сторін, судом встановлені такі обставини.
Наказом №77о/с від 04.11.2019 в.о. Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (далі - в.о. Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі), ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі з 05.11.2019 року, як визначеного переможцем конкурсу з випробувальним строком 6 місяців (т.1 а.с. 26).
Наказом ДБР від 14.02.2020 р. №42 затверджено нову організаційну структуру ДБР (т. 1 а.с. 209).
Наказом ДБР від 08.07.2020 р. №323 затверджено Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами (т.1 а.с. 212).
Наказом ДБР від 15.10.2020 року №581 «Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань», було затверджено (п.1.4.) структуру територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, штатною чисельністю 75 штатних одиниць (Додаток 4) (т.1 а.с. 94, 94-96).
15.10.2020 р. наказом ДБР від 15.10.2020 р. №583 внесено зміни до Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, затвердженого наказом ДБР від 08.07.2020 р. №323 (т.1 а.с. 97-99).
Наказом ДБР від 20.10.2020 № 202 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі», відповідно до пунктів 4,8 частини першої та частини другої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 1 частини першої Закону України «Про державну службу», та Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, затвердженого наказом ДБР від 08.07.2020 р. №323 (із змінами), затверджено зміни до штатного розпису ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі на 2020 рік №3 (вводиться в дію з 01.12.2020), №4 (вводяться в дію з 23.12.2020), №5 (вводяться в дію з 04.01.2021), №6 (вводяться в дію з 01.02.2021), відповідно до яких штатна чисельність складатиметься з 75 одиниць (т.1 а.с. 185-192).
Відповідно до змін до штатного розпису на 2020 рік №6 ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, посади державної служби у слідчому управління ТУ ДБР у м. Мелітополі виведені з штатного розпису (всього виведено 53 штатні посади) та водночас введено нові посади (іншої категорії) старшого та середнього начальницького складу всього 24 штатні посади, а саме:
Перший слідчий відділ (з дислокацією у м. Мелітополі) зі штатом: начальник відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 1 штатна посада (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 2 штатні посади (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 4 посади начальницького та середнього складу;
Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Запоріжжі) зі штатом: начальник відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), заступник начальника відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 4 штатні посади (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 4 штатні посади (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 10 посад начальницького та середнього складу;
Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Херсоні) зі штатом: начальник відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), заступник начальника відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 4 штатні посади (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 4 штатні посади (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 10 посад начальницького та середнього складу.
Наказом ТУ ДБР у м. Мелітополі від 22.10.2020 року №135-ос «Про попередження працівників» наказано Сектору кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, персонально попередити працівників ТУ ДБР у м. Мелітополі, посади яких скорочуються з 01.02.2021 р., про наступне вивільнення (т.1 а.с. 100-101).
Наказом ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26.01.2021 року №4-ос «Про внесення змін до наказу ТУ ДБР у м. Мелітополі від 22.10.2020 року №135о/с «Про попередження працівників» внесено зміни до вказаного наказу в часині попередження працівників ТУ ДБР у м. Мелітополь з 01 лютого 2021 року згідно додатка 4, виклавши його в новій редакції що додається…відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі персонально попередити про наступне вивільнення працівників ТУ ДБР у м. Мелітополі, посади яких з 01.03.2021 р. скорочуються, (т.1 а.с. 102-103).
26.01.2021 р. позивача попереджено про наступне вивільнення (т.1 а.с. 104).
Відповідно до попередження про наступне вивільнення від 26.01.2021 року № 17-09/421/9-23/2021 директор ТУ ДБР у м. Мелітополі, керуючись пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», попередив позивача про наступне скорочення посади слідчого другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, яку він обіймав, з 01 березня 2021 року (т. 1 а.с. 104).
З вказаним попередженням позивач ознайомився особисто під підпис 28.01.2021 року.
Наказом ДБР від 30.12.2020 №303 ДСК затверджено зміни до наказів ДБР, зокрема, пунктом 7 наказу ДБР від 30.12.2020 №303 ДСК наказано у пункті 4 наказу ДБР від 20.10.2020 №202ДСК словосполучення «з 01 лютого 2021 року» замінити на словосполучення «з 01 березня 2021 року» (т.1 а.с. 197-198).
Наказом ДБР від 25.01.2020 р. №43ДСК було затверджено та введено в дію штатний розпис Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, штатною чисельністю 75 одиниць (т. 1 а.с. 193-196).
Згідно із службовою запискою начальника відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у м. Мелітополі, адресованої Директорові ТУ ДБР у м. Мелітополі, від 30.04.2021 р. штатна чисельність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, була скорочена на 40 посад (т. 1 а.с. 107).
Наказом т.в.о. ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26.02.2021 року № 44-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до п.1 ч.1, ч.4 ст. 87, ст. 89 Закону України «Про державну службу», керуючись п.п.2, 5 ч.3 ст. 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань, позивача звільнено з посади слідчого другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, з 01.03.2021 р. у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненнями державної служби.
Підстава: наказ Державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року № 202ДСК, наказ Державного бюро розслідувань від 30.12.2020 року № 303ДСК, наказ ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі від 22.10.2020 р. №135 о/с, наказ ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі від 26.01.2021 р. №4 о/с, персональне попередження про наступне вивільнення від 26.01.2021 року № 17-09/421/9-23/2021.
Позивач, не погодившись із наказом про звільнення, звернувся до суду із вказаним позовом.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною 2 статті 38 Конституції України громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Спірним наказом позивача звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненнями державної служби відповідно до п.1 ч.1, ч.4 ст. 87, ст. 89 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну службу» №889-VIII державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в листі Міністерство праці та соціальної політики України від 07.04.2011 №114/06/187-11, скорочення чисельності та скорочення штату - поняття не тотожні. Чисельність працівників - це списковий склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.
Відповідно до ч.3 ст. 87 Закону №889-VIII, в редакції Закону № 440-IX від 14.01.2020, тобто чинній на момент попередження позивача про наступне вивільнення) суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2019 року №378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», яким внесені зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції.
Нормами зазначеного Закону змінено порядок скорочення державних службовців.
Так, відповідно до частини 6 статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Отже, після внесення Законом України від 14 січня 2020 року №440-IX змін у Закон України «Про державну службу» положення статті 49-2 КЗпП України в частині обов'язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються.
Національне агентство України з питань державної служби відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України «Про державну службу» надало «Роз'яснення щодо процедури вивільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 Закону України «Про державну службу») від 20.02.2020 №86 р/з» згідно з якими при звільненні державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 чи пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону, положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України не застосовуються.
Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.
Положеннями частини 3 статті 5 Закону №889-VIII визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.
Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону №889-VIII на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників, то в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню, а тому доводи позивача про невиконання відповідачем обов'язку щодо працевлаштування позивача, суд вважає помилковими.
Посилання позивача на те, що Законом України № 1285-IX від 23.02.2021 «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» викладено частину 3 статті 87 Закону №889-VIII у новій редакції, не може бути враховано у спірних відносинах, оскільки Закон № 1285-IX від 23.02.2021 набув чинності 09.03.2021 р., тобто після прийняття оспорюваного наказу.
Щодо доводів позивача про відсутність фактичного скорочення штату у ТУ ДБР у м. Мелітополі.
Вирішуючи спір, який пов'язаний зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII, суд зобов'язаний з'ясувати, чи дійсно у відповідача мало місце скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.
На момент прийняття позивача на службу до Державного бюро розслідувань Закон України від 12 листопада 2015 року №794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон №794-VIII) діяв в редакції Закону України №2475-VIII від 03.07.2018.
Згідно зі статтею 1 Закону №794-VIII за своїм правовим статусом Державне бюро розслідувань (далі - ДБР) було центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Постановою Кабінету Міністрів України №127 від 29 лютого 2016 року утворено Державне бюро розслідувань.
Наказом Державного бюро розслідувань від 21 грудня 2017 року №1 затверджено структуру Державного бюро розслідувань.
03 грудня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України №305-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань», який набрав чинності 27.12.2019 року та яким внесено зміни до Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
Так, згідно зі статтею 1 Закон України «Про Державне бюро розслідувань» (у редакції, чинній з 27.12.2019 року) Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Тобто, відбулась зміна правового статусу Державного бюро розслідувань з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган.
Отже, з 27 грудня 2019 року ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №305-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» директори територіальних управлінь та інші працівники Державного бюро розслідувань продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення їхніх повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін.
Працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» (в редакції зі змінами, внесеними Законом № 305-ІХ) організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України.
На виконання зазначених положень закону Указом Президента України від 05.02.2020 № 41/2020, затверджено нову організаційну структуру Державного бюро розслідувань.
Наказом Державного бюро розслідувань від 14.02.2020 № 42 затверджено нову структуру системи Державного бюро розслідувань та визнано таким, що втратив чинність, наказ Державного бюро розслідувань від 21.12.2017 № 1 «Про затвердження організаційної структури Державного бюро розслідувань».
На момент звільнення позивача Закон №794-VIII діяв в редакції Закону України від 01.01.2021 № 1052-IX. Отже, при вирішенні спору між сторонами суд керується положеннями Закону №794-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 14 Закону№794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань.
Відповідно до ч.5 ст. 14 цього Закону трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).
Статтею 14-3 Закону №794-VIII передбачено, що державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».
Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.
Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.
Відповідно до ч.6 ст. 9 Закону №794-VIII територіальні управління Державного бюро розслідувань діють на підставі положень, що затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону №794-VIII керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників. У разі відсутності Директора Державного бюро розслідувань його повноваження здійснює перший заступник Директора Державного бюро розслідувань, а в разі його відсутності - один із заступників Директора Державного бюро розслідувань згідно із розподілом обов'язків.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 12 Закону №794-VIII Директор ДБР: затверджує структуру та штатну чисельність […] територіальних органів Державного бюро розслідувань; визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у […] територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.
Згідно з частиною 2 статті 12 Закону №794-VIII повноваження, передбачені пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, щодо діяльності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Директор Державного бюро розслідувань здійснює за поданням директорів відповідних територіальних управлінь.
Наказом Державного бюро розслідувань від 28.12.2019 № 343 «Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (із змінами, внесеними наказами від 02.01.2020 р. №1 та від 03.01.2020 р. №2) затверджено Порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №343).
Пунктом 1 Порядку №343 визначено, що цей Порядок визначає процедуру зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу з урахуванням специфічних умов проходження служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку №343 зміна категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, здійснюється за рішенням Директора Державного бюро розслідувань або особи, яка виконує його повноваження.
Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу») та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу.
З прийняттям рішення Директором Державного бюро розслідувань або особою, яка виконує його повноваження, про зміну категорії посади, Управління кадрової роботи та державної служби готує проекти наказів:
«Про затвердження Переліку посад у центральному апараті (територіальних управліннях) Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами» - щодо внесення відповідних змін до Переліку посад;
«Про внесення змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань» та відповідні зміни, погоджує з заінтересованими самостійними структурними підрозділами та подає на підпис Директору Державного бюро розслідувань.
Згідно з абзацом сьомим пункту 6 Порядку 343 після затвердження штатного розпису Державного бюро розслідувань (змін до штатного розпису) щодо працівників, посади яких скорочуються, видається наказ про їх персональне попередження про наступне звільнення на підставі Закону України «Про державну службу» у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
З аналізу норм права, які регулюють спірні відносини, вбачається, що внаслідок реалізації приписів Закону 305-ІХ та Указу Президента України від 05.02.2020 № 41/2020, фактично відбулась заміна структури Державного бюро розслідування шляхом віднесення до державного правоохоронного органу із створенням нової структури шляхом реорганізації державного органу.
З 27.12.2019 р. в силу ст. 14 Закону №794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законодавчо визначення структури та штатної чисельності територіальних органів Державного бюро розслідувань, переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, керівником ДБР прямо передбачено в пункті 4, 5 частини 1 статті 12 та частиною 2 статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом ДБР від 08.07.2020 р. №323 затверджено Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.
Наказом ДБР від 15.10.2020 р. №583 внесено зміни до Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, затвердженого наказом ДБР від 08.07.2020 р. №323.
Наказом ДБР від 20.10.2020 № 202 ДСК затверджено зміни до штатного розпису на 2020 рік №6 ТУ ДБР у м. Мелітополі, які введено в дію 01.02.2021 року.
Відповідно до вказаних змін до штатного розпису на 2020 рік №6 ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, посади державної служби у слідчому управління ТУ ДБР у м. Мелітополі виведені з штатного розпису у загальній кількості 53 штатні посади та водночас введено нові посади (іншої категорії) старшого та середнього начальницького складу, а саме:
Перший слідчий відділ (з дислокацією у м. Мелітополі) зі штатом: начальник відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 1 штатна посада (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 2 штатні посади (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 4 посади начальницького та середнього складу;
Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Запоріжжі) зі штатом: начальник відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), заступник начальника відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 4 штатні посади (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 4 штатні посади (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 10 посад начальницького та середнього складу;
Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Херсоні) зі штатом: начальник відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), заступник начальника відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 4 штатні посади (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 4 штатні посади (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 10 посад начальницького та середнього складу.
Згідно із Змін до штатного розпису на 2020 рік №6 ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, всього введено 24 штатні посади старшого та середнього начальницького складу у слідчі відділи ТУ ДБР у м. Мелітополі.
Наказом ДБР від 30.12.2020 №303 ДСК внесено зміни до наказу ДБР від 22.10.2020 р. №202ДСК щодо дати введення змін до штатного розпису Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, №6, а саме: введено в дію з 01.03.2021 р.
Зміни до штатного розпису на 2020 рік ТУ ДБР у м. Мелітополі внесено відповідно до пунктів 4,8 частини першої та частини другої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 1 частини першої ст. 87 Закону України «Про державну службу».
Наказом ДБР від 25.01.2020 р. №43ДСК було затверджено та введено в дію штатний розпис Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, штатною чисельністю 75 одиниць.
Отже, внаслідок реалізації наказів ДБР від 20.10.2020 р. №202ДСК та від 30.12.2020 р. №303ДСК посади державної служби у слідчому управлінні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, були повністю виведені зі штатного розпису територіального управління.
Посада державної служби «слідчий Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі» у кількості 18 штатних посад також виведені зі штатного розпису, що підтверджується матеріалами справи.
Водночас введено наступні посади у слідчих відділах Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі: начальник відділу - посаду старшого начальницького складу (полковник ДБР); заступник начальника відділу - посаду старшого начальницького складу (полковник ДБР); старший слідчий - посада старший начальницький склад (майор ДБР); слідчий - посада середнього начальницького складу (капітан ДБР).
За таких обставин, у зв'язку зі зміною правового статусу Державного бюро розслідувань (центральний орган виконавчої влади перетворений у державний правоохоронний орган) була скорочена посада державної служби, яку обіймав позивач, внаслідок змін штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі.
Судом враховано, що накази Державного бюро розслідувань від 20.10.2020 № 202 ДСК та від 30.12.2020 №303 ДСК, є чинними, відтак підстави для їх не врахування у спірних правовідносинах у суду відсутні.
Згідно із службовою запискою начальника відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у м. Мелітополі, адресованої Директорові ТУ ДБР у м. Мелітополі, від 30.04.2021 р. штатна чисельність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, була скорочена на 40 посад.
З урахуванням викладеного, суд вважає доводи позивача про відсутність фактичного скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач, внаслідок змін штатного розпису ТУ ДБР у м. Мелітополі помилковими.
Відповідно до абзацу першого пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.
Матеріалами справи підтверджено належне повідомлення позивача про наступне вивільнення.
Так, згідно із попередженням про наступне вивільнення від 26.01.2021 року № 17-09/421/9-23/2021 про наступне скорочення посади державної служби - слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, яку позивач обіймав, з 01 березня 2021, позивач ознайомлений під підпис 28.01.2021 р., тобто у термін, визначений законом.
Суд не приймає доводи позивача про те, що відповідачем порушено процедуру вивільнення, оскільки відсутній факт попередження позивача про майбутнє вивільнення за 30 днів до звільнення. Відповідно до запису в трудовій книжні позивача його звільнено з посади саме 01.03.2021, що повністю спростовує доводи позивача, про те що його звільнено 26.02.2021 тобто через 28 днів. Позивача попереджено про його звільнення 28.01.2021 та зазначено, що його посада буде скорочена з 01.03.2021. З наказу від 26.02.2021 року № 44-ос вбачається, що позивача звільнено 01.03.2021 (останній робочий день). 30 календарний день з моменту попередження позивача припадає на субботу 27.02.2020, у зв'язку із чим останнім робочим днем позивача є перший за ним робочий день - понеділок 01 березня 2021. Відповідно до частини 5 статті 241 -1 КЗпП України, коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день. Отже, у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу», позивач був належним чином повідомлений про його звільнення не пізніше тридцятиденного строку, тобто між датою попередження та датою звільнення відповідач дотримався 30 денного строку, що повністю спростовує доводи представника позивача про відсутність факту повідомлення позивача про майбутнє вивільнення за 30 днів до звільнення.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не розглянуто питання про переведення на рівнозначну посаду у ТУ ДБР у м. Мелітополі.
Відповідно до ч.1 ст. 14-3 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу".
У частині третій статті 87 Закону № 889 встановлено, що дуржавний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено,нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений па посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної державної служби у тому самому державному органі (за наявності).
Тож із урахуванням змій до законодавства про державну службу КЗпП України, повноваження суб'єкта призначення щодо звільненняі державних службовців розширено. Фактично законодавець наділив державні органи дискреційними повноваженнями в рамках даних правовідносин, оскільки суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації муж альтернативними «призначати або не призначати па вакантну посаду" (на протязі наступних 6 місяців особу, яка звільнена у зв'язку із скороченням) та«пропонувати або не пропонувати рівнозначну або нижчу вакантну посаду (до звільнення особи, посада якої скорочується), кожна з яких с правомірною.
Отже, в рамках даного спору спірні правовідносин врегульовані виключно Законом України «про державну службу», з аналізу положень якого вбачається, що при звільнені державного службовця па підставі пункту 1 чи пункту 11 ст. 87 Закону України «Про державну службу», у суб'єкта призначення відстуній обов'язок переводити особу, посада якої скорочується на іншу рівнозначну або нижчу посади, крім того не враховується і переважне право залишення на роботі в тому числі, передбачене Кабінетом Міністрів України у постанові від 15.06.1994 №414 (для осіб то мають доступ до державної таємниці), оскільки положення статей 40, 42, 492 КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються.
Суд критично оцінює посилання представника позивача на положення п.п.3,4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №305-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» в якості обґрунтування неправомірності наказу про звільнення.
Відповідно до пунктів 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №305-ІХ директори територіальних управлінь та інші працівники Державного бюро розслідувань продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення їхніх повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін.
Працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
За таких обставин, жодних гарантій на залишенні на посадах, про які зазначає позивач у позові, означені норми права не містять.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивач як працівник Державного бюро розслідувань з набранням чинності Законом №305-ІХ, тобто з 27.12.2019, продовжував здійснювати свої повноваження до моменту звільнення.
З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий у межах повноважень, у спосіб та у порядку, що визначенні чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.
Як наслідок, відсутні підстави і для задоволення інших позовних вимог в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними від попередніх.
Стосовно доводів позивача щодо проявів дискримінації, що полягає у вибірковому підході щодо залишення певних працівників на роботі, суд відмічає, що згідно з практикою ЄСПЛ дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» від 11 червня 2002 року, заява № 36042/97).
Відмінність у ставленні також є дискримінаційною, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» від 21 лютого 1997 року, заява № 20060/92; рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» від 7 листопада 2013 року, заява № 10441/06).
Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об'єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. В іншому разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року №14-рп/2004).
Наявність правомірної, об'єктивно обґрунтованої мети, способи досягнення якої є належними та необхідними, також виключає дискримінацію, що випливає з визначень прямої та непрямої дискримінації, наданих у Законі України «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні».
Враховуючи, що підстави та процедура звільнення державних службовців визначені Законом №889-VIII (у редакції, чинній на момент спірних відносин), а можливість прийняття особи на роботу після її звільнення за рішенням суб'єкта призначення є його правом, а не обов'язком, судом не встановлено наявність ситуації, за якої позивач зазнає менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб. Позивачем зворотнього не доведено.
За таких обставин, доводи позивача у цій частині є необґрунтованими та не свідчать про протиправність прийнятого наказу.
За приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, натомість відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій у прийнятті рішення, що оскаржується.
Враховуючи викладене, наказ ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26.02.2021 р. № 44 ос про звільнення позивача з посади слідчого другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, з 01.03.2021 р. у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненнями державної служби, прийнятий на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова