17 грудня 2021 року Справа № 280/8905/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з зарахуванням до стажу роботи, що надає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі в Одеському державному університеті ім. І.І.Мечнікова з 01 вересня 1981 року по 01 липня 1986 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді стаж, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі в Одеському державному університеті ім. І.І.Мечнікова з 01 вересня 1981 року по 01 липня 1986 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із довідкою Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2020 року без номеру з урахуванням до стажу роботи на посаді судді стаж, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечнікова з 01 вересня 1981 року по 01 липня 1986 року починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику осіб).
В обґрунтування адміністративного позову позивачка зазначає, що ОСОБА_1 08 вересня 2016 року Постановою Верховної Ради України звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. З 16 вересня 2016 року Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районні м. Запоріжжя (відповідач) здійснює позивачці виплату довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % грошового утримання судді (суддівської винагороди), який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного позивачкою після виходу у відставку. У зв'язку з прийняттям Конституційним судом України 18 лютого 2020 року рішення у справі 2-рп/2020, яким усунуто дискримінацію суддів у відставці, для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачки 27 листопада 2020 року головою Запорізького апеляційного суду була направлена до ГУ ПФУ в Запорізькій області заява позивачки з довідкою про її суддівську винагороду від 26 березня 2020 року, обчисленою на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VI1I (із змінами) за 07-36/107. Вказує, що 04 грудня 2020 року позивачка звернулась до Головного управління ПФУ України в Запорізькій області з заявою про перерахунок її довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Довідки від 27 листопада 2020 року Запорізького апеляційного суду. Відповідач у перерахунку позивачці відмовив. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року по справі № 280/9750/20 відповідача було зобов'язано зробити позивачці перерахунок її довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Довідки без номера від 27 листопада 2020 року. 04 серпня 2021 року позивачка звернулась до відповідача з заявою, в якій просила при перерахунку її довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18 лютого 2020 року, виданої Запорізьким апеляційним судом 27 листопада 2020 року без №, врахувати в стаж, який дає їй право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання - половину строку навчання у вищому навчальному закладі. На зазначену заяву відповідачем листом від 16 серпня 2021 року надано відповідь, зі змісту якої вбачається, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачки зроблено з урахуванням лише стажу її роботи на посаді судді з 27 жовтня 1992 року по 08 серпня 2016 року (23 роки 10 місяців 4 дні). Також вказує, що 16 квітня 2021 року на рахунок позивачки у CREDIT AGRICOLE (банк) надійшла сума її довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 113003,52 грн., що у відсотковому співвідношенні становить 56 відсотків від суддівської винагороди працюючого судді. Це означає, що відповідач, при перерахунку, визначаючи відсоткове співвідношення, врахував тільки стаж роботи на посаді судді. - (23 роки 10 місяців 4 дні). Вважає такі дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи, що дає позивачці право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01 вересня 1981 року по 01 липня 1986 року, при перерахунку позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправними та такими, що грубо порушують її право на отримання такого утримання у розмірі, визначеному законодавством. У зв'язку з наведеним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав. Просить задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№59908 від 19 жовтня 2021 року), відповідно до якого зазначено, що з 16 вересня 2016 року позивачка отримує щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці призначене згідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII. На виконання судового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року позивачці було зроблено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року згідно з довідкою Запорізького апеляційного суду без номеру від 27 листопада 2020 року. Вважає, що половину строку навчання у вищих навчальних закладах було враховано до стажу, який дає право на звільнення у відставку, в довідці Апеляційним судом Запорізької області, але зазначений час не с стажем, вимога щодо якого визначена законом та враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме при визначенні відсоткового значення для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставні. Позивачка була обрана суддею 27 жовтня 1992 року. В час обрання позивачки суддею діяв Закон СРСР «Про статус суддів в СРСР» від 04 серпня 1989 року № 328-1. Тобто, під час коли Позивачка почала виконувати функції судді законодавство не передбачало права судді на відставку та відповідно не регламентувало питання обчислення стажу судді. Також вважає, що треба враховувати те, що інші законодавчі акти, які регулювали питання обчислення стажу судді втратили чинність. Таким чином, на думку відповідача, при вирішенні спірного питання, потрібно керуватися нормами закону, який діяв під час виникнення правовідносин пов'язаних з перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме Законом № 1402. Таким чином вважає, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Позивачці враховується лише стаж роботи суддею Запорізького районного народного суду Запорізької області з 27 жовтня 1992 року по 23 серпня 1999 року та суддею Запорізького обласного суду, суддею Апеляційного суду Запорізької області з 25 серпня 1999 року по 15 вересня 2016 року, та він становить 23 років 10 місяців 04 дні. Відповідач зазначає, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи судді враховані періоди стажу згідно до вимог чинного законодавства. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що 15 вересня 2016 наказом Апеляційного суду Запорізької області №68-К «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08 вересня 2016 року №1515-YІІІ, виключено суддю ОСОБА_1 зі складу Запорізького районного суду 15 вересня 2016 року у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З 19 вересня 2016 року Управлінням Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі позивачці призначено довічне грошове утримання як судді у відставці.
Для його нарахування Апеляційним судом Запорізької області було надано розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці. В ній було вказано про зарахування:
половина строку навчання на денному відділенні юридичного факультету Одеського державного університету з 01 вересня 1981 року по 01 липня 1986 року - 2 роки 05 місяців;
праця суддею Запорізького районного народного суду Запорізької області з 27 жовтня 1992 року по 23 серпня 1999 року - 06 років 09 місяців 26 днів;
праця суддею Запорізького обласного суду, суддею Апеляційного суду Запорізької області з 25 серпня 1999 року по 15 вересня 2016 року - 17 років 0 місяців 20 днів;
усього стаж роботи станом на 15 вересня 2016 року становить 26 років 03 місяці 16 днів.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року по справі № 280/9750/20 відповідача зобов'язано зробити позивачці перерахунок її довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Довідки без номера від 27 листопада 2020 року.
04 серпня 2021 року позивачка звернулась до відповідача з заявою, в якій просила при перерахунку її довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18 лютого 2020 року, виданої Запорізьким апеляційним судом 27 листопада 2020 року б/н, врахувати в стаж, який дає позивачці право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання - половину строку навчання у вищому навчальному закладі.
На зазначену заяву відповідачем листом від 13 серпня 2021 року надано відповідь, у якій відповідач повідомив, що зарахування половини строку навчання у вищому навчальному закладі до стажу судді чинним законодавством не передбачено.
Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивачка звернулась із даним позовом до суду.
Відповідно до частини 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Підставою для звільнення судді є, зокрема подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини 5 статті 126 Конституції України).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини 1 статті 142 Закону №1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).
Згідно з частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних» положень Закону №1402-VIII зі змінами.
Таким чином, з 19 лютого 2020 року у позивачки виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII, оскільки фактично відбулась зміна, по відношенню до позивачки, розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, що в свою чергу є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року по справі № 280/9750/20, ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснено перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці у розмірі 56% відповідно до довідки Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2020 року б/н з 19 лютого 2020 року.
При цьому, відповідач не зарахував позивачці до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання на денному відділенні юридичного факультету Одеського державного університету з 01 вересня 1981 року по 01 липня 1986 року - 2 роки 05 місяців, у зв'язку із чим стаж роботи на посаді судді позивача зменшився 26 років 03 місяці 16 днів до 23 років 10 місяців 04 днів.
Мотивуючи правомірність прийнятого рішення щодо не зарахування вказаного стажу роботи до стажу судді, відповідач посилається на норми діючого Закону України №1402-VIII та вказує про неправомірність різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів.
Статтею 137 Закону України №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Також, до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Разом із цим, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
До набрання чинності Законом №1402-VIII питання обчислення стажу роботи судді було врегульоване Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон №2453-VI).
За правилами частини 1 статті 120 Закону №2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції чинній до 28 березня 2015 року), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Згідно до абзацу 2 частини 4 цієї статті було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», виданим 10 липня 1995 року за № 584/95 відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України», передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів; часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.
Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише за період роботи на посаді судді, є неправомірним.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 24 березня 2020 року у справі № 227/766/17.
Наведене спростовує доводи відповідача про те, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховується лише стаж, зазначений у статті 137 Закону України № 1402-VIII.
На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання половину строку навчання на денному відділенні юридичного факультету Одеського державного університету з 01 вересня 1981 року по 01 липня 1986 року - 2 роки 05 місяців, шляхом здійснення з 19 лютого 2020 року перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання позивачки, який працює на відповідній посаді відповідно до довідки Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2020 року б/н, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та про задоволення позовних вимог позивачки у повному обсязі.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,9,77,132,139,143,243-246,263, КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з зарахуванням до стажу роботи, що надає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі в Одеському державному університеті ім. І.І.Мечнікова з 01 вересня 1981 року по 01 липня 1986 року;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді стаж, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі в Одеському державному університеті ім. І.І.Мечнікова з 01 вересня 1981 року по 01 липня 1986 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із довідкою Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2020 року без номеру з урахуванням до стажу роботи на посаді судді стаж, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечнікова з 01 вересня 1981 року по 01 липня 1986 року починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати в сумі 1816,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення складено та підписано 17 грудня 2021 року.
Суддя Д.В. Татаринов