16 грудня 2021 року Справа № 280/9930/21
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М., розглянувши у підготовчому засіданні в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
,
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач 1, ТУ ДСА в Запорізькій області), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2, ДСА України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01 квітня 2020 року по 31 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження згідно з частиною 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України 553-ІХ від 13.04.2020;
зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду позивачу на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, за період з 01.04.2020 по 31.08.2020 у розмірі 201187,35 грн (двісті одна тисяча сто вісімдесят сім гривень 35 копійок);
звернути до негайного виконання рішення в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що на розгляді у Верховному Суді у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №340/1916/20 (провадження № К/9901/369/21) за позовом діючого судді до Кропивницького апеляційного суду, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Державної судової адміністрації України, про визнання протиправним та скасування наказу голови Кропивницького апеляційного суду в частині обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди з 18 квітня 2020 року, та зобов'язання Кропивницький апеляційний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Кропивницького апеляційного суду нарахувати та виплатити суддівську винагороду на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 18 квітня 2020 року на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з урахуванням раніше виплачених сум.
У справі №340/1916/20 (провадження № К/9901/369/21) Верховний Суд розглядав питання конкуренції норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), яким визначається розмір суддівської винагороди, та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким встановлено обмеження нарахування суддівської винагороди десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, на період дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню корона вірусної хвороби.
03 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №340/1916/20 (провадження №К/9901/369/21), у якій звернув увагу на необхідність встановити належного відповідача чи відповідачів за такими вимогами, якщо для цього будуть підстави. Крім іншого, Верховний Суд зазначив, що розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі, отже необхідно з'ясувати, чи було зменшено обсяг бюджетних асигнувань відповідачу після набрання чинності Законом № 553-ІХ.
Оскільки спірні правовідносини у справі, що розглядається, є аналогічними за правовим регулюванням та подібними за своєю суттю до правовідносин у справі №340/1916/20, суд вважає, що такі висновки Верховного Суду мають бути враховані.
Так, матеріалами справи підтверджено, що виплата позивачу суддівської винагороди протягом спірного періоду здійснювалась у розмірі, що не перевищував десяти прожиткових мінімумів відповідно до статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ).
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
З урахуванням положень статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).
Таким чином, для повного з'ясування обставин даної справи необхідно з'ясувати, чи були виділені відповідачу, як розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня, Державною судовою адміністрацією України, як головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих судів, кошти на виплату суддівської винагороди суддям Ленінського районного суду м.Запоріжжя (у тому числі позивачу) у 2020 році з урахуванням вимог статті 135 Закону №1402-VIII в повному обсязі, чи було затверджено відповідний кошторис Ленінського районного суду м.Запоріжжя з урахуванням таких виплат, а також, чи відбулись зміни (зменшення бюджетних асигнувань) у кошторисі Ленінського районного суду м.Запоріжжя на 2020 рік у зв'язку із введенням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону №294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ).
Згідно з частиною третьою статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
При цьому, згідно з частинами шостою-восьмою статті 80 КАС України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (ч. 3 ст. 80 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 72, 77-80, 180, 181, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Витребувати від Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області докази по справі, а саме:
- інформацію про те, чи були Державною судовою адміністрацією України виділені Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області кошти на виплату суддівської винагороди суддям Ленінського районного суду м.Запоріжжя у 2020 році (у тому числі судді Баруліній Тамарі Євгенівні) у розмірі, з урахуванням вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
- інформацію про те, чи відбулись зміни у кошторисі Ленінського районного суду м.Запоріжжя на 2020 рік щодо обсягу коштів, виділених на виплату суддівської винагороди (у тому числі судді Баруліній Тамарі Євгенівні), у зв'язку із введенням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX);
- інформацію про те, чи відбулось у спірному періоді з квітня 2020 року по серпень 2020 року, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, зменшення обсягу бюджетних асигнувань Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на виплату суддівської винагороди суддям Ленінського районного суду м.Запоріжжя у 2020 році.
- належним чином засвідчену копію кошторису Ленінського районного суду м.Запоріжжя на 2020 рік, у тому числі зміненого, за наявності.
Встановити строк для подання до суду витребуваних доказів протягом 15 днів від дня одержання копії ухвали суду про витребування доказів.
Копію ухвали направити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області та Державній судовій адміністрації України - для виконання, позивачу - до відома.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суддя Ж.М. Чернова