16 грудня 2021 рокуСправа № 280/12439/21
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Максименко Л.Я., перевіривши матеріали
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5Б, код ЄДРПОУ 36799749)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.В.
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
14 грудня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.В., в якій позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 9499, виданий 28.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.В. щодо звернення стягнення з боржника, ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 9197,44 грн.
Відповідно ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суддя, дослідивши матеріали позову, дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” зазначає, що фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін “суд, встановлений законом” у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів”. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, “встановленим законом”.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Так, як вбачається з матеріалів позову, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 9499, виданий 28.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.В. щодо звернення стягнення з боржника, ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 9197,44 грн.
В даній справі відсутній суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції.
Крім того, положеннями КАС України не передбачено розгляду у порядку адміністративного судочинства спорів про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, справи, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, які виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частиною 12 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Тож, з огляду на викладене суд вважає, що спір у цій справі не належить до адміністративної юрисдикції, а підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства до місцевого загального суду.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 21, 170, 241, 248, 256 КАС України, суд, -
У відкритті провадження в адміністративній справі №280/12439/21 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5Б, код ЄДРПОУ 36799749), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали надіслати на адресу позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її підписання.
Суддя Л.Я. Максименко