ЩОДО РОЗ'ЯСНЕННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ
16 грудня 2021 року Справа № 280/8858/20
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Погомій Я.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Бакум Д.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та роз'яснення рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі №280/8858/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (вул. Українська, буд. 50, м. Запоріжжя, 69095), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Державне підприємство “Дослідне господарство “Широке” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України” (вул. Центральна, буд. 1, с. Широке, Веселівський район, Запорізька область, 72250), про визнання відмови протиправною, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.04.2021 по справі №280/8858/20, яке набрало законної сили 20.07.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково:
визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 05.08.2020 №8-5631/15-20-СГ “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою”;
зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування для товарного сільськогосподарського виробництва: площею - 102,2354 га, кадастровий номер 2321287900:01:011:0011; площею - 119,8862 га, кадастровий номер 2321287900:01:011:0012; площею - 119,9097 га, кадастровий номер 2321287900:01:011:0013; площею - 99,3918 га, кадастровий номер №2321287900:01:011:0014; площею - 85,0124 га, кадастровий номер 2321287900:02:009:0003; площею - 159,4495 га, кадастровий номер 2321287900:02:009:0002; площею - 105,1443 га, кадастровий номер 2321287900:02:009:0001; площею - 79,0195 га, кадастровий номер 2321287900:03:007:0001; площею - 77,1642 га, кадастровий номер 2321287900:03:007:0010; площею - 137,2385 га, кадастровий номер 2321287900:03:007:0004; площею - 170,3630 га, кадастровий номер 2321287900:03:007:0011; площею - 172,8419 га, кадастровий номер 2321287900:03:007:0006; площею - 229,5136 га, кадастровий номер 2321287900:03:007:0007; площею - 66,3436 га, кадастровий номер 2321287900:03:007:0009; площею - 172,8113 га, кадастровий номер 2321287900:03:007:0005; площею - 174,0297 га, кадастровий номер 2321287900:03:007:0012; площею - 123,9220 га, кадастровий номер 2321287900:03:007:0003; площею - 103,4906 га, кадастровий номер 2321287900:03:007:0002; площею - 278,3877 га, кадастровий номер 2321287900:03:007:0013; площею - 116,0027 га, кадастровий номер 2321287900:03:007:0008, які розташовані єдиним масивом за межами населеного пункту Широківської сільської ради Веселівського району Запорізької області, з цільовим призначенням - 0.1, загальною площею 2691,1576 гектар ріллі, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Крім того, стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1681,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
26.10.2021 позивачу видані виконавчі листи на виконання зазначеного рішення суду.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 02.11.2021 було відкрите виконавче провадження №67359504 щодо примусового виконання рішення суду в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
08.12.2021 від позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю та роз'яснення зазначеного рішення суду.
Ухвалою від 09.12.2021 заява призначена до розгляду в судовому засіданні на 16.12.2021.
16.12.2021 від відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до суду був повернений виконавчий лист, виданий судом у цій справі, із постановою державного виконавця від 14.12.2021 про закінчення виконавчого провадження.
16.12.2021 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, а саме: копій наказів відповідача від 20.05.2021 №8-1057/15-21-СГ, від 24.11.2021 №138 та від 09.12.2021 №153, постанови про закриття виконавчого провадження.
У судовому засіданні 16.12.2021 позивач підтримав заяву, просив її задовольнити. Зазначив, що йому незрозумілі наступні питання: чи повинен відповідач передати позивачу на умовах оренди зазначені у рішенні суду земельні ділянки та чи може позивач за цим судовим рішенням отримати зазначені земельні ділянки у користування.
У судовому засіданні представник відповідача зазначив про зрозумілість судового рішення.
Розглянувши заяву позивача суд зазначає наступне.
Рішенням суду від 05.04.2021 по даній справі визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 05.08.2020 №8-5631/15-20-СГ “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою”; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з урахуванням висновків суду.
Судове рішення набрало законної сили 20.07.2021.
Зазначене рішення суду містить наступні висновки:
- твердження відповідача про те, що зазначені у клопотанні позивача земельні ділянки перебувають у постійному користуванні третьої особи, є очевидно необґрунтованим;
- посилання відповідача в оскаржуваному наказі на норми статей 135-139 ЗК України є очевидно необґрунтованим;
- посилання відповідача на те, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок не повинен складатися є необґрунтованим;
- в даному випадку земельні ділянки можуть бути передані позивачу у термінове користування лише на умовах оренди, яка не може становити менше 7 років на строк до 50 років;
- відповідач у оскаржуваному наказі не наводить жодних доводів щодо невідповідності положень ст. 116, 135-139 ЗК України стосовно всіх земельних ділянок, з приводу яких позивачем було подано клопотання, а тому суд приходить до висновку щодо невідповідності оскаржуваного наказу відповідача вимогам Земельного кодексу України, а відтак, виходячи з доводів сторін та матеріалів справи та на підставі встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий без урахування всіх обставин справи, необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню.
Отже, загальний висновок суду, який покладений в основу зазначеного рішення суду полягає у необґрунтованості скасованого судом наказу відповідача.
Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.
Одне з правил принципу обґрунтованості рішення встановлює, що несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути вмотивованим. Крім того, за правилом правової визначеності рішення суб'єкта владних повноважень є обґрунтованим, якщо підстави, на яких ґрунтується рішення, належно зазначені, а доводи та мотиви, на яких базується рішення, зазначені з достатньою ясністю. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний виправдати свої дії шляхом наведення обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Системне тлумачення положень вказаної статті дозволяє дійти висновку, що судове рішення може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі.
Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові №7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Метою роз'яснення судом ухваленого ним рішення є усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення щодо неоднакового тлумачення висновків суду, що перешкоджає його належному виконанню.
Підставою для роз'яснення судового рішення, як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта, є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення, оскільки недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання постанови чи ухвали суду. Чіткість викладу передбачає, зокрема, що терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змістові, що вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться із поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому ясно, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. А переконливість і зрозумілість викладення змісту судових рішень забезпечується шляхом дотримання правил юридичної техніки.
При цьому роз'яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню. Суд роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а тому процесуальна процедура роз'яснення судового рішення виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а із змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Крім того, суд зазначає, що резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову.
Резолютивна частина судового рішення, за загальним правилом, повинна містити: висновок суду про задоволення позову (клопотання, подання), апеляційної чи касаційної скарги повністю або частково чи відмову в його (її) задоволенні повністю або частково, чи залишення його (її) без задоволення; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження; встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Судом встановлено, що у резолютивній частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі №280/8858/20 на відповідача покладено обов'язок повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду. При цьому висновки суду викладені повно та вмотивовано - скасований наказ є необґрунтованим.
При цьому суд зазначає, що правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.
Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.
Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
Натомість, у заяві в частині роз'яснення рішення суду позивач фактично просить роз'яснити відповідачу механізм виконання рішення та те, яке рішення повинен прийняти відповідач на виконання рішення суду, а також просить роз'яснити чи набув він прав на зазначені земельні ділянки за цим рішенням, що не є роз'ясненням його змісту у розумінні статті 254 КАС України.
При цьому у рішенні суду чітко зазначено, про те, що вирішення питання про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності чи відмову у наданні такого дозволу віднесене до виключної компетенції відповідача, враховуючи приписи ст. 19 Конституції України суд не може зобов'язати відповідача прийняти бажане для позивача рішення (абз. 4 стор. 9 рішення суду).
У судовому засіданні позивач зазначив про незрозумілість йому висновку суду щодо можливості отримання позивачем у термінове користування на умовах оренди земельних ділянок. З цього приводу суд зазначає, що зазначений висновок є послідовним та викладений у зв'язку із попередніми та наступними висновками суду, зазначених у рішенні суду, і він означає, наявність у позивача права отримання земельних ділянок у тимчасове користування лише на умовах оренди, а не будь-якого іншого користування, і це право він може набути лише за наслідком законодавчо визначеної процедури (останній абзац стор. 9 рішення суду).
Таким чином, суд вважає, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.04.2021 є чітким, зрозумілим за змістом, не припускає різного тлумачення, не вбачається недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, що свідчить про те, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Резолютивна частина рішення суду двоякому тлумаченню не підлягає, оскільки є чіткою та ясною і додаткового роз'яснення не потребує.
Крім того, судом встановлено, що постановою державного виконавця від 14.12.2021 було закінчене виконавче провадження №67359504 з приводу примусового виконання рішення суду у цій справі.
З матеріалів справи та за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-1057/15-21-СГ від 20.05.2021 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Наказами Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №138 від 24.11.2021 та №153 від 09.12.2021 до наказу відповідача №8-1057/15-21-СГ від 20.05.2021 вносились зміни. За змісту зазначених наказів судом встановлено, що позивачу відмовлено відповідачем у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з причини невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України, а саме через те, що передача позивачу земельних ділянок можлива лише за результатами проведення земельних торгів та визначені позивачем земельні ділянки не входять до переліку земельних ділянок, наведеного в ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, через що передача позивачу визначених земельних ділянок не можлива на безконкурсних засадах. Тобто, відповідачем наведені мотиви відмови у задоволенні клопотання позивача, отже враховані висновки суду щодо необхідності обґрунтування рішення за наслідками розгляду клопотання позивача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення, яке станом на 14.12.2021 є виконаним, а виконавче провадження є завершеним.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як зазначено у ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Відповідно до ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За приписами ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
З наведеного вбачається, що ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначена процедура виконання рішення немайнового характеру, яка за своїм змістом є подібною до судового контролю, про встановлення якого подана ця заява. При цьому процедури у разі невиконання рішення, визначені в ст. 63 зазначеного Закону та в ст. 382 КАС України, є подібними.
Враховуючи те, що станом на 14.12.2021 відповідачем рішення суду від 05.04.2021 у даній справі виконане, наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-1057/15-21-СГ від 20.05.2021 (зі змінами, внесеними наказами Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №138 від 24.11.2021 та №153 від 09.12.2021) позивачу було вмотивовано відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, то у суду відсутні правові підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 254, 256, 293-297, 379, 382 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та роз'яснення рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі №280/8858/20.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. ст. 292-297 КАС України, з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Суддя Р.В. Кисіль