15 грудня 2021 року Справа № 280/11043/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Обслуговуючого садівничого кооперативу «Січ-2» до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про скасування постанов державного виконавця,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Обслуговуючого садівничого кооперативу «Січ-2» (далі - позивач) до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просив суд скасувати постанову від 21.09.2021 року від про стягнення з Обслуговуючого садівничого кооперативу «СІЧ-2», ЄДРПОУ 35375945 на користь Запорізького районного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виконавчого збору в розмірі 24000 грн. у ВП №66881730.
Ухвалою суду від 01.12.2021 відкрито спрощене провадження у справі, а розгляд справи призначено без виклику/повідомлення представників сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виконавцем необґрунтовано та протиправно прийнято спірну постанову про стягнення з позивача виконавчого збору. Позивач зазначає, що рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10.12.2018 по справі №317/2450/18 виконано у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження. А тому, на думку позивача, в силу приписів ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця не було підстав для стягнення з позивача виконавчого збору. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що 21.09.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого на виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області по справі №317/2450/18. Відповідач зазначає, що 05.10.2021 від боржника до Відділу надійшла заява про відкладення виконавчих дій з долученням акту від 15.09.2021 про перевірку щодо підключення електроенергії до садової ділянки стягувача. Відповідач зазначає, що 02.10.2021 комісією ОСК «Січ-2» встановлено, що земельна ділянка №20 ОСОБА_1 підключена до електроенергії. Відповідач зазначає, що державним виконавцем після надходження заяви боржника здійснено телефонний дзвінок до стягувача, яка вказала на те, що електропостачання на даний час не відновлено. Також, відповідач зазначає, що 15.10.2021 державний виконавець здійснив виїзд на територію ОСК «Січ-2», ділянка №20, в ході якого встановив, що згідно показників лічильника електропостачання відновлено. Відповідач вказує на те, що фактично встановлення відновлення постачання електроенергії до садової ділянки відбулось 15.10.2021, тобто після відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим державним виконавцем правомірно стягнуто виконавчий збір з позивача. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 10.12.2018 по справі №317/2450/18 зобов'язано Обслуговуючий садівничий кооператив «Січ-2» відновити постачання електроенергії до садової ділянки ОСОБА_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10.12.2018 по справі №317/2450/18 набрало законної сили 22.01.2019.
20.09.2021 до Запорізького ВДВС від стягувача надійшла заява про примусове виконання рішення суду.
21.09.2021 старшим державним виконавцем Запорізького ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66881730.
Також, 21.09.2021 старшим державним виконавцем Запорізького ВДВС винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №66881730, за якою з боржника стягнуто виконавчий збір в розмірі 24000,00 грн.
15.10.2021 старшим державним виконавцем Запорізького ВДВС здійснено виїзд до ОСК «Січ-2» з метою перевірки виконання вимог виконавчого документа, за результатами якого складено Акт державного виконавця. Відповідно до Акту 15.10.2021 здійснено виїзд на територію ОСК «Січ-2», земельна ділянка №20, встановлено, що згідно показників лічильника електропостачання відновлено.
09.11.2021 старшим державним виконавцем Запорізького ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №66881730, відповідно до якої виконавче провадження закінчено за п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
У зв'язку із несплатою виконавчого збору, постанова про стягнення виконавчого збору виділена в окреме виконавче провадження.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої, частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 3 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Згідно ч.5 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону (ч.9 ст.27 Закону №1404-VIII).
Тобто, законодавець у частині 9 статті 27 Закону №1404-VIII передбачив пільгу у вигляді звільнення від сплати виконавчого збору для тих боржників, які виконали рішення у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.
Запровадження зазначеної норми є цілком логічним з огляду на те, що під час прийняття виконавчого документа до виконання, виконавець не має об'єктивної можливості встановити та перевірити факт виконання рішення до вирішення питання про відкриття виконавчого провадження.
В свою чергу, якщо в ході проведення виконавчих дій буде встановлено, що боржник виконав вимоги виконавчого документа до відкриття виконавчого провадження, то такі обставини є підставою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору.
Суд зазначає, що Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Суд зазначає, що у даному випадку рішення державного виконавця про стягнення виконавчого збору не відповідає критеріям «обґрунтованості» та «об'єктивності», з огляду на наступне.
Так, як до матеріалів справи, так і до матеріалів виконавчого провадження, боржником надано Акти по відновленню електропостачання на земельну ділянку стягувача, акти про перевірку відновлення енергопостачання, тощо.
З зазначених документів вбачається, що рішення суду виконано 19.01.2019 шляхом підключення ділянки №20 до електроенергії.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що факт виконання рішення суду встановлено тільки 15.10.2021 після виїзду державного виконавця на території ОСК «Січ-2», оскільки вирішальним для питання стягнення виконавчого збору є не те коли державний виконавець дізнався про виконання вимог виконавчого документа, а те коли фактично відбулось таке виконання.
У даному випадку 15.10.2021 державним виконавцем зафіксовано лише те, що електропостачання відновлено.
Жодної інформації та її документального підтвердження щодо дати відновлення електропостачання державним виконавцем не зібрано та така інформація у матеріалах виконавчого провадження відсутня.
Суд зазначає, що відповідачем під час виїзду на територію ОСК «Січ-2» не здійснено опитування стягувача, сусідів по земельним ділянкам, інших членів кооперативу, для встановлення дійсної дати відновлення електропостачання на земельну ділянку стягувача.
Таким чином, відповідачем до суду не надано доказів на спростування твердження позивача про те, що електропостачання відновлено до відкриття виконавчого провадження.
При цьому, суд відхиляє посилання державного виконавця на здійснений дзвінок стягувачу, яка начебто вказала на те, що електропостачання не відновлено, оскільки відповідач повинен був перевірити таку інформацію та підтвердити її або спростувати.
Проте, як зазначено вище, доказів які б свідчили про те, що вимоги виконавчого документа виконані після відкриття виконавчого провадження, ані матеріали справи, ані матеріали виконавчого провадження не містять.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що виконавець під час прийняття спірної постанови діяв необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 287 КАС України, суд
Позовні вимоги Обслуговуючого садівничого кооперативу «Січ-2» (70424, Запорізька область, Запорізький район, с.Розумівка, вул.Миру, 26, код ЄДРПОУ 35375945) до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (69114, м.Запоріжжя, вул.Героїв 93 бригади, буд.16А, код ЄДРПОУ 35036905) про скасування постанов державного виконавця - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Запорізького районного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 21.09.2021 ВП №66881730 про стягнення з Обслуговуючого садівничого кооперативу «СІЧ-2» на користь Запорізького районного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виконавчого збору в розмірі 24000 грн.
Стягнути на користь Обслуговуючого садівничого кооперативу «Січ-2» судовий збір в розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізького районного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова