06 грудня 2021 року (14:55)Справа № 280/7457/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Калашник Ю.В.,
секретар судового засідання Шелепко Б.В.,
за участю представників: позивача - Ямаєвої Ю.С., відповідача - Чакір В.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракторок» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
19.08.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракторок» (далі - позивач або ТОВ «Тракторок») до Одеської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2021/000041/2 від 26.05.2021.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що не погоджується із тим, що виявлені відповідачем «розбіжності» мають вплив на визначення митної вартості товарів. Вказує, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачає вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Для висновку про наявність розбіжностей між документами, поданими на підтвердження митної вартості товарів, необхідно правильно встановити зміст цих документів як доказів у митній справі. Митний орган повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування (ціну товару та інші складові митної вартості, які підлягають обчисленню, за умови їх наявності) в документах, перелічених в частині 2 ст. 53 Митного кодексу України. Наголошує, що декларантом надані першоджерела митної вартості товару згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України: контракт, інвойс, платіжні доручення, довідка про транспортні витрати, за яким однозначно обраховується митна вартість товару, натомість митний орган безпідставно поставив під сумнів наданий перелік документів та застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, склав оскаржуване рішення з порушенням його затвердженої форми. Зауважує, що подані декларантом документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту, згідно з вимогами ст. 58 Митного кодексу України, водночас відповідач не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення, а тому вважає оскаржене рішення протиправним, а збільшення вартості товару такою, що суттєво порушує права позивача.
Ухвалою суду від 25.08.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 28.09.2021.
20.09.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 54161), в якому останній зазначає, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500110/2021/011416 від 21.05.2021 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2021/000041/2 від 26.05.2021 та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
28.09.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.10.2021.
Ухвалою суду від 12.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 16.11.2021.
Протокольною ухвалою суду від 16.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 06.12.2021.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.
Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 06.12.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Тракторок» (код ЄДРПОУ 38070247) зареєстровано юридичною особою 23.02.2012, номер запису: 11011020000003125. Основним видом діяльності підприємства є 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням.
30.07.2018 між компанією «Anshan anza electronic power Со.» Ltd. (Китай) (Продавець) та ТОВ «Тракторок» (Україна) (Покупець) укладено Контракт №МА-01, за умовами якого Продавець зобов'язується продати товар, а Покупець - сплатити та прийняти товар (п. 1.1). У п. 1.2 Контракту зазначено, що товар постачається партіями, номенклатура, характеристика та кількість товару по кожній партії визначаються у Специфікації, доданої до Контракту, яка є його невід'ємного частиною. Відповідно до п. 2.1 Контракту умови поставки за правилами Інкотермс 2010 та строки поставки Товару зазначаються в специфікаціях. Згідно з п. 3.3, 3.4 Контракту вартість, порядок та строки оплати зазначаються також в специфікаціях до Контракту; вартість тари, пакування та маркування входять до вартості Товару.
У відповідності до додаткової угоди №4 від 27.12.2019 до Контракту №МА-01 від 30.07.2018 термін його дії продовжено до 31 грудня 2021 року.
23.11.2020 сторонами погоджена Специфікація №7 до Контракту №МА-01 від 30.07.2018, в якій зазначений перелік продукції, який складається з 60 найменувань товарів загальною вартістю 46 624,92 дол. США.; порт відвантаження товару - Tianjin (Тяньцзинь), Китай, умови поставки згідно Правил Інкотермс 2010 - FOB Tianjin (Китай); передбачені умови оплати за товар, у відповідності до яких Покупець, зокрема, сплачує аванс в розмірі 30% від загальної суми специфікації. Наступна оплата здійснюється до відвантаження товару та складає 40% від суми Специфікації №7. Залишок несплаченої вартості товару у розмірі 30% позивач сплачує протягом 75 днів після оформлення коносаменту.
Відповідно до інвойсу №202103 від 10.03.2021, позивач придбав у Продавця товар згідно Специфікації №7 до Контракту №МА-01 від 30.07.2018 загальною вартістю 46 624,92 дол.США.
Відповідно до платіжного доручення від 14.12.2020 №35, позивачем сплачено 14 285,65 дол.США.
Відповідно до платіжного доручення від 04.03.2021 №38, позивачем сплачено 18 358,79 дол.США.
Відповідно до платіжного доручення від 04.06.2021 №41, позивачем сплачено 13 980,48 дол.США.
28.09.2019 між позивачем та ТОВ «Ламан Шипінг» (Перевізник, Експедитор) укладено Договір №28092019 про транспортно- експедиторське обслуговування, за умовами якого позивач оплачує при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт платежі за послуги з перевезення вантажу протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту.
Всі витрати, понесені продавцем, згідно умов поставки FOB, та витрати згідно пункту 3.4 ЗЕ Контракту №МА-01, включені до вартості товару.
23.03.2021 Експедитору видано Коносамент WMS21032030, що підтверджує прийняття на борт судна контейнеру з товаром №MRKU7941917, отримувачем якого на території України є позивач; порт завантаження товару - XINGANG (Ксинганг), Tianjin (Тяньцзинь), China.
20.05.2021 Перевізником надано позивачу довідку за вих.№359768, що розмір транспортних витрат з перевезення вантажу згідно вищевказаного коносаменту складає 117 957,90 грн.
21.05.2021 позивачем до митного оформлення подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) № UA500110/2021/011416, довідковий №1974 стосовно ввезення на митну територію України на товари (що зазначені в гр. 31 ЕМД): № 1 «вали колінчасті цільні, для поршневих двигунів внутрішнього згоряння тракторів, які перетворюють зворотно-поступальний рух...»; № 2 «механічні спіральні манометри...»; № 3 «Болти з шестигранною головкою з межею цінності на розтягування 960МПа, виготовлені з вуглецевої сталі до автотракторної та с/г техніки...»; № 4 «Насоси для охолоджувальних рідин до поршневих двигунів внутрішнього згоряння до автотракторної та с/г техніки...», № 5 «Вироби з чорних металів з вуглецевої сталі, без різьби до тракторів та с/г техніки..», № 6 «Запасні частини вузлів тракторів та с/г техніки...», № 7 «Запасні частини дизельних двигунів із запалюванням від стиснення до тракторів та с/г техніки ...», № 8 «Запчастини до коробки передач автотракторної та с/г техніки...», № 9 «Частини гідравлічних силових установок навісного обладнання встановленого на с/г техніки...», №10 «Частини системи випуску газів...», № 11 «Сидіння до тракторів та с/г техніки ...», №12 «Запасні частини дизельних двигунів із запалюванням від стиснення до тракторної та с/г техніки...», № 13 «Шків 1-но струмковий...», № 14 «Обладнання для фільтрування або очищення палива у дизельних двигунах внутрішнього згоряння автотракторної та с/г техніки...», № 15 «Болти, виготовлені до автотракторної та с/г техніки...», №16 «Датчики температури електричні, без записувальних пристроїв...», № 17 «Частини зчеплення...», № 18 «Запасні частини до мостів ведучих автотракторної та с/г техніки...», № 19 «Замки з недорогоцінних металів, що використовуються у т/з не для промислового складання мтз, до автотракторної та с/г техніки...», № 20 «Частини кермового механізму до автотракторної та с/г техніки...», № 21 «Вимикач електроживлення кнопкового типу для напруги не більш 60В...», № 22 «Дзеркала заднього огляду для транспортних засобів...», № 23 «Вироби з вулканізованої гуми без фітингів, армовані...», № 24 «Запасні деталі до автотракторів та с/г техніки...», № 25 «Пробки з недорогоцінних металів, що використовуються у тракторах та с/г техніки...», №26 «Частини гальмівної системи тракторної та с/г техніки...», №27 «Запчастини до автортакторів та с/г техніки...», №28 «Підшипники кулькові, радіальні, зовнішній діаметр яких більше 30 мм...». Визначення митної вартості товару позивачем згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано копії наступних документів, зазначених в гр. 44 МД: декларація митної вартості, контракт №МА-01 від 30.07.2018, специфікація №7, інвойс № 202103 від 10.03.2021, платіжні доручення №35 від 14.12.2020 та №38 від 04.03.2021, договір на транспортне перевезення, довідку про транспортні витрати від 20.05.2021 та інші додаткові документи (коносамент, пакувальний лист, тощо).
Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів на адресу декларанта у той самий день направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів, оскільки відповідно до ст.53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості:
1. Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; витрати на навантаження оцінюваних товарів.
Згідно п.3.4 зовнішньо-економічного контракту зазначено, що вартість тари, пакування та маркування входять до ціні, але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даних складових митної вартості товару.
2. Специфікація №7 від 23.11.2020 до зовнішньо-економічного контракту визначає умови оплати за товар: здійснення передплати за товар частинами 30% та 40% перед відвантаженням товару, останні 30% покупець сплачує на протязі 75 днів після оформлення коносаменту. Виходячи з вартості партії товару - 46 624,92 дол. США, перший платіж повинен був дорівнювати 13987,47 дол.США, другий - 18649,96 дол.США. До митного оформлення надані банківські платіжні документи, перший від 14.12.2020 №35 на суму 14 285,65 дол.США, другий - від 04.03.2021 №38 на суму 18358,79 дол.США. Тобто суми оплати не відповідають умовам специфікації№7.
3. У наданій декларації країни відправлення від 20.03.2021 №021720210000089017 наявна інформація про транспортний документ №208727264, який відмінний від коносаменту, поданому до митного оформлення №WMS21032030. Також у експортній декларації відсутнє посилання на інвойс.
4. У поданих документах відсутня інформація щодо торгівельної марки товару.
У зв'язку із наявними розбіжностями у позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: переклад митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини., та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Крім того, повідомлено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України.
25.05.2021 позивачем додатково надано пояснення щодо встановлених розбіжностей та договір №28092019 від 28.09.2019 на перевезення товару, копію коносаменту, додаткові угоди до Контракту №№1-8.
Однак, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2021/000041/2 від 26.05.2021, відповідно до якого митна вартість імпортованого ТОВ «Тракторок» товару визначена відповідачем за резервним методом.
Зазначене рішення обґрунтовано тим, що митним органом з метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об'єм партії товару (митне оформлення проведено цим же імпортером) є більшим та становить: товар №1 -2,300063 дол.США/кг (МД від 23.12.2020 №UA500050/2021/006215); товар №4-2.43 дол.США/кг (МД від 10.03.2021 №UA110150/2021/003494); товар №6-5.01 дол.США/кг (МД від 20.05.2021 № UA500020/2021/017746); товар №7-3.77 дол.США/кг (МД від 19.03.2021 №UA508280/2020/002111); товар №8-6.16 дол.США/кг (МД від 24.03.2021 №UA100690/2021/300503); товар №9-3,77 дол.США/кг (МД від 02.03.2021 №UA500020/2021/007411); товар №10-5,15 дол.США/кг (МД від 12.03.2021 №UA508280/2021/00001886); товар №11-4,06 дол.США/кг (МД від 17.04.2021 №UA500050/2021/004984); товар №12-3,77 дол.США/кг (МД від 20.05.2021 №UA500020/2021/017746); товар №15-1,92 дол.США/кг (МД від 17.05.2021 №UA100340/2021/518006): товар №17-5,77 дол.США/кг (МД від 20.05.2021 №UA500020/2021/17746); товар №18-5,23 дол.США/кг (МД від 20.05.2021 №UA500020/2021/017746); товар №20-6,16 дол.США/кг (МД від 15.03.2021 №UA500150/2021/002883); товар №21-8,01 дол.США/кг (МД від 23.03.2021 №UA500070/2021/003058); товар №22-3,22 дол.США/кг (МД від 17.03.2021 №UA500050/2021/003640); товар №24-3,85 дол.США/кг (МД від 15.05.2021 №UA500020/2021/16908); товар №26-4,23дол.США/кг (МД від 17.05.2021 №UA500060/2021/3124); товар №928-2,52 дол.США/кг (МД від 20.05.2021 №иА500020/2021/17746). Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару №1 скориговано до рівня 2,3001 дол.США/кг; товару №4 до рівня 14,6 дол.США/шт.(2,43 дол.США/кг); товару №6 до рівня 5,01 дол.США/кг; товару №7 до рівня 3,77 дол.США/кг; товару №8 до рівня 6,16 дол.США/кг; товару №9 до рівня 3,77 дол.США/кг; товару №10 до рівня 5,15 дол.США/кг; товару №11 до рівня 4,06 дол.США/кг; товару №12 до рівня 3,77 дол.США/кг; товару №15 до рівня 1,92 дол.США/кг; товару №17 до рівня 5,77 дол.США/кг; товару №18 до рівня 5,23 дол.США/кг; товару №20 до рівня 6,16 дол.США/кг; товару №21 до рівня 8,01 дол.США/кг; товару №22 до рівня 1,545 дол.США/шт.(3,22 дол.США/кг); товару №24 до рівня 3,85 дол.США/кг,товару №26- до рівня 4,23 дол.США/кг, товару №28-до рівня 2,52 дол.США/кг.
У оформленні МД № UA500110/2021/011416 від 21.05.2021 відмовлено та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110240/2020/00021 від 26.05.2021.
Оформлення вищезазначених товарів декларантом було здійснено та випущеного у вільний обіг за ЕМД №UA500110/2021/011912 від 27.05.2021 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 26.05.2021 № UA500110/2021/00061. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X Митного кодексу України.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2021/000041/2 від 26.05.2021протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідності до частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частин 1 - 3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.08.2021 в адміністративній справі №821/1050/17.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Щодо посилання митного органу на те, що згідно п.3.4 зовнішньо-економічного контракту №МА-01 від 30.07.2018 зазначено, що вартість тари, пакування та маркування входять до ціни, але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даних складових митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Так, за приписами ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Обов'язок декларанта, передбачений ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України про додавання таких додаткових витрат до митної вартості не є абсолютним, а наступає лише в тому випадку, коли такі додаткові витрати, як вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням та вартість упаковки, не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
На момент погодження умов контракту №МА-01 від 30.07.2018 сторони дійшли згоди, що вартість тари, пакування та маркування входять до вартості товару, що має своє відображення у п.3.4 наведеного контракту, а тому окремо не сплачуються, і виокремленню із загальної вартості товару в інвойсі не потребують.
Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсової або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Враховуючи однозначне тлумачення ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, включені складові митної вартості до ціни контракту не потребують виокремлення із ціни для митних органів в наданих до митного оформлення документах, що знаходить своє відображення у постанові Верховного суду від 09.02.2021 у справі №826/614/16.
Щодо посилання митного органу на те, що специфікація №7 від 23.11.2020 до зовнішньо-економічного контракту визначає умови оплати за товар: здійснення передплати за товар частинами 30% та 40% перед відвантаженням товару, останні 30% покупець сплачує на протязі 75 днів після оформлення коносаменту. Виходячи з вартості партії товару - 46 624,92 дол. США, перший платіж повинен був дорівнювати 13987,47 дол.США, другий - 18649,96 дол.США. До митного оформлення надані банківські платіжні документи, перший від 14.12.2020 №35 на суму 14 285,65 дол.США, другий - від 04.03.2021 №38 на суму 18358,79 дол.США., а відтак суми оплати не відповідають умовам специфікації№7, суд зазначає наступне.
Умовами розділу 3 контракту №МА-01 від 30.07.2018 вартість, порядок та строки оплати зазначаються в специфікаціях до Контракту. Отже, із наведеного вбачається наявність трьох складових: вартість; порядок оплати, строк оплати.
Надана до митного оформлення ЕМД специфікація №7 містить вартість товару - 46 624,92 дол.США., що є єдиним визначальним показником для обчислення митної вартості товару, в той час як порядок оплати вартості товару та строк оплати вартості товару на визначення числового показника митної вартості товару не впливають.
Відповідач зазначає, що «виходячи з вартості партії товару - 46 624,92 дол.США, перший платіж повинен дорівнювати 13 987,47 дол.США, другий - 18 649,96 дол.США. До митного оформлення надані банківські документи, перший від 14.12.2020 №35 на суму 14 285,65 дол.США, другий - від 04.03.2021 №38 на суму 18 358,79 дол.США. Тобто суми оплати не відповідають умовам специфікації№7.».
Із зауваженого відповідачем вбачається, що митний орган лише констатує, що під час перших двох платежів по контракту №МА-01 від 30.07.2018 позивачем сплачено 14.12.2020 не 13 987,47 дол.США, а 14 285,65 дол.США; а 04.03.2021 сплачено не 18 649,96 дол.США, а 18 358,79 дол.США.
Разом з цим, відповідач не зазначає, яким чином порушення порядку та строків оплати за товар впливає на числовий показник його митної вартості.
Платіжне доручення є доказом щодо виконання (неналежного виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до митної декларації.
Крім того, п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України чітко передбачає, банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом повністю оплачено рахунок за такий товар.
Надані під час митного оформлення платіжні доручення №35 та №38 можуть підтвердити лише факт часткової оплати інвойсу №202103 на суму 32 644,44 дол.США, в той же час бути документами, які підтвердять митну вартість товару не можуть, оскільки рахунок повністю не сплачено за умовами контракту№МА-01 від 30.07.2018.
Часткова оплата за товар не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття оскаржуваного рішення.
Умовами контракту №МА-01 від 30.07.2018 останній платіж підлягає сплаті на протязі 75 днів після оформлення коносаменту. Коносамент було оформлено 23.03.2021. Остання частина платежу за товар згідно платіжного доручення №41 відбулася 04.06.2021, тобто до закінчення 75-денного строку після оформлення коносаменту, а отже повна оплата за товар відбулася в межах строку, визначеного Специфікацією №7.
У постанові Верховного суду від 22.10.2020 у праві №320/2455/19 зазначено, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару немає.
Отже, за вищевказаним висновком Верховного суду умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Надана до митного оформлення Специфікація №7 та інвойс №202103 від 10.03.2021 містять однакову вартість товару - 46 624,92 дол.США., що є єдиним визначальним в цих документах показником для обчислення митної вартості товару, в той час як порядок оплати вартості товару та строк оплати вартості товару на визначення числового показника митної вартості товару не впливають.
Щодо посилання митного органу на те, що у наданій декларації країни відправлення від 20.03.2021 №021720210000089017 наявна інформація про транспортний документ №208727264, який відмінний від коносаменту, поданому до митного оформлення №WMS21032030. Також у експортній декларації відсутнє посилання на інвойс, суд зазначає наступне.
Декларація країни відправлення згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товару. Право на витребування додаткових документів у відповідача не є абсолютним, а виникає лише тоді, коли розбіжності саме у числовому показнику митної вартості наявні в документах, перелічених у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а не у всіх, які надані до митного оформлення.
Верховний суд в своїй постанові від 04.11.2020 у справі №815/648/17 зазначив, що експортна декларація на підставі ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, що підлягає обов'язковому поданню при митному оформленні, відсутність в такій декларації інформації щодо інвойсів чи контрактів, за якими відбувалася поставка не є ціноутворюючим фактором.
Тому, зазначені відповідачем розбіжності не мають вплив на числовий показник митної вартості товарів.
Щодо посилання митного органу на те, що у поданих документах відсутня інформація щодо торгівельної марки товару, суд зазначає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Так, суд зазначає, що у поданих документах наявна інформація, яка дозволяє обрахувати митну вартість товару.
Суд зазначає, що відповідач вказуючи на вищенаведену розбіжність жодним чином не зазначає, яким чином зазначені обставини перешкоджали перевірці обґрунтованості визначення декларантом митної вартості імпортованого товару.
Додатково слід звернути увагу, що митний орган в якості додаткового документа витребував у декларанта переклад експортної декларації.
Положенням ст. 254 Митного кодексу України встановлено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Положеннями вказаної статті чітко передбачено, що митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Оскільки експортна декларація не є документом, який підтверджує митну вартість, вимога про надання перекладу безпідставна, та така, яка тягне за собою безпідставні витрати декларанта на оплату послуг перекладача.
Долучена декларантом під час митного оформлення товару копія експортної декларації складена китайською мовою.
Підсумовуючи вищенаведене по «розбіжностям», суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачає вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Для висновку про наявність розбіжностей між документами, поданими на підтвердження митної вартості товарів, необхідно правильно встановити зміст цих документів як доказів у митній справі.
Митний орган повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування (ціну товару та інші складові митної вартості, які підлягають обчисленню, за умови їх наявності) в документах, перелічених в частині 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Приписи частина 3 ст.53 Митного кодексу України не дозволяє митному органу шукати розбіжності в інших документах, які відсутні в переліку документів з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Декларантом надані першоджерела митної вартості імпортованого товару згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України: контракт, інвойс, платіжні доручення, довідка про транспортні витрати, за яким однозначно обраховується митна вартість товару.
Митний орган безпідставно поставив під сумнів наданий перелік документів та застосував резервний метод визначення митної вартості товарів.
Слід зауважити, що аналіз норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.
При цьому, суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.
За таких обставин, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Однак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Крім того, жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На думку суду, позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500110/2021/000041/2 від 26.05.2021 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.
У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.07.2021 №1590. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Одеської митниці Держмитслужби.
Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
З метою отримання професійної правничої допомоги, позивачем укладено договір №1 про надання правничої допомоги від 16.02.2021 з адвокатом Ямаєвою Ю.С., яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗП №001778 від 31.08.2018 та ордеру.
Як зазначено у заяві (вх. №71734 від 06.12.2021) адвокатом Ямаєвою Ю.С. надана наступна правова допомога:
- підготовка позовної заяви на суму 6000,00 грн. (акт надання послуг №10 від 27.07.2021, рахунок на оплату №10 від 09.07.2021, платіжне доручення №1232 від 22.03.2021, виписка по банківському рахунку);
- участь у судовому засіданні по справі 28.09.2021 на суму 2000,00 грн. (акт надання послуг №11 від 28.09.2021, рахунок на оплату №11 від 28.09.2021, платіжне доручення №1756 від 28.09.2021);
- участь у судовому засіданні по справі 16.11.2021 на суму 2000,00 грн. (рахунок на оплату №16 від 16.11.2021, платіжне доручення №1875 від 16.11.2021);
- участь у судовому засіданні по справі 28.09.2021 на суму 2000,00 грн. (акт надання послуг №11 від 28.09.2021, рахунок на оплату №11 від 28.09.2021, платіжне доручення №1756 від 28.09.2021);
- участь у судовому засіданні по справі 06.12.2021 на суму 2000,00 грн. (рахунок на оплату №17 від 06.12.2021).
У своєму відзиві представник відповідача зазначає, що витрати на правову допомогу є завищеними та не відповідають критеріям розумності та справедливості.
Як зазначено Європейським судом з прав людини у п.268 Рішення по справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): «Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V).».
Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано Європейським судом з прав людини і у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пп.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004.
На думку суду, обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуги адвоката у сумі 3000,00 грн. за складання та подання до суду позовної заяви.
Так, адвокат Ямаєва Ю.С. приймала участь у підготовчому засіданні 28.09.2021, яке відповідно до протоколу судового засідання тривало з 11:00 до 11:13, у підготовчому засіданні 16.11.2021, яке тривало з 12:05 до 12:08, та у судовому засіданні 06.12.2021, яке тривало з 14:14 до 14:57.
Ураховуючи викладене, суд вважає за можливе присудити на користь ТОВ «Тракторок» витрати на правову допомогу за представництво інтересів позивача у судових засіданнях, пропорційно часу тривалості засідань. Тобто, за представництво інтересів позивача у судових засіданнях 28.09.2021, 16.11.2021 та 06.12.2021 має бути присуджено 3000,00 грн.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що заявлені на користь позивача в рахунок відшкодування витрати на правничу допомогу у справі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби у загальному розмірі 6000,00 грн.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракторок» (72309, Запорізька область, м. Мелітополь, пров. Садовий, буд. 9-А, кв. 33 код ЄДРПОУ 38070247) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500110/2021/000041/2 від 26.05.2021.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракторок» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби судові витрати за сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.12.2021.
Суддя Ю.В. Калашник