про повернення позовної заяви
16 грудня 2021 року м. Житомир справа № 240/33400/21
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області та до Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про стягнення грошових коштів,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області та до Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому просить:
- стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області на його користь грошові кошти в сумі 6552,48 гривень в порядку стягнутого за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2019 року №8218/5/06-30-53-17 в рамках виконавчого провадження №59090125;
- стягнути з Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) на його користь грошові кошти в сумі 655,24 гривень в порядку повернення стягнутого за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2019 року №8218/5/06-30-53-17 в рамках виконавчого провадження №59090125.
В обгрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області 07 лютого 2019 року була винесена вимога №ф-61080-53 про сплату ним боргу (недоїмки) з ЄСВ в розмірі 18276,72 гривень. Постановою в.о. начальника Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 04 червня 2019 року було відкрито виконавче провадження ВП №59090125 з примусового виконання вищезазначеної вимоги від 07.02.2019 №8218/5/06-30-53-17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Малинської ОДПІ боргу в розмірі 18276,72 гривень. Крім того, в межах виконавчого провадження ВП №59090125 також було винесено постанову від 28 жовтня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 1827,67 гривень. На виконання постанови від 28 жовтня 2019 року у ВП №59090125 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, Державне спеціалізоване підприємство «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» щомісячно здійснювало з доходів ОСОБА_1 відрахування в розмірі 20 % в рахунок погашення боргу по ВП №59090125. Так, позивач зазначає, що загальна сума утримана Державним спеціалізованим підприємством «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» з його заробітної плати для погашення боргу у ВП №59090125 становила 20240,39 гривень. Після чого, на підставі постанови старшого державного виконавця Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Гаврисевич Т.В. від 29 липня 2020 року виконавче провадження ВП №59090125 було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із стягнення боргу в повному обсязі. Однак, позивач зазначає, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року у справі №240/8184/19 за його позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області було задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2019 року №ф-61080-53 в частині сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6552,48 гривень. З огляду на те, вищезазначена частково скасована судовим рішенням вимога була предметом примусового виконання у ВП №59090125 і борг визначений у цій вимозі був стягнутий з нього в повному обсязі, ОСОБА_1 вважає, що є підстави для повернення надміру утриманих з нього коштів та стягнення з Головного управління ДПС у Житомирській області 6552,48 гривень, стягнених з нього в рахунок погашення боргу, а з Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) - 655,24 гривень стягненого з нього виконавчого збору.
Пунктами 3, 4, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою зазначеної статті визначено, що суддя відкриває провадження у адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Приписами ч. 4 та 5 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 5 статті 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Частиною 1 статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 3 пункту 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що у цьому Кодексі під терміном "публічно - правовий спір" слід розуміти спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
При цьому, суб'єктом владних повноважень згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Частиною першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходять із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Водночас публічно-правовим спором в розумінні КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
При цьому, під владними повноваженнями треба розуміти засновані на нормах публічного права можливості суб'єктів публічної влади (суб'єктів владних повноважень) видавати юридичні акти та вчиняти дії, спрямовані на забезпечення реалізації публічного інтересу.
Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер).
Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що підставою його звернення до суду є стягнення з Головного управління ДПС у Житомирській області та Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) коштів (6552,48 грн. та 655,24 грн. відповідно), які були утримані з його заробітної плати в межах виконавчого провадження ВП №59090125 з примусового виконання вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області від 07 лютого 2019 №ф-61080-53, яка в подальшому на підставі судового рішення була скасована в частині сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6552,48 гривень.
Таким чином, предметом спірних правовідносин фактично є відшкодування ОСОБА_1 матеріальної шкоди, заподіяної йому протиправним рішенням суб'єкта владних повноважень - внаслідок примусового виконання вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області від 07 лютого 2019 №ф-61080-53, визнаної протиправною та скасованої в частині сплати боргу (недоїмки) з ЄСВ в сумі 6552,48 гривень.
Відповідно до частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що питання про відшкодування шкоди, в тому числі стягнення матеріальної шкоди, завданої рішенням суб'єкта владних повноважень, розглядає адміністративний суд, якщо вимога про це заявлена одночасно з вимогою про протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які заподіяли таку шкоду.
Разом з тим, поданий ОСОБА_1 до суду позов містить лише вимоги майнового характеру про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у вигляді коштів, утриманих з нього в межах виконавчого провадження ВП №59090125 з примусового виконання вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області від 07 лютого 2019 №ф-61080-53, яка в подальшому на підставі судового рішення була визнана протиправною та частково скасована.
Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Головного управління ДПС у Житомирській області та Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), пов'язаних з виконанням або невиконанням ними публічно-владних управлінських функцій, позивачем не заявляються.
Згідно з статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом. Самостійним способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відтак, суд звертає увагу позивача, що у випадку, якщо позовні вимоги про відшкодування шкоди заявлено окремо від оскарження акта, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якими цю шкоду завдано, їх належить вирішувати за правилами цивільного судочинства за наявності преюдиційного рішення адміністративного суду про протиправність акта, дії чи бездіяльності в частині правової оцінки поведінки суб'єкта владних повноважень.
В спірних правовідносинах, преюдиційним рішенням, який встановив протиправність вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області від 07 лютого 2019 №ф-61080-53 на підставі якої позивачу була завдана матеріальна шкода у вигляді утримання з нього коштів в розмірі 6552,48 гривень, є постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2020 №240/8184/19.
Відтак, з огляду на положення частини 5 статті 21 КАС України ст. 16, 1173 ЦК України, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про стягнення на його користь грошових коштів в сумі 6552,48 гривень, стягнутих за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2019 року №8218/5/06-30-53-17 в рамках виконавчого провадження №59090125, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Натомість, по відношенню до Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) жодного преюдиційного рішення про протиправність його рішень, дії чи бездіяльності, які призвели до заподіяння позивачу шкоди не приймалось.
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 до Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про стягнення на його користь грошових коштів в сумі 655,24 гривень в порядку повернення стягнутого виконавчого збору, підлягають розгляду в порядку адміністративного, за умови заявленення ним одночасно з вимогою про відшдодування шкоди вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), які заподіяли таку шкоду.
Відповідно до ч. 4 ст. 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 порушено правила об'єднання позовних вимог, а тому позовну заяву необхідно повернути позивачеві.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області та до Радомишльського районого відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про стягнення грошових коштів повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя І.Е.Черняхович