16 грудня 2021 року м. Житомир справа № 240/31623/21
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати йому разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, до 5 травня за 2020 та 2021 роки у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, щорічно, з урахуванням вже проведених виплат за 2020-2021 роки;
- стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на його користь недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, із урахуванням вже проведеної виплати, в сумі 9464,00 гривень;
- стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на його користь недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, із урахуванням вже проведеної виплати, в сумі 10246,00 гривень.
Перевіривши дотримання позивачем вимог законодавства при зверненні з даним позовом до суду, суддею було встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 122 КАС України, з огляду на наступне.
Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин є протиправна, на переконання ОСОБА_1 , бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 роки у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Відповідно до частини 4 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 6 лютого 2018 року по справі №607/7919/17, 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Таким чином, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Однак до адміністративного суду із даним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 07 жовтня 2021 року, що свідчить про пропуск ним шестимісячного строку на звернення до суду в частині позовних вимог щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ч. 6 ст. 161 КАС України ОСОБА_1 одночасно з позовною заявою подав до суду заяву, в якій просив поновити йому процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску такого строку позивач зазначив, що про порушення своїх прав він дізнався, отримавши від Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у відповідь на запит його адвоката довідок від 29.09.2021 №1282/26 та від 29.09.2021 №1281/26 про розмір виплаченої йому грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Розглянувши вказану заяву та зазначені в ній позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що посилання позивача на отримання ним довідок від 29.09.2021 №1282/26 та від 29.09.2021 №1281/26 про розмір виплаченої йому грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, є безпідставним, адже отримання такого листа не змінює моменту, з якого позивач мав можливість дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права.
У зв'язку з цим, ухвалою судді від 04 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, в частині позовних вимог, які стосуються виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, із зазначенням інших підстави для поновлення такого строку.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 подав до суду заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення з даним позовом до суду.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що після отримання виплати в 2020 році він неодноразово особисто звертався до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, однак йому було відмовлено у прийомі у зв'язку з карантинними обмеженнями, введеними з метою запобігання поширенню хвороби COVID-19. Відтак, внаслідок карантинних обмежень він не зміг своєчасно звернутися з даним позовом до суду. В подальшому, він уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Литвинчук Ю.В., та вже у відповідь на її адвокатське звернення отримав від Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат довідки від 29.09.2021 №1282/26 та від 29.09.2021 №1281/26 про розмір виплаченої йому грошової допомоги до 5 травня, з яких і дізнався про порушення відповідачем його прав. Також, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення ним до суду, ОСОБА_1 зазначив, що він є військовозобов'язаним, перебуває на службі в Збройних Силах України та не може залишити військову частину в певний період часу.
Розглянувши вказану заяву суд зазначає, що пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04 зазначено таке: "Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим".
За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача.
Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Верховний Суд зазначив, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Доводи позивача про те, що моментом коли він дізнався про порушення своїх прав є отримання від Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат довідок від 29.09.2021 №1282/26 та від 29.09.2021 №1281/26 про розмір виплаченої йому грошової допомоги до 5 травня, суд вважає безпідставними, адже отримання таких довідок не змінює моменту, з якого позивач дізнався та мав можливість дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
ОСОБА_1 мав реальну та об'єктивну можливість в межах строку звернення до суду виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації щодо розміру виплаченої йому одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
З приводу посилання позивача на карантинні обмеження, введені на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Зміст вищезазначеної норми свідчить, що встановлений з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) карантин може бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку на звернення з даним позовом до суду виключно у випадку, якщо пропуск цього строку був зумовлений впровадженими у зв'язку з карантином обмеженнями.
ОСОБА_1 у своїй заяві про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду зазначає, що він неодноразово особисто звертався до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, однак йому було відмовлено у прийомі у зв'язку з карантинними обмеженнями, введеними з метою запобігання поширенню хвороби COVID-19.
Однак, суд зазначає, що впроваджені у зв'язку з карантином обмеження щодо не проведення в Житомирському обласному центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат особистого прийому громадян не є обставинами, які створювали труднощі для своєчасної подачі ним позовної заяви до суду, адже позивач мав можливість за допомогою засобів поштового зв'язку звернутися до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплаті із відповідною заявою щодо розміру виплаченої йому в 2020 році виплати.
Перебування позивача на дійсній військовій службу в Збройних Силах України, на переконання суду, також не є обставиною, яка перешкоджала чи створювала істотні труднощі для своєчасного звернення до суду.
З огляду на зазначене, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не надано належних доказів наявності обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються виплати грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Частиною другою та п'ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Під час розгляду заяви позивача про поновлення йому пропущеного строку на звернення до суду, судом не було встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 123 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (ч. 5, 6 ст. 169 КАС України).
Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в частині позовних вимог щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік слід повернути позивачу.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій, стягнення коштів, в частині позовних вимог:
- визнати неправомірними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, до 5 травня за 2020 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, щорічно, з урахуванням вже проведених виплат;
- стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, із урахуванням вже проведеної виплати, в сумі 9464,00 гривень" - повернути позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя І.Е.Черняхович