Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" червня 2007 р. 10:00 Справа № АС-54/223-07
вх. № 5729/1-54
Суддя господарського суду Харківської області Яризько В.О.
за участю секретаря судового засідання Булавінова Ю.В.
представників сторін
позивача - Шебаніц Н.М. (дов.)
відповідача - Літовка С.В. (дов.)
по справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Харків
до ПСП "Смородьківка", с. Смородьківка Куп"янського району Харківської області
про стягнення 7048,00 грн.
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків, просить стягнути з відповідача, ПСП «Смородьківка», 7048,00 грн. штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в 2006р., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити в 2006 р. 1 робоче місця для працевлаштування інвалідів, але середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві відповідача в 2006 році, склала 0 чоловік, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві штрафні санкції у розмірі 7048,00 грн. (середньорічна заробітна плата).
Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що в 2006 році він звертався до інвалідів, які мешкають в місці розташування підприємства, з пропозицією працевлаштування, давали оголошення на місцевому каналі телебачення про те, що на підприємстві є вільні місця для працевлаштування інвалідів з переліком вакансій, однак інваліди не виявили бажання працювати.
Таким чином, відповідач зазначає, що з його боку були вжиті всі необхідні заходи для працевлаштування інвалідів, а тому до нього не повинні застосовуватись адміністративно-господарські санкції.
Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд встановив, що статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України
Згідно наданих суду документів, звіту підприємства відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2006 році на підприємстві відповідача становить 25 осіб, згідно ст. 19 Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році визначена - 1 місце. Фактично, на підприємстві відповідача працював 1 інвалід, однак середньооблікова чисельність працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2006 році, на підприємстві відповідача склала 0 чоловік.
З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів.
Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано доказів звернення відповідача з відповідними звітами до центру зайнятості, в яких зазначено про наявність вакансій для інвалідів.
Але судом встановлено, що відповідач надавав оголошення до Куп»янської телерадіокомпанії про потребу в працівниках-інвалідах.
На підприємстві відповідача працював інвалід до 03.04.2006р., але звільнився за власним бажанням, тобто не з вини відповідача (копія наказу № 38 від 03.04.2007р.).
Відповідач звертався з листами до гр. Левадного О.О., який є інвалідом (копія посвідчення) з пропозицією працевлаштування на підприємстві, але даний громадянин відмовився від роботи, у зв»язку з важким станом здоров»я (копії відповідей додається).
Відповідач також звертався і до інших інвалідів, що мешкають в місці розташування підприємства, з пропозицією працевлаштування. Як вбачається з наданих документів (копія листа від 18.12.2006р., копія наказу № 29 від 01.06.07р.,копія посвідчення) вказані дії призвели до працевлаштування інваліда, але вже станом на 01.06.07р.
Суд враховує той факт, що підприємство відповідача знаходиться у селищі, яке є віддаленим від міста, у зв»язку з чим на підприємстві відповідача зможуть працювати лише ті інваліди, які мешкають в місці розташування відповідача.
Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб"єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб"єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами, а також, якщо не приймались заходи, спрямовані на недопущення порушення.
Однак, враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем були прийняти заходи щодо працевлаштування інвалідів.
Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача, позивачем не були представлені і у справі відсутні.
За таких обставин суд вважає, що немає підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2006р.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 79, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Сторони та інші особи, якіберуть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 02.07.2007 р.
Суддя Яризько В.О.