17 грудня 2021 року Справа № 160/21195/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
04 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку пенсії мені, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з урахуванням заробітної плати за період з червня по жовтень 1984 року.
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії мені, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з урахуванням відомостей про заробітну плату за період з червня по жовтень 1984 року, вказаних у п.4 примітки у довідці про заробітну плату №04/06-07/2282-С від 28.08.2007 року, виданої адміністрацією Тиндинського району Амурської області Російської Федерації, з дати подачі звернення про перерахунок пенсії, тобто з 03.08.2021 року.
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплатити на мою користь різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією з 03.08.2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.08.2021 року ОСОБА_1 звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про зарахування до відомостей про отриманні нею доходи (заробітну плату) в 1984 році. Однак, листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №27785-23966/С-01/8-0400/21 від 13.08.2021 року відмовлено в перерахунку та мотивовано тим, що в пенсійній справі наявна архівна довідка про заробітну плату від 28.08.2007 року №04/06-07/2282, видана архівним відділом адміністрації Тиндинського району. З метою підтвердження відповідних даних вказаних у вищезазначеній довідці первинним документам, відділом перерахунків пенсій №3 направлено запит до відділення Пенсійного фонду Російської Федерації по Амурському району від 12.08.2021 року №0400-010307-10/107658. Після надходження відповіді можливо буде здійснено перерахунок пенсії з урахуванням уточненої заробітної плати. Проте такі дії відповідача порушують право позивача на соціальний захист, є незаконними. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Крім того, одночасно із позовом позивач подала заяву про звільнення від сплати судового збору як малозабезпечену особу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Цією ухвалою запропоновано відповідачу надати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Проте, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, яка обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
03.08.2021 року позивач звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням відомостей зазначених в архівній довідці адміністрації Тиндинського району №04/06-07/2282-С від 28.08.2007 року.
13.08.2021 року головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №27785-23966/С-01/8-0400/21, у відповідь на звернення позивача, повідомлено, що довідка про заробітну плату від 28.08.2007 року №04/06-07/2282 підлягає перевірці, після проведення зазначеної перевірки та надходження акту буде вирішено питання про перерахунок пенсії позивача.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у врахуванні архівної довідки адміністрації Тиндинського району №04/06-07/2282-С від 28.08.2007 року за період роботи з червня по жовтень 1984 року для перерахунку пенсії ОСОБА_1 та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Приписами частин 2, 3 статті 6 Угоди встановлено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
На громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Зі змісту викладеного слідує, що Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії, а тому, і заробіток за відповідний період слід включати при обчисленні пенсії.
Судом встановлено, що архівна довідка адміністрації Тиндинського району Амурськой області Російської Федерації від 28.08.2007 року №04/06-07/2282 містить відомості, що ОСОБА_1 в червні 1984 року на підприємстві в Російській Федерації отримала заробітну плату - 266, 58 рублів, в липні 1984 року - 385,06 рублів, в серпні 1984 року - 399,87 рублів, в вересні 1984 року - 370,25 рублів, в жовтні 1984 року - 207,34 рублів.
Згідно з абзацом 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Приписами частини 3 статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Пунктом 2 частини 1 статті 64 Закону №1058-IV встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Згідно з пунктом 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Суд зазначає, що дії пенсійного органу стосовно направлення запиту та перевірки інформації, поданої для призначення пенсії, передбачені законодавством та належать до його компетенції.
Відповідачем зазначено, що ним направлено запит до Пенсійного фонду Російської Федерації по Амурському району від 12.08.2021 року №0400-010307-10/107658 щодо проведення звірки достовірності видачі довідки про заробітну плату.
При цьому суд зазначає, що виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей, а не виникнення сумнівів і проведення перевірки, є підставою для неврахування довідки. Будь-яких посилань на невідповідність довідки чинному законодавству (або її недостовірності) відповідач не навів.
Зі справи вбачається, що архівна довідка адміністрації Тиндинського району Амурськой області Російської Федерації від 28.08.2007 року №04/06-07/2282, яка була надана позивачем, на цей час є дійсною, відсутні відомості про її скасування уповноваженими органами або визнання нечинною (недійсною).
Крім того, як вбачається з відомостей трудової книжки серія НОМЕР_2 , ОСОБА_1 16.11.1978 року була прийнята на роботу монтером шляху в відділ тимчасовой експлуатації тресту “Тиндатрансстрой” та звільнена 30.09.1985 року.
Враховуючи вищевикладене, суд зробив висновок про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови врахування архівної довідки адміністрації Тиндинського району Амурськой області Російської Федерації від 28.08.2007 року №04/06-07/2282 за період роботи з червня по жовтень 1984 року для перерахунку пенсії ОСОБА_1 та здійснення перерахунок пенсії з урахуванням вказаної довідки.
Щодо вимог в частині зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача різниці між фактично отриманою та перерахованою пенсією з 03.08.2021 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Враховуючи, що права позивача в частині перерахунку та виплати на підставі довідки пенсії на час розгляду цієї справи не порушені, оскільки перерахунок та виплату такої пенсії не проведено, то суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з урахуванням заробітної плати за період з червня по жовтень 1984 року.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з урахуванням відомостей про заробітну плату за період з червня по жовтень 1984 року, вказаних у п.4 примітки у довідці про заробітну плату №04/06-07/2282-С від 28.08.2007 року, виданої адміністрацією Тиндинського району Амурської області Російської Федерації, з дати подачі звернення про перерахунок пенсії, тобто з 03.08.2021 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук