Справа № 212/5023/21
2/212/2897/21
14 грудня 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Власенко М.Д., за участю секретаря судового засідання Машошиної Ю.О., відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -
встановив:
В червні 2021 року представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів на свою користь борг за кредитом спадкодавця в сумі 22321,71 грн. та понесені судові витрати. В обґрунтування зазначили, що 01.11.2010 року до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг звернулась ОСОБА_3 , шляхом підписання заяви № б/н та її ім'я відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом зі сплатою відсотків за користування за кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла. Станом на дату смерті у ОСОБА_3 утворилась заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 22321,71 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 20717,88 грн. та нарахованої пені - 1603,83 грн. Оскільки з боржником на час її смерті разом постійно прожили відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вони є такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 до складу якої входять також її кредитні зобов'язання, а отже просили стягнути з відповідачів вказану заборгованість за кредитом спадкодавця. 20.03.2020 року була направлена претензія кредитора до Другої Криворізької державної нотаріальної контори. 25.05.2020 року позивачем було отримано відповідь. 30.07.2020 року позивачем був направлений лист-претензія до спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.
Ухвалою суду від 14 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 24 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження та витребувано з Другої Криворізької держаної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; витребувано з відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради довідку про склад сім'ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 30 вересня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача до суду не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідачі у судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі, просили відмовити у задоволенні позову. Вказуючи, що ОСОБА_3 була матір'ю відповідача ОСОБА_1 та дружиною ОСОБА_2 . Після її смерті не залишилось жодного спадкового майна, тому вони не звертались до нотаріуса за оформленням спадщини. За життя у їх матері ніколи не було кредитної картки АТ КБ «Приват Банк», а отже вони не повинні сплачувати борг.
Суд, вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно наданих суду документів 01.11.2010 року ОСОБА_3 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. (а.с.25).
ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальник ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 73 (а.с.59).
Згідно розрахунку заборгованості у ОСОБА_3 наявна заборгованість за кредитом, яка станом на день смерті становила 22321,71 гривень. (а.с.9-13).
20 березня 2020 року Банком була направлена претензія кредитора до Другої Криворізької державної нотаріальної контори. (а.с.63).
25 травня 2020 року Другою Криворізькою державною нотаріальною конторою на адресу позивача було направлено повідомлення, з якого вбачається, що претензія до спадкоємців померлої ОСОБА_3 була повернута без виконання, оскільки спадкова справа у Другій Криворізькій державній нотаріальній конторі не заводилась, відомостей щодо спадкоємців немає (а.с.64).
30 липня 2020 року позивачем був направлений лист-претензія до спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, копія листа долучена до матеріалів справи (а.с.66-67).
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (ст.1218,1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3,4 ст.1268 та в ст.1269 ЦК України.
Так, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89ЦК України «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття (ч.5 ст.1268 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Разом з тим, суд враховує наступне.
Згідно зі ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу, суд, за позовом кредитора, накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Системне тлумачення ст.16 та ч.2 ст.1282 ЦК України, дозволяє зробити висновок, що: по-перше, норма ч.2 ст.1282ЦК України є спеціальною у площині захисту прав кредиторів спадкодавця у межах спадкових правовідносин, в якій передбачено належний спосіб захисту прав кредиторів спадкодавця; по-друге, до відносин між кредитором і спадкоємцями позичальника не повинні застосовуватися норми закону, які врегульовують загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов'язань, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі (пред'явлення в судовому порядку вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором).
Аналіз ч.2 ст.1282 ЦК України, свідчить, що задоволення вимоги кредитора до спадкоємців позичальника шляхом одноразового платежу, тобто шляхом сплати грошових коштів, можливе лише в позасудовому порядку.
Судовий спосіб захисту порушеного права кредитора, у разі відмови спадкоємців від одноразового платежу, полягає у пред'явленні до спадкоємців позову про накладення стягнення на майно.
Стаття 129 Конституції України, відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Згідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3 її спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали у натурі певне спадкове майно. Навпаки, з матеріалів справи вбачається та підтверджено у судовому засіданні самими відповідачами, що вони не звертались до нотаріуса та не приймали спадщину після смерті ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю у померлої будь-якого майна, тому спадкова справа не заводилась і свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
На виконання ухвали суду Державним нотаріусом Другої Криворізької державної нотаріальної контори повідомлено, що згідно інформації зі Спадкового реєстру, спадкова справа на майно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - не заводилась і у будь-якого нотаріуса на території України така спадкова справа відсутня (а.с.97).
Отже за наслідками розгляду справи з наданих позивачем та витребуваних судом доказів не було встановленого беззаперечного факту того, що відповідачі вступила в свої права як спадкоємці, отримавши у спадщину майно, у межах вартості якого вони зобов'язані задовольнити вимоги кредитора, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає вимогам ч.2 ст.1282 ЦК України, а позовні вимоги щодо стягнення заборгованості не можуть бути задоволені.
На підставі ст.129 Конституції України, ст. ст.1216,1219,1268,1268,1282,1296,1297 ЦК України, та керуючись ст.ст.4,5,12,13,81,89,141,259,263-265,268,280-282 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не встановлено, адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2021 року, відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України.
Суддя: М. Д. Власенко