Справа № 201/3297/21
Провадження № 2/201/2030/2021
(заочне)
06 грудня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Кірієнко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства “Універсал Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
02.04.2021р. АТ “Універсал Банк” звернулося до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 16 374 грн. 20 коп. (а.с. №3-6).
Разом з позовною заявою до суду надійшло клопотання представника позивача Мєшніка К.І. (діє на підставі довіреності від 07.10.2019р.- а.с.№27) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. №33)
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 12.05.2021р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.2,3 ст.274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №36).
В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяви посилався на те, що в жовтні 2017р. банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень, попередня ідентифікація клієнта відбувається за допомогою завантаження копії паспорту та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної карти після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. 16.05.2018р. ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг, підписав анкету до договору про надання банківських послуг, чим підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку визначених документів, що складають договір про надання банківських послуг від 16.05.2018р. На підставі укладеного договору позичальник отримав кредит у розмірі до 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. У зв'язку з тим, що за час користування кредитом відповідач не виконував умови договору та не сплачував своєчасно кредитні платежі, прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, вся заборгованість по кредиту стала простроченою. Станом на 22.12.2020р. заборгованість за договором становить 16 374 грн.20коп., з яких: прострочена заборгованість за наданим кредитом - 6 465 грн.25коп., заборгованість за пенею та комісією - 9 908 грн.95коп., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати у розмірі 2 270 грн.
В судові засідання 08.07.2021р., 06.10.2021р. та 06.12.2021р. представник позивача не з'явився, про дату та час слухання позивач повідомлявся належним чином, шляхом направлення повідомлень про виклик до суду, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази (а.с.№38,40,48,53). Разом з позовною заявою до суду надійшла заява представника позивача Мєшніка К.І. в якій представник зазначив, що позов підтримує в повному обсязі, клопотання та заяви у позивача відсутні, просив справу розглядати без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с.32).
В судові засідання 08.07.2021р. 06.10.2021р. та 06.12.2021р. відповідач тричі поспіль не з'явився. Про дату та час слухання справи на 08.07.2021р. повідомлявся шляхом направлення судової повістки за адресою реєстрації підтвердженою відповіддю ВОМІ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 16.04.2021р.(а.с.№35). Втім, конверт з судовою повісткою був повернутий до суду з відміткою “за закінченням терміну зберігання” (а.с.№39), також про дату та час слухання справи відповідач повідомлявся шляхом направлення sms-повідомлення (а.с. т№41), яке з технічних причин не було доставлено. Про дату та час розгляду справи на 06.10.2021р. та 06.12.2021р. відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення на сайті “Судова Влада” та направлення sms-повідомлення (а.с.№46, 47, 51, 54). Втім, конверт з судовою повісткою на 06.12.2021р. направлений відповідачу, був повернутий до суду з відміткою “адресат відсутній за адресою” (а.с.№52).
Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.
Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
16.05.2018р. ОСОБА_1 звернувся до АТ “Універсал банк” з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 16.05.2018р. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява, разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (а.с. №8).
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг (п. 2).
Згідно з п.3 анкети-заяви, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6).
Відповідно до п.п.2.1 п.2 Розділу І Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ “Універсал Банк” при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору в тому числі, платіжної системи МаsterСагd, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України.
Відповідно до п. 4.5 Умов, форма надання Кредиту: поновлюваний кредитний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги. Клієнт повинен здійснювати операції в межах кредитного ліміту з урахуванням вартості послуг банку відповідно до Тарифів (п.4.6 Умов). Клієнт повинен сплачувати щомісячний платіж в розмірі та в терміни, зазначені в мобільному додатку (п.4.11 Умов).
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України ).
Із прийняттям Закону України “Про електронну комерцію” № 675-VIII від 03.09.2015р., який набрав чинності 30.09.2015р. на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст.11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст. 11 Закону № 675-VIII)
При ухваленні рішення, надаючи оцінку обґрунтованості та доведеності заявленої позивачем суми заборгованості, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором про надання банківських послуг від 16.05.2018р. станом на 22.12.2020р. у розмірі 16 374 грн.20 коп., з яких: прострочена заборгованість за наданим кредитом - 6 465 грн.25коп., заборгованість за пенею та комісією - 9 908 грн.95коп.
Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості (а.с.№7), який долучений до позовної заяви. Відповідність розрахунку не була спростована відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при винесені рішення суд керується розрахунком позивача.
Згідно наданого банком розрахунку вбачається, що після укладення договору, ОСОБА_1 користувався наданими банком кредитними коштами в межах розміру кредитного ліміту, здійснював часткове погашення заборгованості за наданим кредитом (стовпчик в розрахунку “сума погашення за наданим кредитом”) проте з листопада 2018р. допустив прострочення погашення заборгованості в наслідок чого заборгованість по тілу кредиту з 28.02.2019р. в повному обсязі винесена на прострочку.
Факт користування відповідачем кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано відповідачем іншими належними доказами.
Отже, враховуючи, що відповідач повністю зобов'язання по погашенню боргу по тілу кредиту не виконав, чим порушив вимоги ст.ст.1049, 1054 ЦК України, позивач має право вимагати стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6 465 грн. 25коп.
Так, в обґрунтування права вимоги про стягнення заборгованості за пенею та комісією у розмірі 9 908 грн.95коп., позивач посилався на Витяг з Умов обслуговування фізичних осіб в ПАТ “Універсал Банк” при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, як невід'ємні частини договору, розрахунок заборгованості за договором станом на 22.12.2020р., з якого вбачається, що нарахування позивачем суми комісії та пені здійснюється загальним накопичувальним підсумком без їх розмежування.
Частина ч.6 ст.81 ЦПК України визначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що у анкеті-заяві, яка була підписана ОСОБА_1 16.05.2018р., відсутні умови про розмір комісії за договором, а також умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір комісії, пені та порядок їх нарахування.
Витягом з Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ Універсал Банк, які викладені на банківському сайті https://www.Monobank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою Monobank, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, та інші умови.
Згідно ст. 13 Закону України “Про споживче кредитування” ( в редакції від 15.11.2016) договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем суду разом з позовною заявою Витяг з Тарифів та Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичних осіб розумів відповідач, ознайомився з ними у мобільному додатку та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Універсал Банку від 16.05.2018р, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо розміру та порядку нарахування, сплати комісії та неустойки, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки Monobank та Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичних осіб належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин та без наданих кредитором підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу, при укладенні в мобільному додатку договору від 16.05.2018р., Умови обслуговування рахунків фізичних осіб, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату комісії та пені, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
В даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ “Універсал Банк” дотримався вимог законодавства про повідомлення споживача про умови кредитування, а саме про розмір та порядок нарахування комісії та пені за договором та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такі висновки також відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21.08.2019р. у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16.08.2019р. у справі №595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18) тощо, які в силу ч.2 ст.416 ЦПК України є обов'язковими для застосування судами в аналогічних правовідносинах.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Враховуючи, що анкета-заява до договору про надання банківських послуг від 16.05.2018р. не містить строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ "Універсал Банк" не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Підсумовуючи викладене, позовні вимоги АТ “Універсал Банк” підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6 465 грн.25коп.
Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією та пенею у розмірі 9 908 грн.95коп. не ґрунтуються на умовах договору, а тому не підлягають задоволенню.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 896 грн. 30 коп. (6 465,25 грн. х 2 270 грн. : 16 374,20 грн. = 896,30 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 638, 549, 648, 1054 ЦК України, ст.13 Закону України “Про споживче кредитування”, постановами Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі №229/1953/16-ц (провадження №61-32390св18), від 21.08.2019р. у справі №643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16.08.2019р. у справі №595/290/17-ц (провадження №61-29972св18), ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279, ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Універсал Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Універсал Банк” заборгованість за договором про надання банківських послуг від 16.05.2018р. станом на 22.12.2020р. по тілу кредиту у розмірі 6 465 грн. 25 коп.
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Універсал Банк” до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за комісією та пенею у розмірі 9 908 грн. 95 коп. - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Універсал Банк” судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 896 грн. 30 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ткаченко Н.В.