Справа № 201/5320/20
Провадження № 2/201/378/2021
13 грудня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Кірієнко Ю.В.
за участю представника позивача - адвоката Шаровського С.А.
за участю представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу -
-Плахтій О.С.
за участю представника ДКС України - Дерновського М.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями органу державної влади,
В провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 09.06.2020р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного Управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями органу державної влади.
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 15.06.2020р. позовну заяву було залишено без руху (а.с. №40 т.№1).
В порядку усунення недоліків поданого позову позивачем 22.06.2020р. була подана уточнена позовна заява, де предметом позовних вимог були залишені тільки позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди (а.с. № 44-48 т. №1).
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 25.06.2020р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання (а.с.№52).
В обґрунтування позовних вимог в редакції від 22.06.2020р. позивач зазначав, що 09.08.2019р. між ним та ОСОБА_2 був укладений Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язувалися до 19.08.2019р. на умовах, встановлених цим договором, укласти договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 зобов'язувався передати у власність для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.2.1.1. Попереднього договору, основний договір підлягав нотаріальному посвідченню до 19.08.2019р.
Позивач зазначав,що відповідно до п.3.1. Попереднього договору, на підтвердження дійсних намірів про наступне укладання Основного договору ОСОБА_2 передав передплату, в якості завдатку та попередньо оплаченої вартості частки нерухомого майна, а ОСОБА_1 отримав гроші у сумі - 1 000 000 грн.
Відповідно до п.4.3. Попереднього договору, у разі не укладання з будь-яких причин договору купівлі-продажу нерухомого майна зі сторони ОСОБА_1 , останній повинен був повернути суму завдатку у подвійному розмірі у термін до 19.09.2019р. Втім, 19.08.2019р. під час нотаріального посвідчення Основного договору купівлі-продажу нерухомого майна приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 було відмовлено у вчиненні цієї нотаріальної дії, оскільки приватний нотаріус виявила наявність податкової застави на відчужуване нерухоме майно, обтяжувачем за якою була Державна фіскальна служба України, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 39394856, про що винесено приватними нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.08.2019р. Як було з'ясовано в подальшому позивачем, вищезазначене відчужуване нерухоме було передано у податкову заставу у зв'язку із наявністю податкового боргу та на підставі податкової вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 15.05.2019р. №12235-52 про сплату 468 784грн.68коп. податкового боргу, а також рішення про опис майна у податкову заставу №12235-52 від 15.05.2019р. на суму податкового боргу.
Позивачем був поданий адміністративний позов до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, акту опису майна і рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2019р. у справі № 160/8911/19 цей позов було задоволено.
ОСОБА_1 наполягав на стягненні з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України матеріальної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку матеріальної шкоди у розмірі 1 000 000 грн., оскільки ним, позивачем, відповідно до п.4.3. Попереднього договору було повернуто ОСОБА_2 суму завдатку у подвійному розмірі, а саме - 2 000 000 грн. у зв'язку із не укладанням Основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, що сталося внаслідок неправомірних дій службових осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
Позивач, посилаючись на ст.ст. 1166, 1175 ЦК України, просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з Державної казначейської служби України в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями органу державної влади 1 000 000 грн.
По справі неділька разів ухвалами суду (постановлені без виходу до нарадчої кімнати з оглядку на положення ст. 353 ЦПК України) відбувалася заміна відповідача ГУ ДФС у Дніпропетровській області (визначеного у позові позивачем) у зв'язку з реорганізацією податкових органів, що відбувалася протягом 2020р.-2021р. (а.с. № 66, 135 т. № 1, а.с. № 16 т. № 2).
Станом на дату ухвалення рішення суду належним відповідачем у справі є Головне Управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 44118658) (а.с. № 240-243, 244-248 т. № 1, а.с. № 16 т. № 2).
Відповідач ГУ ДПС у Дніпропетровській області (станом на 23.11.2020р.) позовні вимоги не визнав. 23.11.2020р. представником відповідача - Юрасовою Ю.А. (діє на підставі довіреності від 11.01.2020р. - а.с. № 101 т. № 1) в порядку ст. 178 ЦПК України подано відзив на позов (а.с. № 83-87 т. № 1) Пізніше, а саме 06.05.2021р. іншим представником відповідача - Плахтій О.С. (самопредставництво - а.с. № 186-189 т. № 1) в порядку ст. 178 ЦПК України також подано відзив на позов (а.с. № 165-173 т. № 1), саме його суд буде наводити по тексту рішення, як останній.
Відповідач ДКС України позовні вимоги не також не визнав. 08.12.2020р. представником відповідача - Дерновським М.Є. (діє на підставі довіреності від 22.06.2020р. - а.с. № 122 т. № 1) в порядку ст. 178 ЦПК України подано відзив на позов (а.с. № 117-121 т. № 1), в якому представник відповідача зазначав, що Державна казначейська служба України не належним відповідачем у справі, оскільки Казначейство жодної шкоди позивачу не заподіювало, у правовідносини з ним не вступало, тому в даному випадку вимоги щодо стягнення коштів безпосередньо з Казначейства є незаконним та не підлягають задоволенню. Крім того, представник ДКС України зауважував на тому, що стягнення матеріальної чи моральної шкоди саме з Казначейства буде не відповідати висновкам Конституційного Суду України, які ним викладені в рішенні від 03.10.2001р. № 12-рп/2001 та висновкам Верховного Суду від 06.02.2019р. у справі № 199/6713/14-ц та Вищого Спеціалізованого Суду України від 05.07.2017р. у справі № 210/327/15-ц, бо таким стягненням змінюється встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів.
У зв'язку з викладеним також просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем 16.02.2021р. в порядку ст. 179 ЦПК України подано відповідь на відзив (а.с. № 143-144 т. № 1), де позивач звертав увагу суду на те, що ДКС України вірно визначено відповідачем у справі з огляду на положення ст.ст. 1173-1175 ЦК України, а також з огляду на те, що казначейське обслуговування бюджетних коштів забезпечує саме ДКС України.
Відповідач ГУ ДПС у Дніпропетровській області (станом на 06.05.2021р.) позовні вимоги не визнав. 06.05.2021р. представником відповідача - Плахтій О.С. (самопредставництво - а.с. № 186-189 т. № 1) в порядку ст. 178 ЦПК України також подано відзив на позов (а.с. № 165-173 т. № 1), в якому представник відповідача так само, як і попередній представник, позовні вимоги не визнала, зауважувала на тому, фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку в Соборному відділі ГУ ДПС, як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код бюджетної класифікації 18010201, 18010301). У ОСОБА_1 перебувають у власності житлові та нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . За даними інтегрованої картки платника податків (ІКПП), станом на 15.05.2019р. у платника податків -фізичної особи ОСОБА_1 обліковувався податковий борг по податку на нерухоме майно (ккдб 18010201) у сумі 240 180 грн.19коп. та податку на нерухоме майно (ккдб 18010301) у сумі 228 604 грн.49коп. За наявності в ІКПП податкового боргу, керуючись вимогами ст.ст. 59, 88 та 89 ПК України, по позивачу було сформовано та у встановленому порядку на податкову адресу надіслано податкову вимогу ГУ ДФС у Дніпропетровській від 15.05.2019р. № 12235-52 про сплату податкового податку на нерухоме майно (ккдб 18010201) у сумі 240 180грн.19коп. та податку на нерухоме майно (ккдб 18010301) у сумі 228 604грн.49коп. та рішення про опис майна у податкову заставу від 15.05.2019р. № 12235-52. Представник відповідача також зазначала, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2019р. у справі № 160/8911/19 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені лише частково. Сама податкова вимога від 15.05.2021р. №12235-52 була, дійсно, скасована, втім дії відповідача стосовно формування та надсилання позивачу податкової вимоги від 15.05.2019р. №12235-52 про сплату 468 784 грн.68коп. податкового боргу; рішення про опис майна у податкову заставу №12235-52 від 15.05.2019р. на суму податкового боргу в розмірі 468 784грн.68коп.; акту опису майна від 09.08.2019р. на суму податкового боргу в розмірі 226 631 грн.45коп. не були судом визнані неправомірними. Зверталась увагу суду також і на те, що позивачем долучені до матеріалів справи платіжні доручення, як доказ повернення подвійного завдатку за Попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна від 09.08.2019р. на користь ОСОБА_2 . Втім, оскільки ФОП ОСОБА_2 перебуває на загальній системі оподаткування та зареєстрований платником податку на додану вартість з 01.10.2018р., то він повинен був у строк до 09.02.2021р. відповідно до п.49.18.5. і ст.49 ПК України подати податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020р., а він цього не зробив та цю суму повернення подвійного завдатку не відобразив, що на думку представника відповідача є підтвердженням того, що ніякого повернення на користь ОСОБА_2 з боку позивача подвійної суми завдатку не було взагалі. За вищезазначеного, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивачем 13.05.2021р. в порядку ст. 179 ЦПК України подано відповідь на відзив на додатковий відзив на позов належного відповідача у справі станом на 06.05.2021р. (а.с. № 192-193 т. № 1), де позивач звертав увагу суду на те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2019р. у справі № 160/8911/19 відповідачем не оскаржувало ся і податкова вимога від 15.05.2019р. була відкликана 09.10.2020р.
Підготовче засідання у справі відповідно до вимог ст. 197 та п.3 ч.2 ст. 200 ЦПК України проведено 28.09.2021р., під час якого замінено сторону відповідача та задоволене уточнене клопотання цього відповідача від 19.05.2021р. про допит свідка (а.с. № 198-199 т. № 1, а.с. № 16 т.№2).
В ході судового розгляду справи 17.11.2021р. та 13.12.2021р. представник позивача - адвокат Шаровський С.А. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
В ході судового розгляду справи 17.11.2021р. та 13.12.2021р. представники обох відповідачів - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовні вимоги вважали не обґрунтованими та просили відмовити у їх задоволенні.
Суд, вивчивши матеріали справи, зміст заперечень стосовно позовних вимог, допитавши 17.11.2021р. свідка ОСОБА_6 , всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, об'єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
09.08.2019р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язувалися до 19.08.2019р. на умовах, встановлених цим договором, укласти договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 зобов'язувався передати у власність для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.2.1.1. Попереднього договору, основний договір підлягав нотаріальному посвідченню до 19.08.2019р. (а.с. № 8-9 т. № 1)
19.08.2019р. під час нотаріального посвідчення Основного договору купівлі-продажу нерухомого майна приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 було відмовлено у вчиненні цієї нотаріальної дії, оскільки приватний нотаріус виявила наявність податкової застави на відчужуване нерухоме майно, обтяжувачем за якою була Державна фіскальна служба України, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 39394856, про що винесено приватними нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.08.2019р. (а.с. № 11 т. № 1).
Позивач по тексту стверджує, що відповідно до п.4.3. Попереднього договору ним було повернуто ОСОБА_2 суму завдатку у подвійному розмірі, а саме - 2 000 000 грн. у зв'язку із не укладанням Основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, що сталося внаслідок незаконних рішень та дій службових осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, які, на думку позивача, виразилися у складанні податкової вимоги та податкової застави, Акту опису майна по відношенню до нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .
Судом, розглядаючи справу, встановлено, що оскільки ОСОБА_1 перебуває на обліку, як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код бюджетної класифікації 18010201, 18010301) та у нього перебувають у власності житлові та нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , відповідачем № 1 було сформовано та надіслану позивачу податкову вимогу від 15.05.2019р. №12235-52 про сплату 468 784 грн.68коп. податкового боргу, також прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №12235-52 від 15.05.2019р. на суму податкового боргу в розмірі 468 784грн.68коп. та складено Акт опису майна від 09.08.2019р. на суму податкового боргу в розмірі 226 631 грн.45коп. (а.с. № 181, 183, 184 т. № 1).
Дійсно, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2019р. у справі № 160/8911/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та визнано протиправними та скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 15.05.2019р. №12235-52 про сплату 468 784грн.68коп. податкового боргу, рішення про опис майна у податкову заставу №12235-52 від 15.05.2019р. на суму податкового боргу в розмірі 468 784грн.68коп., а також акт опису майна від 09.08.2019р. на суму податкового боргу 226 631грн.45коп., який складено на підставі рішення Головного ДФС у Дніпропетровські області про опис майна у податкову заставу №12235-52 від 15.05.2019р., рішення набрало законної сили (а.с. № 12-17 т. № 1).
Втім, для висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 201/5320/20, що розглядається наразі судом, факти які стали підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2019р. у справі № 160/8911/19, не мають правового значення.
Предметом позовних вимог ОСОБА_1 у цивільній справі № 201/5320/20, що розглядається судом, є наявність (відсутність) спричиненої матеріальної шкоди, завданої, на думку, позивача неправомірним рішенням органу державної влади або прийняттям нормативно-правового акту, який в подальшому був скасований (ст.ст. 1166, 1175 ЦК України), де позивачу слід було довести сам факт наявності матеріальної шкоди (повернення ним подвійної суми завдатку) внаслідок того, що Основного договору купівлі-продажу нерухомого майна 19.08.2019р. укладено не було через наявність податкової застави на відчужуване майно.
Проаналізувавши доводи позивача та представників Головного Управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу, а також долучені представником ОСОБА_4 до відзиву на позов від 06.05.2021р. (а.с. № 165-173 т.№ 1) докази, суд дійшов висновку про штучне створення позивачем таких обставин, щоб в подальшому стверджувати про спричинену йому матеріальну шкоду внаслідок не укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Основного договору купівлі-продажу нерухомого майна на виконання умов Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.08.2019р.
Дійсно, перешкоди для укладення будь-якого договору відчуження нерухомого майна, в тому числі Основного договору купівлі-продажу нерухомого майна станом на 19.08.2019р. існували у вигляді податкової застави від 15.05.2019р. на нерухоме майно, яке належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. № 81, 81зв., 82 т. № 1).
Позивач по тексту позову зазначає, що про наявність податкової застави від 15.05.2019р. та підставу цієї податкової застави (податкова вимога) йому стало відомо вже після 19.08.2019р. (дата постанови приватного нотаріуса ДМНО Батовою Л.Г. постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії).
Втім, ці твердження спростовуються наступними доказами.
Як вбачається з наданих представником відповідача доказів, 15.05.2019р. ОСОБА_1 була виставлена податкова вимога від 15.05.2019р. № 12235-52 про сплату податкового боргу у розмірі 468 784грн. 68коп. (а.с. № 181 т. № 1).
15.05.2019р. заступником начальника управління - начальником відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Соборного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області Олейніковою О. було прийнято рішення № 12235-52 про опис майна у податкову заставу (а.с. № 183 т. № 1).
На виконання цього рішення податковим керуючим ОСОБА_6 09.08.2019р. було складено Акт опису майна, а саме об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. № 184 т. № 1).
Також, представником відповідача 06.07.2021р. до матеріалів справи було долучено копію скарги ОСОБА_1 від 19.06.2019р. на податкову вимогу від 15.05.2019р. № 12235-52 про сплату податкового боргу у розмірі 468 784грн. 68коп., яка ним була подана на адресу Державної фіскальної служби України разом з поясненнями до скарги (а.с. № 3, 4-5 т. № 2).
Вищезазначені обставини, а саме складання 09.08.2019р. Акту опису майна підтвердив допитаний в суді 17.11.2021р. в якості свідка головний державний інспектор ОСОБА_6 (а.с. №25 т.№ 2).
Отже, станом на 09.08.2019р. (дата укладення Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.08.2019р.) ОСОБА_1 був обізнаний про податкову вимогу, по тексту скарги він сам зазначає, що цю податкову вимогу він отримав 05.06.2019р.
За вищезазначеного, суд переконаний в тому, що про існування перешкод для укладення будь-яких угод стосовно нерухомого майна (за адресою АДРЕСА_1 ) позивачу було відомо станом на 09.08.2019р. і він повинен був бути добросовісною стороною при укладенні Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.08.2019р. і повідомити ОСОБА_2 про податкову вимогу та податкову заставу від 15.05.2019р., втім цього не зробив, чим порушив п. 5.5. Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.08.2019р., де його обов'язком як сторони у Попередньому договорі, було повідомити іншу сторону про наявність, в тому числі і податкової застави (а.с. № 8-9 т. № 1).
Поза увагою суду не може залишитися і той факт, що відповідно до п.4.3. Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.08.2019р. (а.с. № 8-9 т. № 1) сторони домовилися, що у разі не укладення з боку ОСОБА_1 з будь-яких причин договору купівлі-продажу нерухомого майна він повинен у строк до 19.09.2019р. (тобто протягом одного місяця від оговореної дати укладення Основного договору) повернути іншій стороні подвійну суму завдатку, втім, як вбачається з долучених самим позивачем платіжних доручень перекази сум відбувалися протягом січня 2020р. (а.с. № 18-39 т. № 1).
Цих обставин суду представник позивача в судовому засіданні 17.11.2021р. пояснити не зміг.
Також, представник позивача не зміг суду пояснити, чому саме дата укладення Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна точно збігається з датою складання податковим керуючим ОСОБА_6 . Акту опису майна (09.08.2019р.)
За вищезазначеного, суд оцінює критично твердження позивача та його представника стосовного того, що незаконним рішенням та діями державного органу (складання податкової вимоги та як наслідок податкової застави та акту опису майна), завдано матеріальної шкоди позивачу, яка повинна бути стягнута з ДКС за рахунок коштів державного бюджету України.
Статтею 659 ЦК України передбачений обов'язок продавця попередити покупця про права третіх осіб на товар (права наймача, право застави, право довічного користування тощо).
Системний аналіз статті 655 та статті 659 ЦК України дає право зробити висновок, що ці самі вимоги стосуються і укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна.
А як зазначено вище, суд дійшов висновку, що при укладення 09.08.2019р. Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 був обізнаний, як про податкову вимогу, податкову заставу від 15.05.2019р., так і про Акт опису майна від 09.08.2019р., отже всупереч п. 5.5. зазначеного Попереднього договору позивач діяв не добросовісно та штучно створив для себе в подальшому матеріальні збитки у вигляді сплати подвійної суми завдатку. За таких обставин у позивача відсутнє право на відшкодування матеріальної шкоди з посиланням на ст.ст. 1166 та 1175 ЦК України.
Поза увагою суду не може залишатися той факт, на який звертала увагу представник відповідача ОСОБА_4 , що позивачем долучені до матеріалів справи платіжні доручення, як доказ повернення ОСОБА_1 подвійного завдатку за Попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна від 09.08.2019р. на користь ОСОБА_2 (а.с. № 18-39 т. № 1), втім ОСОБА_2 у строк до 09.02.2021р. відповідно до п.49.18.5. і ст.49 ПК України не подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020р. і цю суму повернення подвійного завдатку не відобразив, що є підтвердженням того, що така сума насправді позивачем йому не сплачувалася.
Суд погоджується з такими твердженнями представника відповідача, оскільки і суд зазначає, що Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна 09.08.2019р. був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (у день, коли позивачу стало відомо про складання Акту опису майна) саме для того, щоб штучно створити в подальшому збитки для позивача.
Суд, розглядаючи справу, не перевіряє обставини того, що ФОП ОСОБА_2 перебуває на загальній системі оподаткування та зареєстрований платником податку на додану вартість з 01.10.2018р., отже повинен подавати декларації про майновий стан та доходи, оскільки цю інформацію суду надано представником Головного Управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу, який є розпорядником інформації щодо платників податків та системи оподаткування, на якій вони знаходяться.
Оскільки докази у справі судом оцінюються у їх сукупності за правилами ч.3 ст. 89 ЦПК України, судом зроблено висновок про відсутність правових підстав для позивача стверджувати, що ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди з посиланням на підстави, які передбачені ст.ст. 1166, 1175 ЦК України
При тому що, суд відмовляє за вищезазначених мотивів в задоволенні позовних вимог, суд відхиляє ті аргументи представника Головного Управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2019р. у справі № 160/8911/19 задоволені позовні вимоги ОСОБА_7 лише з формальних підстав (податкова вимога направлена не за вірною адресою), оскільки з мотивувальної частини рішення суду вбачається, що позовні вимоги задоволені також і з інших підстав (а.с. № 12-17 т. № 1).
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 , судом не досліджуються питання формування податкової вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській від 12.10.2020р. № 11055-13 про сплату податкового податку на нерухоме майно (ккдб 18010301) у сумі 208 471 грн.92коп. та пов'язаного з цією податковою вимогою рішення про опис майна у податкову заставу від 12.10.2020р. № 11055-13 (а.с. № 89-90 т. № 1), оскільки свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Основний договір купівлі-продажу нерухомого майна не було укладено (після того, як про нього сторони домовилися, укладаючи 09.08.2019р. Попередній) через існування податкової застави на підставі податкової вимоги від 15.05.2019р. № 12235-52.
Також, суд не може погодитися з запереченнями Державної казначейської служби України стосовно того, що ДКС України не є належним відповідачем у справі, оскільки у відповідності до положень ст.ст. 1173-1175 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану потерпілому шкоду покладається не на посадову особу та не на орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, а саме ДКС України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому, варто зазначити, що позивач позовні вимоги формулює саме як стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України матеріальної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
Втім, суд зауважує, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями органу державної влади цим рішенням суду відмовляється з інших підстав, яким дана належна оцінка вище.
Підводячи підсумок вищевикладеному, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, отже задоволенню не підлягають.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦК України та приймаючи до уваги, що позивач при подачі позову за вимогами закону був звільнений від сплати судового збору, а в задоволенні позовних вимог йому відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору відносяться на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 655, 659, 1166, 1175 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, ч.1 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями органу державної влади - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ткаченко Н.В.