Справа № 201/11685/20
Провадження № 2/201/1139/2021
14 грудня 2021 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Батманової В.В.,
з секретарем судового засідання Дейнега А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,-
10.12.2020 МТСБУ звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Ухвалою судді Батманової В.В. від 19.01.2021 було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням відповідно до ч. 1 ст. 274 , ч. 5 ст. 279 ЦПК України (а.с. № 75).
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 05.09.2017 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, мотоциклом марки «Хонда», нз НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з автомобілем «Мітсубісі» д/н НОМЕР_2 , під керуванням власника ОСОБА_2 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження, завдано матеріальні збитки. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2017 водія ОСОБА_1 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 не була застрахована жодним чинним полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Внаслідок ДТП власнику автомобіля «Мітсубісі» д/н НОМЕР_2 завдано майнову шкоду, яка повинна бути відшкодована заподіювачем шкоди або відповідальною особою. Згідно висновку про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу за № 309/17А від 22.12.2017, вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 57 906,99 грн. МТСБУ визначило розмір регламентної виплати потерпілому в сумі 50059,83 грн. Пізніше, а саме 29.05.2018 відповідна сума коштів була перерахована. Відповідно до п.38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ отримало право на відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у зв'язку із ДТП, що відбулася з вини ОСОБА_1 загальна сума яких складає 50 409,83 грн., з яких 50059,83 грн. - сума сплаченого відшкодування, 350 грн. - витрати понесені на збір документів та проведення огляду, які позивач просив стягнути з відповідача.
Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 21 квітня 2021 року у вказаній справі було ухвалене заочне рішення, яким позов задоволено.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2021 року вищевказане рішення скасовано та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час слухання повідомлявся належним чином.
Представник відповідача в судове засідання надав заяву в якій просив розглянути справу без його участі.
Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України та ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи 14.12.2021 здійснювався за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у відповідності до вимог ст.89 ЦПК України, вважає за можливе в задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
05.09.2017 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, мотоциклом марки «Хонда», нз НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з автомобілем «Мітсубісі» д/н НОМЕР_2 , під керуванням власника ОСОБА_2 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження, завдано матеріальні збитки та заподіяно тілесні ушкодження.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2017 адміністративну справу у відношенні ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП України на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП України провадженням закрито у зв'язку зі збігом строку притягнення до адміністративної відповідальності. (а.с. №14).
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Крім того, вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за вказаною подією ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень.
На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору ОСЦПВ, що підтверджується відомостями Централізованої бази даних з офіційного інтернет-сайту МТСБУ.
Згідно висновку про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 309/17А від 22.12.2017, вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 57 906,99 грн. (а.с. № 32-45).
Завдана шкода відшкодована не була. У зв'язку з чим власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 з метою отримання страхового відшкодування, звернувся до МТСБУ з відповідною заявою.
У зв'язку з настанням події, передбаченої ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розглянувши заяву власника пошкодженого автомобіля, МТСБУ було прийнято рішення про відшкодування шкоди та виплачено власнику автомобіля марки «Мітсубісі» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 50059,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 905152 від 23.05.2018 (а.с. №63).
Також сплачено витрати на збір документів та проведення огляду у розмірі 350 грн. (а.с. № 63).
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до п. «а» ч. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому «Методикою товарознавчою експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.
Тому, для вирішення питання щодо розміру фактично заподіяної позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, суд приймає до уваги звіт про оцінку №015/19 від 15.02.2019 по визначенню вартості матеріального збитку, нанесеного власнику колісного транспортного засобу.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як вказує ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.
Відповідно п. 1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Звернувшись до суду, позивач свою позицію обґрунтував тим, що відповідач винний в скоєнні ДТП, відтак і в спричиненні внаслідок цього матеріальної шкоди.
Разом з тим, вина відповідача у скоєнні 05.09.2017 ДТП матеріалами справи не доведена, а постанова Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2017 вказаних відомостей не містить.
Зазвичай вина особи в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлюється при розгляді питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. В той же час в даному випадку така вина відповідача судом не встановлена, оскільки згідно постанови адміністративну справу у відношенні ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП України на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП України провадженням закрито у зв'язку зі збігом строку притягнення до адміністративної відповідальності..
Вина відповідача у спричиненні шкоди може бути встановленою судом й в рамках цивільного провадження, зокрема й щодо вимоги про регресне відшкодування страхової виплати. В той же час такі обставини мають бути належним чином доведені, відносно них до суду мають бути представлені (або за клопотанням сторони забезпечені судом) належні та допустимі докази. Якщо в адміністративному провадженні ці докази надають відповідні органи, то в цивільному провадженні такі докази мають буди надані сторонами (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).
Однак, матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів того, що саме відповідач є особою, винною в спричиненні ДТП, що мала місце 05.09.2017. Крім того, позивачем не доведено доказами в розрізі положень ст. ст. 76-80 ЦПК України право вимоги до відповідача у порядку регресу.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Разом з тим, слід зазначити, що не знайшли підтвердження а ні підстави для звернення позивача до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, а ні посилання позивача на обґрунтування своїх правових вимог.
Звертаючись до суду, позивачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов'язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту протиправної поведінки відповідача, тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Позивачем не вказано, чим саме відповідач порушив його права.
Розглядаючи справу суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, позивачем не надано належні та допустимі докази у розумінні ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження своїх позовних вимог.
Виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, приймаючи до уваги наявні у матеріалах справи письмові докази, враховуючи обґрунтування позову та доводи заперечень, суд приходить до висновку про те, що позивачем не подані належні та допустимі докази, що містять відомості щодо предмета доказування, і за таких умов заявлений позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 35, 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, правовою позицією, висловленою ВСУ у справі №6-2188цс16 від 16.11.2016р., ст ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 1 ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Батманова