Справа № 211/6621/21
Провадження № 2/211/3231/21
17 грудня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Сарат Н.О.,
при секретарі - Зоріній С.М.,
у відсутність сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в міста Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. Мотивуючи свої позовні вимоги, тим що він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрована у вказаній квартирі, однак з січня 2020 року там не проживає, особистих речей в квартирі не має, добровільно знатися з реєстрації не бажає. Факт реєстрації відповідачки, тягне за собою нарахування на нього комунальних платежів та експлуатаційних витрат, участі у погашенні яких відповідач не приймає.
Просить суд визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання сторони повторно не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилась, хоча був належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що вбачається із оголошення про виклик відповідача, яке було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Як встановлено судом, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 8).
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно частини 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Згідно пункту другого частини 34 Постанови, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Відповідачка є членом сім'ї власника житла.
Згідно пункту 39 Постанови, члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом.
Аналогічне викладено в ч. 2 ст. 405 ЦК України, відповідно до якої член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи, що відповідачка, як член сім'ї власника житла, не проживає у спірній квартирі, без поважних причин понад строки, визначені ст. 405 ЦК України, а саме з січня 2020 року згідно даних акту ( а.с. 10), суд вважає можливим визнати відповідачку такою, що втратила право користування цим житловим приміщенням.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем не заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, вони покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 317,319,391,405 ЦК України, ст..ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України,суд ,-
вирішив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 17 грудня 2021 року.
Суддя: Н. О. Сарат