Справа № 211/2145/21
Провадження № 2/211/1792/21
іменем України
13 грудня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Середньої Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Бехало В.В.,
у відсутність учасників процесу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просить суд стягнути з відповідачів в рахунок відшкодування завданої залиттям її помешкання з вини відповідачів матеріальну шкоду в сумі 38 542,00 грн, моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн. та витрати, пов'язані з проведення технічного дослідження. В обґрунтування вимог зазначено, що вона є власником та проживає в квартирі АДРЕСА_1 та 02 лютого 2020 року виявила факт залиття свої квартири. Актом № 2 від 02.02.2020 складеного ОСББ «Незалежності України 26» встановлено залиття кухні та кімнати: на кухні всі стіни (чотири) і стеля по периметру кухні були залиті водою зі стоку кухонної каналізації, шпалери були мокрі і відійшли від стін. Підлога була залита стічною водою, яка потрапила під лінолеум. Кухонні меблі набрякли внаслідок потрапляння під них води. У кімнаті на стіні, що межує з кухнею, шпалери теж були залиті водою. Причиною залиття квартири АДРЕСА_2 є засор каналізації кухонної труби в квартирі АДРЕСА_3 , власниками якої є відповідачі, які повинні були забезпечити належне утримання власного (приватного) майна. Висновком будівельно-технічного дослідження № 21-20 складеного 04.03.2020 судовим експертом Бихно М.В., за виготовлення якого вона понесла витрати в сумі 2 500,00 грн., вартість проведення відновлювальних ремонтно-будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_2 , що необхідні для усунення пошкоджень внаслідок залиття, становить 38 542,00 грн. Тому вказану суму, а також моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн., яку вона оцінює в зв'язку з душевними хвилюваннями за неодноразові причинені відповідачами незручності, просить стягнути з відповідачів на свою користь.
Ухвалою суду від 30 квітня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року розгляд справи ухвалено проводити в заочному порядку.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його та позивача відсутності, на задоволенні вимог наполягав з підстав, викладених в тексті позову.
Відповідачі відзиву на позов не подали.
Враховуючи вимоги частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01 жовтня 2001 року, є власником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 станом на 16.02.2021 на підставі свідоцтва про право власності від 26.04.2007 на праві приватної спільної часткової власності належить квартири АДРЕСА_4 (а.с. 21 - інформація).
02 лютого 2020 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_2 у цьому будинку.
Факт залиття квартири позивача підтверджено актом від 02 лютого 2020 року, затвердженим головою ОСББ «Незалежності України 26» та складеним членами комісії: головою ОСББ та мешканцями квартир АДРЕСА_5 (а.с. 6 - копія акту).
Відповідно до висновку будівельно-технічного дослідження № 21-20 щодо визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт після залиття квартири АДРЕСА_1 , складеному 04 березня 2020 року по заяві ОСОБА_1 від 27.02.2020, вартість проведення робіт , що необхідні для усунення пошкоджень внаслідок залиття приміщень квартири становить 38 542,00 грн. (а.с. 7-15 - копія висновку).
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Факт залиття квартири, власником якої є позивач, з вини відповідачів, підтверджується актом обстеження квартири АДРЕСА_6 від 02 лютого 2020 року, яким встановлено, що причиною залиття квартири АДРЕСА_2 є засор каналізації кухонної труби квартири АДРЕСА_3 , внаслідок чого стічні води з п'яти верхніх поверхів не встигали проходити нижче по трубі, а виходили назовні через мийку, виливались з мийки на підлогу і затопили квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 6).
Зазначений акт в силу статей 76-80 є належним і допустимим доказом.
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Разом з цим вину у завданні шкоди позивачу відповідачами не спростовано.
Так, за висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених в постанові від 27 грудня 2019 року по справі № 686/11256/16-ц, (провадження № 61-28098св18), акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватися на інших документах.
Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Отже, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов'язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.
Таким чином, встановивши, що позивач довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідачів, причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суд дійшов до висновків, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачами.
Відповідачі не спростували належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, розміру збитків, тощо, не заявляли та не надали інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є їх процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування (постанова ВС від 27 грудня 2019 року по справі № 686/11256/16-ц).
Тому вимоги в частині відшкодування шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири позивача, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено вимоги про відшкодування витрат на оплату за послуги експерта за проведення експертизи в сумі 2 500,00 грн. (а.с. 18- копія квитанції), що підлягають відшкодування відповідачем, оскільки знаходяться в причинному зв'язку із спричиненою шкодою, а оскільки саме висновком експертного дослідження встановлено суму матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок винними діями відповідача, а тому на підставі п.1 ч.2 ст. 22 та ст. 1166 ЦК України ці витрати підлягають відшкодуванню.
Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, що її завдала за наявності її вини.
Враховуючи характер завданих збитків та ступінь вини відповідачів у завданні позивачу збитків, суд вважає можливим стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 7 000,00 грн.
Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 910,42 грн., сплачений нею при подачі позову (а.с.1), тому суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідачів на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 23, 319, 386, 1166, 1167 України, ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-288 ЦПК України,суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), місце проживання яких зареєстровано за адресою: АДРЕСА_7 , на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_8 , матеріальну шкоду в сумі 38 542 (тридцять вісім тисяч п'ятсот сорок дві) гривні 00 коп., витрати, пов'язані з проведенням будівельно-технічного дослідження та виготовлення висновку в сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 коп., моральну шкоду в сумі 7 000( сім тисяч) гривень 00 коп. та в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 910 (дев'ятсот десять) гривень 42 коп.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 17 грудня 2021 р
Суддя Н.Г.Середня