Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" червня 2007 р. 10:55 год. Справа № АС-05/252-07
вх. № 5519/6-05
Суддя господарського суду Харківської області Ольшанченко В.І.
за участю секретаря судового засідання Єрьоміна О.Ю.
представників сторін :
позивача - пров. спец. Нос Т.І. (довіреність від 13.06.07 р.),
відповідача - Єршова Р.В. (довіреність від 25.04.07 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області матеріали
по справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів(м. Харків)
до Закритого акціонерного товариства «Харківстальконструкція» (м. Харків)
про стягнення 4702,27 грн.,
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь адміністративно-господарські санкції за 1 незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2006 році, у розмірі середньорічної заробітної плати на його підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування і незайняте інвалідом, в сумі 4702,27 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у 2006 році відповідач повинен був створити 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів, а середньооблікова чисельність працюючих у відповідача інвалідів становить 3 особи, то таким чином відповідач не виконав встановлений чинним законодавством норматив і повинен сплатити адміністративно-господарські санкції.
Відповідач проти позову заперечує і просить відмовити в позові. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач не припустився жодних порушень чинного законодавства, оскільки, відповідно до поданого ним звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 р., на підприємстві відповідача фактично працювало 4 інваліда, посилаючись при цьому на те, що Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не пов'язую факт створення робочого місця з терміном праці інваліда у звітному періоді та датою прийняття його на роботі в даному періоді.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексом адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України) до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, справа розглядається в порядку, встановленому КАС України.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до редакції ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. із змінами та доповненнями, діючої у 2006 році, для підприємств, об'єднань, установ незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
Виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу - 88 осіб, яка вказана у поданій державній звітності «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» (форма № 10-ПІ поштова-річна) за 2006 р. відповідач повинен був створити у 2006 р. 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів.
Згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 19, (далі - Положення), робоче місце інваліда, це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.З). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда.
Відповідно до діючої у 2006 році редакції ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, щорічно сплачують відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форма № 10-ПІ поштова-річна) середньорічна заробітна плата на його підприємстві у 2006 р. становила 4702,27 грн.
Згідно п.4 Порядку сплати підприємствами, об'єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до звіту про фінансові результати за 2006 рік відповідач мав чистий прибуток в сумі 1,8 тис. грн.
Згідно списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2006 р. (розділ ІІ) звіту форми № 10-ПІ у відповідача в 2006 році фактично працювало 4 інваліда, три з яких повний рік, а один - 1 місяць. Таким чином, середньооблікова чисельність інвалідів за 2006 р. становить 3 особи.
Посилання відповідача на те, що Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не пов'язую факт створення робочого місця з терміном праці інваліда у звітному періоді та датою прийняття його на роботі в даному періоді, суд вважає безпідставними, оскільки згідно статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів береться середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік і в звіті форми 10-ПІ вказується також саме середньооблікова чисельність працюючих інвалідів за рік, а не загальна.
Згідно статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Червонозаводський районний центр зайнятості в листі № 489 від 27.04.07 р. повідомив позивача, що відповідач в 2006 році не подавав інформацію про наявність вільних робочих місць та вакантних посад для інвалідів (звіт форми 3-ПН).
Відповідач не надав суду доказів подачі в 2006 році статистичної звітності по формі № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" та доказів повідомлення уповноважених органів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Таким чином відповідачем не вчинялися заходи щодо повідомлення органів, визначених частиною першою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», які здійснюють працевлаштування інвалідів.
Не інформування відповідачем компетентних органів про можливість працевлаштування інвалідів унеможливлює виконання ними вимог ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що відповідач не створив робочих місць в 2006 році для працевлаштування інвалідів, оскільки ним не були вжити заходи, передбачені чинним законодавством для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві.
Таким чином, відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за 1 незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2006 році, у розмірі середньорічної заробітної плати на його підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування і незайняте інвалідом, в сумі 4702,27 грн.
Відповідач не надав доказів сплати адміністративно-господарських санкцій.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати державного мита і не поніс судових витрат, суд не стягує з відповідача судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеностіінвалідів в Україні», статтями 238, 239 ГК України, статтями 86, 94, 98, 160 - 163 , п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Харківстальконструкція» (61125 м. Харків, вул. Малом'ясницька, 2. Код ЄДРПОУ № 01413848) на користь Харківського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (61022 м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16. Код ЄДРПОУ № 14070760) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2006 році, в сумі 4702,27 грн.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ольшанченко В.І.
Повний текст постанови складений 22.06.07 р.