Справа № 304/1656/21 Провадження № 1-кс/304/295/2021
14 грудня 2021 року м. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071130000216 від 09 грудня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна,
старший слідчий СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором, на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071130000216 від 09 грудня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України про накладення арешту на автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , видане на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , шляхом заборони їх відчуження та розпоряджання будь-яким чином. Клопотання мотивує тим, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12021071130000216 від 09 грудня 2021 року за фактом наїзду на пішохода в с. Порошково Ужгородського району Закарпатської області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Встановлено, що 08 грудня 2021 року близько 17.38 год водій автомобіля марки «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , який рухався з с. Лумшори у бік м. Свалява, де у с. Порошково по вул. Центральній навпроти будинку 62, не врахував дорожньої обстановки та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , непрацюючого, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, перелом верхньої третини правої гомілки, перелом спинки носа. ОСОБА_6 достановлено в лікарню м. Ужгород. Водія освідчено на ступінь алкогольного сп'яніння - тверезий. Автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_1 , доставлений на спец майданчик відділення поліції № 1 Ужгородського РУП. Виїздом слідчо-оперативної групи відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області на місце пригоди по вул. Центральній у с. Порошково Ужгородського району Закарпатської області було оглянуто місце ДТП, транспортний засіб, встановлено очевидців інциденту. Під час проведення огляду було оглянуто та виявлено наступні предмети та речі: автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , видане на ім'я ОСОБА_5 , мешканця АДРЕСА_1 . Вказані автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в ході проведення огляду місця події були оглянуті, після чого автомобіль поміщено на майданчик тимчасового вилучених транспортних засобів відділення поліції № 1 (м. Перечин, вул. Ужгородська, 37), а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу упаковано в крафтовий паперовий конверт та приєднано до матеріалів кримінального провадження. Слідчим СВ постановою від 09 грудня 2021 року вищевказані автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу визнано речовими доказами. Так, виявлений автомобіль є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та може містити на собі сліди вчинення злочину, які мло ждуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження. Оскільки автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є речовими доказами та мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, у подальшому ході досудового розслідування може виникнути необхідність у проведенні слідчого експерименту та інших слідчих дій, тому слідчий просить клопотання задовольнити.
Старший слідчий СВ ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, що відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду даного клопотання.
У судове засідання власник майна ОСОБА_5 також не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся у встановленому законом порядку.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.
Слідчий суддя, вивчивши надані ініціатором клопотання матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні, приходить до такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 цього Кодексу у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як убачається з наданих слідчим матеріалів, 08 грудня 2021 року близько 17.38 год водій автомобіля марки «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , який рухався з с. Лумшори у сторону м. Сваляви, де у с. Порошково по вул. Центральній навпроти будинку 62, не врахував дорожньої обстановки та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , непрацюючого, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, перелом верхньої третини правої гомілки, перелом спинки носа. ОСОБА_6 достановлено в лікарню м. Ужгород. Водія освідчено на ступінь алкогольного сп'яніння - тверезий. Автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_1 , доставлений на спец майданчик відділення поліції № 1 Ужгородського РУП (а. с. 5).
Також із даних матеріалів убачається, що за вищевказаним фактом 09 грудня 2021 року було розпочато розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, що підтверджується Витягом з кримінального провадження № 12021071130000216 від 09 грудня 2021 року (а. с. 5).
З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08 грудня 2021 року вбачається, що працівниками поліції за участю понятих та водія ОСОБА_5 проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди у с. Порошково, вул. Центральна, між будинками 62 та 66. Після проведення огляду автомобіль марки «Фольксваген Тігуан», д.н.з. НОМЕР_1 поміщено на майданчик тимчасово вилучених транспортних засобів ВП № 1 у м. Перечин, вул. Ужгородська, 37, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 упаковано в паперовий графітовий пакет (а. с. 7-17).
Постановою старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , видане на ім'я ОСОБА_5 , визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженні. Автомобіль поміщено на майданчик тимчасово вилучених транспортних засобів відділення поліції № 1 (м. Перечин, вул. Ужгородська, 37), а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу приєднано до матеріалів кримінального провадження (а. с. 34-36).
Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручан¬ня в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «Агосі проти Сполученого Королівства» від 24 жовтня 1988 року «Agosi v. UK»). Іншими слова¬ми, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява №48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
Європейський Суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).
На підставі вищенаведеного слідчий суддя дійшов висновку, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див, наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A №98).
Отже, з урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання щодо накладення арешту на майно слід задовольнити.
Керуючись ст. 40, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя
клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071130000216 від 09 грудня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , що знаходиться на майданчику тимчасово вилучених транспортних засобів відділення поліції Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , видане на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , що приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12021071130000216 від 09 грудня 2021 року.
Виконання ухвали покласти на прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 .
Згідно ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1