Справа № 301/3134/21
"17" грудня 2021 р. Іршавський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іршавського районного суду Закарпатської області в місті Іршава кримінальне провадження №12021078100000348 від 21.10.2021, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження с.Білки Іршавського району Закарпатської області, місце проживання АДРЕСА_1 , не одруженого, освіта середня спеціальна, працюючого барменом-офіціантом у ФОП ОСОБА_4 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступок), передбаченого ч.1 ст.164 КК України,
за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_6
ОСОБА_3 будучи зобов'язаним згідно рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 17.07.2019 року (справа №301\1387\19) сплачувати на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_2 , аліменти, на утримання однієї дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі, по 1800,00 (одна тисяча вісімсот) гривень, щомісячно починаючи з 14.06.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
У період з 14 червня 2019 року по 25 жовтня 2021 року, ОСОБА_3 умисно, всупереч вимогам ст. 21, ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України, відповідно до положень яких усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, та що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, у період виникнення заборгованості за сприянням у працевлаштуванні до центру занятості не звертався, а коли 06.10.2020 офіційно працевлаштувався та отримуючи дохід, а саме заробітну плату, добровільно матеріальну та будь-яку іншу допомогу своїй дитині не надавав, злісно ухилився від сплати встановлених вищевказаним рішенням суду коштів (аліментів), внаслідок чого допустив заборгованість за вказаний період на загальну суму 46 436,24 гривень.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч.1 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, розкаявся у вчиненому та просив не застосовувати до нього суворе покарання, при цьому суду пояснив, що дійсно не сплачував кошти потерпілій, але на даний час сплатив всю суму заборгованості та в подальшому обіцяє сплачувати кошти на утримання сина без затримки.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила те, що обвинувачений ухилявся від сплати коштів на утримання їх сина майже два роки, жодного разу не пояснив їй чому кошти не сплачує, а тому вона була змушена звернутися до поліції з відповідною заявою. Просить суд притягнути обвинуваченого до відповідальності, питання щодо визначення міри покарання залишила на розсуд суду.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 164 КК України доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним.
На підставі ч.3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, а саме доказів на підтвердження події кримінального правопорушення, часу, місця, способу, мети та мотивів його вчинення, винуватості обвинуваченого. При цьому суд з'ясував, чи вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, та обмежився таким обсягом дослідження доказів: допит обвинуваченого, допит потерпілої, дослідження матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, вину обвинуваченого ОСОБА_3 доведеною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.164 КК України. Його дії правильно кваліфіковано за ч.1 ст.164 КК України, оскільки він ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання свого сина. Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів.
При призначенні покарання обвинуваченому, суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.
В даній справі, суд, призначаючи покарання обвинуваченому, при виборі останньому заходу примусу і порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчинених злочинів, враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.
Так, ОСОБА_3 має постійне місце проживання, не одружений, має постійне місце роботи, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів - нарколога, психіатра не перебуває, раніше не судимий.
При цьому до обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї винуватості, каяття.
Обставини, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває в матеріальній залежності від винного.
За змістом ст.12 КК України вчинене кримінальне правопорушення класифікується як кримінальний проступок.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Враховуючи всі обставини справи та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення (проступку), суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст.164 КК України. Разом із тим суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства. При цьому суд враховує те, що він раніше не судимий, вину у скоєному визнав, щиро кається у вчиненому. Тому, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, ОСОБА_3 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком і покладенням на нього обов'язків у відповідності до ст.76 КК України, і таке покарання буде справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у даному кримінальному проваджені не заявлено.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374, 395 КПК України, суд ,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 1 ( один ) рік.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Іршавський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя Іршавського
районного суду : ОСОБА_1