Справа № 266/4147/21
Провадження № 2/266/972/21
06 грудня 2021 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі:
головуючого судді - Федотової В.М.,
за участі секретаря судового засідання - Петрухіної Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, заступник начальника відділу Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новікова Лілія Олександрівна, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шестаков В.Ю. звернувся до Приморського районного суду м. Маріуполя із позовною заявою до ТОВ «Фінпром маркет» про визнання виконавчого напису №28629 від 02.12.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остпенком Є.М., таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову зазначає, що 02.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис №28629 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром маркет", якому ТОВ "Фінансова компанія управління активами" відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №18102020-ФК від 18.10.2020 року, якому в свою чергу ТОВ "Сіті фінанс" відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №1/ПТБ від 15.10.2020 року, якому в свою чергу ПАТ "Платинум Банк" на підставі договору факторингу №78 від 22.02.2018 року відступлено право вимоги за Кредитним договором №1421/2988ЕСLKBPS від 19.11.2013 року, укладеним між ПАТ "Платинум банк" та ОСОБА_1 , заборгованості на загальну суму 11994,89 грн.
24.03.2021 року було відкрито виконавче провадження, ВП №64910827, по примусовому виконанню виконавчого напису №28629 від 02.12.2020 року. Вважає, що виконавчий напис №28629 від 02.12.2020 року , вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. не відповідає нормам чинного законодавства України, оскільки здійснений з порушенням порядку вчинення виконавчих написів, а тому не підлягає виконанню, зокрема, оскільки кредитний договір №1421/2988ЕСLKBPS від 19.11.2013 року, який був наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, не було перевірено нотаріусом безспірність сум, відсутні докази належного повідомлення боржника щодо письмової вимоги про усунення порушень. У зв'язку з чим, звернувся до суду з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №28629 від 02.12.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., стягнення судових витрат та витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08.07.2021 року вжито заходи забезпечення позову.
Ухвалою суду від 30.09.2021 року відкрито провадження, розгляд справи призначено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 16.11.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Позивач надав до суду заяву у якій позовні вимоги підтримав, справу просив розглядати у його відсутність.
ТОВ «Фінпром Маркет» через канцелярію суду подали відзив на позовну заяву, у якому проти визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не заперечують, проте просять в задоволенні стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2 900,00 відмовити у зв'язку з недоведеністю. У зв'язку з визнанням позовних вимог не заперечував проти стягнення витрат по сплаті судового збору в розмірі 454 грн. та 227 грн. за заяву про забезпечення позову.
Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенку Є.М. направлялись ухвали суду та позовна заява з додатками за адресою зазначеною в позовній заяві. Конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Пояснення на позов, клопотання про слухання справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, питання вирішити на розсуд суду.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 12, ч.1, 2 ст.13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до ч. 1 ч. 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов наступного висновку з огляду про таке.
Судом встановлено, та не оспорюється відповідачем, що виконавчий напис, який позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, вчинено нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 02.12.2020 року, зареєстровано в реєстрі за № 28629. Сума заборгованості яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Фінпром маркет» складає 11 994,89 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 11944,89 грн., плата за вчинення виконавчого напису - 50,00 грн.
Із вказаного виконавчого напису вбачається, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріус керувався пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Виконавчий напис набрав чинності з дня його вчинення, тобто з 02 грудня 2020 року (а.с. 18).
24.03.2021 року на підставі виконавчого напису №28629 від 02.12.2020 року ,заступником начальника відділу Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новиковою Л.О., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64910827 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет», заборгованості в розмірі 11994,89 гривень (а.с.19).
Заступником начальника відділу Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новиковою Л.О. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.03.2021 року, ВП №64910827, про стягнення з ОСОБА_1 мінімальні витрати у розмірі 210,00 грн. на користь відділу Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с. 20).
Заступником начальника відділу Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новиковою Л.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 07.04.2021 року ВП №64910827, якою звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 (а.с. 21).
Відповідно до ст. 18 ЦК України - нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 2 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Постановою Кабінету Міністрів України №622 від 26 листопада 2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.
В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 17.07.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем шляхом підписання позивачем заяви в простій письмовій формі.
Вчинення виконавчого напису, в разі порушення основного зобов'язання, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 (провадження № 61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18).
З матеріалів справи вбачається, відсутність доказів направлення боржнику претензії щодо наявності заборгованості.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вчинення виконавчого напису на договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимог ст. 87 Закону України "Про нотаріат", Постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, а тому такий виконавчий напис виконанню не підлягає.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідача на користь позивача на підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати.
Частиною 1 ст.142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено повернення судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила.
Враховуючи, що позивачем при звернення до суду сплачено судовий збір в розмірі 908 грн. за подання позову та в розмірі 454 грн. за звернення із заявою про забезпечення позову і відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті у відповідності до вимог передбачених ч. 1 ст. 142 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати у виді судового збору в розмірі 50 відсотків, сплаченого при зверненні із позовом до суду у розмір 454 грн., 50 відсотків сплаченого при зверненні із заявою про забезпечення позову у розмірі 227 грн., 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 454 грн. та 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні заяви про забезпечення позову, а саме 227 грн. підлягає повернення позивачу з державного бюджету.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідачем заявлене клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з посиланням на неспівмірність витрат із ціною позову, значенням справи для сторони, складністю справи, виконаною адвокатом роботою, витраченим на це часом, оскільки дана цивільна справа не є складною, відноситься до категорії малозначних, доводи наведені в позовній заяві ґрунтуються на загальновідомих висновках, зазначених в постановах Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подані докази, а саме: копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 11 червня 2021 року вартість послуг становить 2900,00 грн. (а.с.22-23), акту 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.06.2021 року від 29 червня 2021 року (а.с.24), копії переказу грошових коштів на картковий рахунок (а.с. 12) на загальну суму 4400 грн. 00 коп.
Отже, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2900 грн. 00 коп.
З урахуванням наведеного, підлягають стягненню з відповідача ТОВ «Фінпром Маркет» на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2900 грн.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ЦК України, Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, ст. ст. 12, 13, 141, 206, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, заступник начальника відділу Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новікова Лілія Олександрівна - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №28629 від 02 грудня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ 43311346, заборгованість у загальній сумі 11994 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 89 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ 43311346, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2900,00 грн.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, шляхом зобов'язання Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області повернути сплачений судовий збір у сумі 454 грн. 00 коп. згідно з квитанцією № 672910034 від 29 червня 2021 року та 227 грн. 00 коп. згідно з квитанцією №672910036 від 29 червня 2021 року, а всього судовий збір у сумі 681 грн. 00 коп.
Роз'яснити заявнику, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, оригіналом платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору до бюджету.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Федотова В. М.