Справа № 263/16628/21
Провадження № 2-а/263/237/2021
17 грудня 2021 року м. Маріуполь
Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Федоренко Т.І., перевіривши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання бездільності протиправною та нарахування недоплаченої грошової допомоги,
До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, в якій позивач просить суд:
1)Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо розміру нарахування та виплати щорічної разової допомоги ;
2)Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради виплатити належну суму щорічної разової грошової допомоги;
3)Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради в подальшому здійснювати нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 тарвня за наступні роки в розмірі, визначеному згідно чинного законодавства України;
Розглядаючи питання про відкриття провадження у справі, суд вважає, що вищевказаний позов слід направити за підсудністю до іншого суду за таких підстав.
Правила підсудності ґрунтуються на основних засадах судочинства, передбачених ст. 129 Конституції України, засадах цивільного та адміністративного судочинства, а також принципах побудови системи судів загальної та спеціальної юрисдикції. Підсудність виступає процесуальним інститутом, що має велике значення для належного відправлення правосуддя. По кожній справі, незалежно від її категорії, перше питання, яке вирішує суддя, це підсудність.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і відповідною практикою Європейського суду з прав людини.
Статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства Українирозмежованопредметну підсудність місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів.
Згідно з ч.1 ст.20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму; 3)адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичногототалітарного режиму 1917-1991 років».
У частині 2 ст.20 КАС України вказано, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Тобто, законодавцем чітко визначено предметну підсудність адміністративних справ місцевим загальним судам.
Оскільки поданий позивачем позов не входить до переліку справ, що передбачені ч.1 ст.20 КАС України, суд вважає, що за нормами КАС України дана адміністративна справа не підсудна місцевому загальному суду якадміністративному суду, а відповідно до предметно-територіальної юрисдикції (підсудності) підсудна Донецькому окружному адміністративному суду.
Частиною 5 ст. 171 КАС України, яка регулює питання відкриття провадження у справі, передбачено, що в разі встановлення судом того, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленомуст. 29 КАС України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Зі змісту ст.ст.29,171 КАС України вбачається обов'язок суду направити матеріали позовної заяви у відповідності із підсудністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.20, п.2 ч.1 ст.29, ст.ст.294,295,297 КАС України, суд, -
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання бездільності протиправною та нарахування недоплаченої грошової допомоги передати на розгляд за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Т.І.Федоренко