Єдиний унікальний номер: 223/956/21
Провадження номер: 2/223/465/2021
14 грудня 2021 р. м. Вугледар
Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дочинець С.І., при секретарі Буцької С.М, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вугледарського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що був прийнятий на роботу на підприємство відповідача в якості робітника гірничого підземного 3р вугільного підприємства наказом №122-к від 03.07.2000 року. У період роботи позивача, з січня 2019 року заробітна плата відповідачем в повному обсязі та своєчасно жодного разу не була виплачена. Наказом відповідача №95-к від 07.08.2021 року позивача 07 червня 2021 року було звільнено з підприємства внаслідок невідповідності стану здоров'я, в порядку п. 2 ст. 40 КЗпП України. У день звільнення відповідачем не було здійснено розрахунок при звільненні з позивачем. Відповідно до листа відповідача №2274 від 02 вересня 2021 року заборгованість із заробітної плати перед позивачем станом на 28.08.2021 року становила 41045,38 гривень. Середньоденна заробітна плата позивача на день його звільнення становить 569,79 гривень. У зв'язку із вказаною затримкою та відповідно до ст.117 КЗпП України роботодавець зобов'язаний сплатити середній заробіток за весь час затримки, що на момент складання вказаної позовної заяви, а саме 29 жовтня 2021 року, до суду становить 57548,79.
Окрім того, незаконні дії відповідача щодо несвоєчасного розрахунку із ОСОБА_1 при звільненні, поставили останнього у скрутне матеріальне становище, яке унеможливило забезпечення нормального існування позивача та членів його сім'ї, що вимагало від останнього додаткових зусиль для організації свого життя та пошуку джерел для забезпечення його життя та життя його сім'ї, що вплинуло на фізичний та психологічний стан здоров'я ОСОБА_1 .
Тому, враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач внаслідок затримки розрахунку при звільненні при цьому виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, ОСОБА_1 оцінює моральну шкоду, яка підлягає стягненню з ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», у розмірі 5000,00 гривень.
З огляду на викладене позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь: заборгованість із заробітної плати у розмірі 41045,38 гривень; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 57548.79 гривень; в порядку відшкодування моральної шкоди 5000,00 гривень.
Ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 01 листопада 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, призначено судове засідання з розгляду справи на 14 грудня 2021 року (а.с.13).
Від відповідача на адресу суду 14 грудня 2021 року, в межах строку, визначеного ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 01 листопада 2021 року, не надійшов відзив на позов.
Також від відповідача не надходило клопотань про розгляд справи у поряду загального позовного провадження.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, передбачених ч. ч. 5, 7 ст. 279 ЦПК України, від сторін не надходило.
Суд, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, дослідивши які вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 03 липня 2000 року по 07 червня 2021 року працював на Державному підприємстві «Шахтоуправління «Південнодонбаске №1», та був звільнений 07 червня 2021 року внаслідок невідповідності стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (а.с.6-7).
Відповідно до листа Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» за вихідним номером №2274 від 02 вересня 2021 року ОСОБА_1 дійсно працював на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1. Згідно з наказом підприємства №95-к від 07.06.2021 року внаслідок невідповідності стану здоров'я позивача було звільнено з підприємства 07.06.2021 року (а.с.8).
На момент звільнення нараховані ОСОБА_1 грошові кошти склали 63207,35 гривень.
Станом на 28 серпня2021 року невиплачена сума склала 41045,38 грн.
Середньоденна заробітна плата позивача на час звільнення склала 569,79 грн (а.с. 8).
Так, в судовому засіданні встановлено, не оспорюється сторонами та у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, що ОСОБА_1 дійсно працював на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» та був звільнений з підприємства на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення з останнім не було проведено повного розрахунку всіх належних йому сум у розмірі 41045,38 гривень, остаточний розрахунок з позивачем до теперішнього часу не було здійснено, оскільки позивач посилається на зазначені обставини в досліджених письмових доказах.
Згідно статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Позивачем було надано до суду лист Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» за вихідним №2274 від 02.09.2021 року станом на день звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість по заробітній платі та сумах, які належали до сплати останньому при звільненні сплачено не було відповідачем.Так, розмір невиплачених ОСОБА_1 при звільненні грошових коштів на час розгляду справи становить 41045,38 грн тому, на виконання вимог ст. ст. 47, 116 КЗпП України, ці кошти підлягають стягненню з державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь позивача, а вимоги позову в даній частині - підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.
Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 рудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При визначенні середньої заробітної плати слід керуватися вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Порядок). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.
З п. 2 вказаного Порядку вбачається, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Судом встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 на день звільнення становив 569,79 гривень, що підтверджується листом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» №2274 від 02 вересня 2021 року не оспорюється сторонами та не підлягає доказуванню.
Згідно з п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Таким чином, під час проведення розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки розрахунку при звільненні з використанням даних про середній заробіток позивача.
Позивачем визначена загальна сума стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв'язку із звільненням з роботи за період з дня звільнення до дня подання позову - 29 жовтня 2021 року, включно, у розмірі 57548,79 грн, яку останній розрахував виходячи з 101 робочих днів, за які має бути оплачений середній заробіток, та середньоденного заробітку - 569,79 грн, однак зазначений розрахунок є помилковим, а тому суд не може погодитись з даним розрахунком позивача.
Так, розмір компенсації середнього заробітку за період, коли позивачу з вини відповідача не було здійснено розрахунок при звільненні, а саме, за період з 08 червня 2021 року по день складання позовної заяви - 28 жовтня 2021 року, де кількість робочих днів - становить 99 днів (у червні 2021 року - 15 р.д., у липні 2021 року - 22 р.д., у серпні 2021 року - 21 р.д., у вересні 2021 року - 22 р.д., у жовтні 2021 року - 19 р.д.), розмір середнього заробітку складає грн (99 робочих днів х 569,79 грн = 56409,21 грн).
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої палати Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.
Більш того, суд вважає необхідним зауважити, що на час звільнення ОСОБА_1 сума нарахованої заробітної сплати останній складала 63207,35 гривень, а сума яка підлягала до сплати позивачу, на час розгляду справи так і не була сплачена у повному обсязі, що підтверджується довідкою відповідача №2274 від 02 вересня 2021 року, а тому, суд приходить до висновку, що при стягненні з ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь позивачки середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 50000 гривень буде в повній мірі дотримано балансу та принципу співмірності між розміром невиплаченої при звільненні заробітної плати та стягуваної з підприємства компенсації.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 5000,00 гривень, суд виходить з наступного.
Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої або позбавлення її можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б останнього вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.
В судовому засіданні встановлено, що неправомірними діями відповідача, а саме порушенням термінів здійснення розрахунку при звільненні, порушено, гарантоване ст. 43 Конституції України, право Молодожан ОСОБА_1 на своєчасне одержання винагороди за працю, що призвело до моральних страждань позивача, який більше 20 років працював на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» та був вимушений звільнитись у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, що перешкоджало продовженню виконуваній роботі, а наслідком не виплати при звільненні всіх сум, що належали позивачу від підприємства, стала втрата ОСОБА_1 нормальних життєвих зав'язків, погіршення його життєвих умов та матеріального становища, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та пошуку джерел доходу для забезпечення власного утримання та утримання родини.
Тому, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, розглядаючи справу не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що з відповідача ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 5000,00 гривень, що буде цілком еквівалентним завданим моральним стражданням.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з наданої до суду квитанції №МВ53790782 від 20 вересня 2021 року ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання до суду даного позову у сумі 908.00 гривень.
Виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про доцільність задоволення вимог позову ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди в повному обсязі, суд вважає необхідним, на виконання вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору розмірі 908,80 гривень.
Окрім того, згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 50000 грн та моральної шкоди у сумі 5000,00 грн, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 798,42 грн: (50000 грн+5000,00 грн) х 908,00 грн/ (57548,79 грн + 5000,00 грн).
Оскільки, відповідно до вимог статті 279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тому, відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23 ЦК України, ст. ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, п. п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 82, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, - задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вугледар Донецької області, РНОКПП - НОМЕР_2 , нараховану та несплачену суму заробітної плати у розмірі 41045,38 (сорок одна тисяча сорок п'ять) гривень 38 (тридцять вісім) копійки.
Стягнути з державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вугледар Донецької області, РНОКПП - НОМЕР_2 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вугледар Донецької області, РНОКПП - НОМЕР_2 , моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вугледар Донецької області, РНОКПП - НОМЕР_2 , витрати на сплату судового збору у сумі 798,42 (сімсот дев'яносто вісім) гривень 42 копійок. .
Стягнути з державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Вугледарський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Вугледарського
міського суду Донецької області Дочинець С.І.