221/7603/21
3/221/3728/2021
10 грудня 2021 року м. Волноваха
Суддя Волноваського районного суду Донецької області Мохов Є.І., розглянувши матеріали, що надійшли від Волноваського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області у відношенні
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є суб'єктом господарювання ПП " ОСОБА_2 ", зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
02.11.2021 року о 10 год. 20 хв. ОСОБА_1 допустила роботу магазина " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та приймала відвідучів не маючи у продавця ОСОБА_3 відповідного сертифікату, щодо вакцинації проти COVID-19, чим порушив вимоги п.п.4 п.3.5 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року зі змінами та доповненнями, чим порушив правила щодо карантину людей. Дані дії кваліфіковані за ч. 1 ст.44-3 КпАП України.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, будучи обізнаною про складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.44-3 КпАП України, що підтверджується підписом в протоколі про адміністративне правопорушення серії ГП від 217678 від 02.11.2021 року.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також з метою недопущення порушення строків розгляду справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КпАП України, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1КпАП України).
Ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико - санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до положень ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Дослідивши подані матеріали, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 , порушила вимоги пункту п.п. 1 п.3.5 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до яких на території регіонів, на яких установлений червоний рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, забороняється приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос і закладів громадського харчування в аеропортах.
Обмеження, передбачені підпунктами 1-7, 9, 14 та 16 цього пункту, не застосовуються за умови наявності у всіх учасників (відвідувачів, користувачів), крім осіб, які не досягли 18 років, та організаторів заходу (співробітників закладу, ринку) негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведене не більш як за 72 години до здійснення заходу (відвідування закладу, ринку), або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров'я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 відповідають складу адміністративного правопорушення та правильно кваліфіковано за ч. 1 ст.44-3 КпАП України, як порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства.
Факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.44-3КпАП України, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП від 217678 від 02.11.2021 року у якіх викладені обставини скоєного правопорушення, які складені та підписані уповноваженою посадовою особою, містять підпис правопорушника про ознайомлення з викладеним у протоколах про адміністративне правопорушення, винною себе не визнає.
- копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Проаналізувавши таоцінившидослідженів судовому засіданні докази, беручи до уваги пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 44-3 КпАП України.
Згідно ст. 22 КпАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. При цьому, в кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержанняКонституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.44-3 КпАП України за малозначністю і оголосити йому усне зауваження, оскільки діяння, вчинене ним, містить в собі усі юридичні і суб'єктивні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене КпАП України. Однак, внаслідок всіх конкретних обставин, а також відсутності доказів завдання шкоди адміністративним правопорушенням, суд вважає, що воно не відповідає тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, дії правопорушника суб'єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам та адміністративне правопорушення не спричинило значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб. Відсутні будь-які дані, що у приміщенні кафе перебували покупці та інші особи, які потенційно наражалися на небезпеку внаслідок складної епідеміологічної обставноки.
Згідно із ч. 2ст. 284 КпАП України, при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності зач. 1 ст. 44-3 КпАП України за малозначністю, оголосивши йому усне зауваження, а провадження у справі закрити.
Керуючись ст.ст.22,ч. 1 ст. 44-3,283,285КпАП України, суд, -
ОСОБА_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.44-3 КпАП України та на підставі ст.22КпАП України звільнити від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Волноваський районний суд Донецької області протягом десяти діб.
Суддя: Є.І.Мохов