ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2021Справа № 910/20783/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" про забезпечення позову до подання позовної заяви
Особи, які можуть отримати статус учасника справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 14)
відповідач Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25)
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" має намір звернутись до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" про визнання правочинів укладеними.
До подання позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" 15.12.2021 подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить постановити ухвалу, якою вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ: 00100227) до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі за позовом ТОВ «ЕТГ» про визнання додаткової угоди б/н та б/д про викладення Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0152-02024 від 01.01.2019 та Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0152-03024 від б/д укладеними в редакції ТОВ «ЕТГ»:
вчиняти дії, передбачені пунктом 1.5.12. Правил ринку, а саме - в односторонньому порядку поновлювати дію договорів про врегулювання небалансів електричної енергії для учасників балансуючої групи, які входять до складу балансуючої групи ТОВ «ЕТГ» у зв'язку з відмовою ТОВ «ЕТГ» поширювати умови типових форм договорів, передбачених додатками 5 та 6 до Кодексу системи передачі, з урахуванням змін, які внесені до них постановою НКРЕКП №360 від 07.02.2020, на взаємовідносини сторін, які виникли до їх укладення, а саме з 08.02.2020 відповідно до ст. 631 ЦК України.;
застосовувати до ТОВ «ЕТГ» заходи у вигляді розірвання укладеного з ним договору про врегулювання небалансів електричної енергії у зв'язку з відмовою ТОВ «ЕТГ» поширювати умови типових форм договорів, передбачених додатками 5 та 6 до Кодексу системи передачі, з урахуванням змін, які внесені до них постановою НКРЕКП №360 від 07.02.2020, на взаємовідносини сторін, які виникли до їх укладення, а саме з 08.02.2020 відповідно до ст. 631 ЦК України.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає наступне.
НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 802, п. 3.2. Статуту НЕК «Укренерго» від 21.10.2019, який доступний для ознайомлення за адресою: https://ua.energy/wp-content/uploads/2019/10/Statut-novyj-21.10.pdf.
НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП», далі за текстом - Заявник», «Товариство», «ТОВ «ЕТГ», є учасником ринку електричної енергії та здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу на підставі ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, далі за текстом - «НКРЕКП», «Регулятор», що підтверджується постановою НКРЕКП №684 від 10.07.2018 «Про видачу ліцензії з постачання електричної енергії споживачу ТОВ «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП», яка розміщена на офіційному сайті НКРЕКП за адресою: https://www.nerc.gov.ua/?id=33136.
01.01.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», правонаступником якого є НЕК «УКРЕНЕРГО», як оператором системи передачі, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП», як користувачем, був укладений договір № 0152-02024 про надання послуг з передачі електричної енергії, далі за тестом - «Договір передачі», за яким ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.
Укладення договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління для ТОВ «ЕТГ», як учасника ринку у ролі електропостачальника/трейдера, не було обов'язковим до моменту прийняття НКРЕКП Постанови №360 від 07.02.2020 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 Розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, далі за текстом Постанова НКРЕКП №360».
Постанова НКРЕКП №360 передбачає внесення до Кодексу системи передачі змін, які, зокрема, стосуються необхідності оплати учасниками ринку послуг з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту та, у зв'язку з цим, розширення кола учасників ринку, які в обов'язковому порядку повинні мати укладений з ОСП договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
З огляду на запроваджені зміни до Кодексу системи передачі, Постановою НКРЕКП №360 також були змінені типові форми договорів про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та про надання послуг з передачі електричної енергії, які відповідно є додатками 5 та 6 до цього Кодексу системи передачі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 у справі № 640/3041/20 вжито заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії Постанови НКРЕКП № 360.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №640/3041/20, яке залишено без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, Постанову НКРЕКП №360, в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2. 6.5 глави 6 Розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття.
08.09.2021 колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду була прийнята постанова, якою рішення судів першої та апеляційної інстанції по справі №640/3041/20 були скасовані.
20.09.2021 ТОВ «ЕТГ» отримало від НЕК «Укренерго» лист №01/41296 від 16.09.2021 про врегулювання договірних відносин.
У вказаному листі НЕК «Укренерго» звертає увагу ТОВ «ЕТГ» на постанову Верховного Суду від 08.09.2021 по справі №640/3041/20 та пропонує привести договірні відносини у відповідність до вимог п.6.2. глави 6 розділу XI Кодексу системи передачі (КСП).
За результатами порівняння нової редакції Договору передачі та Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, заявник зазначає, що їх зміст не відповідає змісту типових форм договорів, які є додатками 5 та 6 до КСП, оскільки кожен із запропонованих правочинів містить додаткове положення про те, що його умови поширюються на взаємовідносини Сторін, які виникли до їх укладення, а саме з 08.02.2020 відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України.
Враховуючи наведене, ТОВ «ЕТГ» не вбачає правових підстав для застосування ч. 3 ст.631 ЦК України та поширення дії умов Договору № 0152-03024 від б/д про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на відносини, які на переконання НЕК «УКРЕНЕРГО», склалися між сторонами з 08.02.2020
Пунктом 1.5.12 Правил ринку Відповідачу надано право в односторонньому порядку поновити дію договорів про врегулювання небалансів електричної енергії для всіх учасників балансуючої групи, які входять до складу балансуючої групи СВБ, що не виконує вимоги цих Правил.
В листі № 01/49771 від 04.11.2021 НЕК «УКРЕНЕРГО» зазначило, що у разі неповернення на адресу НЕК «УКРЕНЕРГО» підписаних зі сторони заявника додаткових угод до договору про надання послуг з передачі електричної енергії та/або про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та/або договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у 10 денний термін, ОСП має намір використати своє право, обумовлене Правилами ринку та Договором, а саме: поновити дію договорів про врегулювання небалансів електричної енергії для всіх учасників Вашої балансуючої групи та/або ініціювати розірвання Договору з 01.01.2022 у визначені цим договором терміни.
Заявник зазначає, що у разі реалізація НЕК «УКРЕНЕРГО» наведеної в листі № 01/49771 від 04.11.2021 вимоги останнє призведе до втрати ТОВ «ЕТГ» статусу учасника ринку що, як наслідок, зробить неможливим здійснення Заявником господарської діяльність на ринку електричної енергії.
Враховуючи наведене заявник вважає , що застосування ч. 3 ст.631 ЦК України до відносин, яких не існувало (диспетчеризація) або до вже врегульованих та виконаних відносин (послуги з передачі) є незаконним та таким, що суперечить висновкам Верховного Суду, а тому порядок вирішення таких спорів встановлений частиною 1 статті 187 ГК України, відповідно до якої спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Суд, вивчивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, приходить до таких обгрунтованих висновків.
Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" про забезпечення позову відповідає приписам статті 139 Господарського процесуального кодексу України, підстави для її повернення заявнику відсутні.
Частиною 1 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частини перша і третя статті 137).
Відповідно до частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову - це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні рішення суду у випадку задоволення позову.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви предметом позу є визнання правочинів укладеними.
З матеріалів заяви вбачається, що заявник у цій справі є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №684 від 10.07.2018.
Згідно з ч. 2 п. 1.3.5. Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП № 307 від 14.03.2018, кандидат в учасники ринку повинен мати діючі договори про надання послуг з передачі електричної енергії, про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що укладаються згідно із Кодексом системи передачі, та діючий договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії (для споживачів, приєднаних до мереж ОСП), що укладається в порядку, встановленому Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила роздрібного ринку).
Пунктом 1.2. розділу XI Кодексу системи передачі, затвердженого Постановою НКРЕКП №309 від 14.03.2018, передбачено, що послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом.
Типові форми договорів про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та про надання послуг з передачі електричної енергії наведені в додатках 5 та 6 до цього Кодексу відповідно.
Пунктом 1.3. розділу XI Кодексу системи передачі передбачено, що доступ до системи передачі надається Користувачу лише на підставі укладеного договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
Діяльність на ринку електричної енергії без укладення договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у випадках, передбачених цим Кодексом, не допускається.
Пунктом 1.3.2 Правил ринку передбачено, що для суб'єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2 цього розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов'язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.
Пунктом 1.5.12 Правил ринку передбачено, що ОСП (відповідач - особа, яка може отримати статус учасника справи) має право в односторонньому порядку поновити дію договорів про врегулювання небалансів електричної енергії для всіх учасників балансуючої групи, які входять до складу балансуючої групи СВБ, що не виконує вимоги цих Правил, про що члени балансуючої групи повинні бути повідомлені за 1 робочий день до настання таких змін.
Загальний порядок укладання господарських договорів врегульований статтею 181 Господарського кодексу України, згідно з яким господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін і у випадку, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках; сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором; сторона, яка одержала протокол розбіжностей, зобов'язана протягом 20 днів розглянути його та в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції (частини 1-5).
У paзі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей така згода згідно пункту 6 статті 181 ГК України повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телефонограмами тощо).
Частиною першою, третьою статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями; укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Згідно з ч. 3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Таким чином, між сторонами існує спір щодо врегулювання розбіжностей, що залишились неврегульованими при укладенні додаткової угоди до Договору про надання послуг з передачі електричної енергії та при укладенні Додаткової угоди до Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову у вигляді заборони Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ: 00100227) до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі за позовом ТОВ «ЕТГ» про визнання додаткової угоди б/н та б/д про викладення Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0152-02024 від 01.01.2019 та Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0152-03024 від б/д укладеними в редакції ТОВ «ЕТГ»: вчиняти дії, передбачені пунктом 1.5.12. Правил ринку, а саме - в односторонньому порядку поновлювати дію договорів про врегулювання небалансів електричної енергії для учасників балансуючої групи, які входять до складу балансуючої групи ТОВ «ЕТГ» у зв'язку з відмовою ТОВ «ЕТГ» поширювати умови типових форм договорів, передбачених додатками 5 та 6 до Кодексу системи передачі, з урахуванням змін, які внесені до них постановою НКРЕКП №360 від 07.02.2020, на взаємовідносини сторін, які виникли до їх укладення, а саме з 08.02.2020 відповідно до ст. 631 ЦК України; Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ: 00100227) до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі за позовом ТОВ «ЕТГ» про визнання додаткової угоди б/н та б/д про викладення Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0152-02024 від 01.01.2019 та Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0152-03024 від б/д укладеними в редакції ТОВ «ЕТГ» не є співмірними з предметом позову у даній справі.
Так, суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову Заявником не наведено належних обґрунтувань необхідності застосування певного заходу забезпечення позову з огляду на достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Разом з цим, вживаючи заходи забезпечення позову суд має враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені в результаті застосування відповідних заходів, зокрема, відповідача, адже заборона останнім вчиняти дії, спрямовані на заборону вчиняти дії, передбачені пунктом 1.5.12. Правил ринку, а саме - в односторонньому порядку поновлювати дію договорів про врегулювання небалансів електричної енергії для учасників балансуючої групи, які входять до складу балансуючої групи ТОВ «ЕТГ» у зв'язку з відмовою ТОВ «ЕТГ» поширювати умови типових форм договорів, передбачених додатками 5 та 6 до Кодексу системи передачі, з урахуванням змін, які внесені до них постановою НКРЕКП №360 від 07.02.2020, на взаємовідносини сторін, які виникли до їх укладення, а саме з 08.02.2020 відповідно до ст. 631 ЦК України; Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ: 00100227) до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі за позовом ТОВ «ЕТГ» про визнання додаткової угоди б/н та б/д про викладення Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0152-02024 від 01.01.2019 та Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0152-03024 від б/д укладеними в редакції ТОВ «ЕТГ» свідчить про фактичне зупинення в частині виконання цього Договору, яке в результаті може призвести до понесення відповідачем значних збитків.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018 по справі №911/2930/17.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Водночас обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, якщо позивач звертається (має намір звернутися) до суд з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Однак, суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він намір звернувся до суду.
За таких підстав суд зазначає, що матеріали заяви не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення майбутнього рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.
При цьому, слід наголосити, що у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, позивач не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" про забезпечення позову до подання позовної заяви.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню у порядку, встановленому ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано: 17.12.2021.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ