ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.12.2021Справа № 910/16534/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Меридіан", м. Київ
до Акціонерного товариства "Перший київський машинобудівний завод", м. Київ
про стягнення 6 728 927,75 грн
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Денисенко О.М. (адвокат за ордером серія АА№1154397 від 08.11.2021 року);
від відповідача: Муратова О.О. (адвокат за довіреністю №370-13 від 07.10.2021 року).
06.10.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Меридіан" (позивач) із позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Перший київський машинобудівний завод" (відповідач) суми 3% річних в розмірі 2 031 762,81 грн та інфляційних втрат в розмірі 4 697 164,94 грн, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов Кредитного договору №29-10-15 від 28.09.2015 року, з урахуванням Договору факторингу №61-13-15; Ф-015/25-12/15 від 25.12.2015 року, в частині повернення кредитних коштів.
Ухвалою від 19.10.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Меридіан" залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали.
22.10.2021 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.11.2021.
В засіданні 09.11.2021 року в справі було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 07.12.2021 року.
02.12.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за 2015-2021 роки відповідачем, в рахунок погашення заборгованості за кредитом, сплачено позивачу 40 971 718,82 грн.
В засіданні 07.12.2021 року сторонами погоджено перехід до розгляду справи по суті, про що подано відповідну заяву, у зв'язку з чим суд вирішив ухвалити закінчити підготовче засідання та перейти до розгляду справи по суті 07.12.2021 року, про що зазначено в протоколі судового засідання.
В судовому засіданні 07.12.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
28.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - банк) та Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Більшовик", перейменоване на Акціонерне товариство "Перший київський машинобудівний завод" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 29-10-15, умовами якого передбачено, що банк в порядку, передбаченому цим договором відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 100 000 000,00 грн (далі - кредит), терміном повернення 30.03.2016 згідно з графіком, зазначеним у п. 4.5.
Відповідно до п. 1.2 договору, позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, передбачені цим договором, сплатити банку проценти за користування кредитом і комісії у розмірі та порядку, передбачених цим договором та повернути банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором
Кредит надається позичальнику на поповнення обігових коштів підприємства для погашення існуючої заборгованості по податкам, зборам та іншим платежам та соціальним внескам до бюджету та іншими кредиторами (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору, виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується заставою тунелепрохідницького комплексу КТ-6,2 А 24, заводський номер №101550-00.00.000СБ 2001 року виготовлення заставною вартістю 128 306 414,93 грн.
Згідно п. 4.1. договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти у розмірі 25% річних.
Відповідно до п. 4.3. договору, проценти за користування кредитом розраховуються за поточний календарний місяць з урахуванням фактичного періоду користування кредитом на фактичну суму заборгованості із врахуванням фактичної кількості днів у році (методом "факт/факт"). При розрахунках враховується перший день видачі кредиту і не враховується день повернення кредиту.
Нараховані проценти позичальник сплачує на підставі цього договору та отриманого від банку розрахунку до 20 числа наступного місяця за місяцем, в якому здійснюється нарахування процентів на рахунок нарахованих доходів №2068.5.001.177670 у ПАТ "КБ "Хрещатик". Остання сплата процентів здійснюється разом з остаточним погашенням заборгованості за кредитом.
Пунктом 4.5. договору передбачено, що повернення кредиту позичальник здійснює починаючи з вересня 2015 року на позичковий рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ "КБ "Хрещатик" згідно з наступним графіком:
- до 30.09.2015 - 60 000 000,00 грн;
- до 30.12.2015 - 39 000 000,00 грн;
- до 30.03.2016 - 1 000 000,00 грн.
У випадку, якщо позичальник прострочив сплату процентів за користування кредитом, комісій за цим договором та/або не сплатив черговий платіж по погашенню основної суми кредиту та/або не виконав інших умов цього договору і банк скористався своїм правом на вимогу дострокового повернення кредиту, передбаченим п. 8.2. та/або п.8.15 цього договору, строк повернення всієї суми кредиту вважається таким, що наступив на 31 день з моменту пред'явлення вимоги банку. Вимога банку вважається отриманою Позичальником, якщо вона направлена йому поштою рекомедованим листом за адресою, зазначеною в цьому договорі, або вручена під розписку (п. 4.11. договору).
За умовами п.4.13 договору, в разі несплати позичальником банку будь-яких платежів, передбачених даним договором, банк має право здійснити відступлення права вимоги виключно за цим договором третій особі без згоди позичальника, з подальшим письмовим повідомленням позичальника. У разі відступлення права вимоги за цим договором, права на предмет застави не передаються.
Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє да повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 12.2. договору).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Меридіан" (далі - фактор) укладено договір факторингу №61-13-15; Ф-015/25-12/15, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові право вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги.
Відповідно до визначення термінів та тлумачення наведених у розділі 1 договору:
Позичальник - Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Більшовик", перейменоване на Акціонерне товариство "Перший київський машинобудівний завод", який є позичальником за кредитним договором №29-10-15 від 28.09.2015, зі змінами і доповненнями та додатковими угодами до нього.
Кредитний договір - кредитний договір №29-10-15 від 28.09.2015, що укладений між клієнтом та Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" із змінами та доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього.
Борг - означає сума грошових коштів, належні до сплати клієнту позичальником за кредитним договором. Станом на дату укладення цього договору сума боргу становить 40 657 534,25 грн, в т.ч. 40 000 000,00 грн - сума основного боргу, 657 534,25 грн - сума нарахованих відсотків.
Права вимоги означає всі права на одержання клієнтом від позичальника заборгованості за відсотками, що нараховані відповідно до кредитного договору, на дату відступлення права вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати суми боргу.
Згідно п. 2.2 договору, з дати відступлення права вимоги клієнт перестає бути стороною кредитного договору в частині переданого права вимоги, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за кредитним договором в частині отриманого права вимоги та набуває всіх прав за ним, у тому числі права на отримання грошових потоків та винагород, пов'язаних з отриманим правом вимоги.
Фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі фактором у клієнта права вимоги та набуття фактором права вимоги на борг (п. 2.3 договору).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що в день укладення сторонами даного договору фактор сплачує клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 40 657 534,25 грн, без ПДВ на банківський рахунок клієнта у ПАТ "КБ "Хрещатик", у тому числі: 40 000 000,00 грн - сума основного боргу, 657 534,25 грн - сума нарахованих відсотків.
За умовами п. 3.4. договору, розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнта за цим договором (передачу фактором у розпорядження клієнта грошових коштів згідно п. 3.1. цього договору) становить 50 000,00 грн, що сплачується клієнтом в день укладення сторонами цього договору на банківський рахунок фактора № НОМЕР_2 в ПАТ "КБ "Хрещатик" при умові виконання фактором п. 3.1.
Цей договір вступає в силу у дату його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін та залишається чинним до дати повного виконання сторонами усіх зобов'язань за цим договором (п. 10.1. договору).
25.12.2015 Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Меридіан" складено та підписано акт прийому-передачі документів, що є додатком № 2 до договору факторингу №61-13-15; Ф-015/25-12/15 від 25.12.2015, згідно якого на виконання п. 4.2. договору факторингу клієнт передає фактору, а фактор приймає наступні документи: кредитний договір №29-10/15 від 28.09.2015; розрахунок заборгованості за кредитним договором №29-10-15 від 28.09.2015.
Додатком №3 до договору факторингу №61-13-15; Ф-015/25-12/15 від 25.12.2015 сторони погодили розрахунок заборгованості станом на 25.12.2015 по кредиту позичальника за кредитним договором № 29-10-15 від 28.09.2015, а саме: заборгованість по кредиту (прострочена) - 40 000 000,00 грн, заборгованість по процентам (прострочені) - 657 534,25 грн. Загальна сума заборгованості - 40 657 534,25 грн.
З матеріалів справи вбачається, що Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" було надіслано на адресу позичальника - Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" від 25.12.2015 №47/8-7125, яким повідомлено позичальника про укладення договору факторингу №61-13-15; Ф-015/25-12/15 від 25.12.2015 за яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №29-10-15 від 28.09.2015.
Отже, на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Меридіан" договору факторингу №61-13-15; Ф-015/25-12/15 від 25.12.2015, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, щодо належного виконання своїх зобов'язань зі сплати тіла кредиту та нарахованих процентів, зокрема щодо погашення заборгованості у розмірі 40 657 534,25 грн.
Наявність заборгованості відповідача у розмірі 40 657 534,25 грн підтверджується актами погодження заборгованості та розрахунків за нарахованими відсотками станом на 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 30.04.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, 30.04.2018, 31.05.2018 та актом звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами станом на 23.09.2019, які складені та підписані представниками позивача та відповідача і скріплені печатками підприємств, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 року №910/2605/20, яке набрало законної сили з 08.09.2020 року.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви заборгованість по кредиту та процентам у загальному розмірі 40 657 534, 35 грн відповідачем не сплачена, а тому просить суд стягнути з відповідача 4 697 164,94 грн - інфляційних втрат за період з 01.01.2020 по 31.08.2021 та 2 031 762,81 грн. - 3% річних за період з 01.01.2020 по 31.08.2021.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 25.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Меридіан" (далі - фактор) укладено договір факторингу №61-13-15; Ф-015/25-12/15, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові право вимоги за кредитним договором (кредитний договір №29-10-15 від 28.09.2015) в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги.
Відповідно до додатку №3 до договору факторингу № 61-13-15; Ф-015/25-12/15 від 25.12.2015 станом на дату укладення договору факторингу сума боргу позичальника (відповідача) за кредитним договором №29-10-15 від 28.09.2015 становить 40 657 534,25 грн, в т.ч. 40 000 000,00 грн - сума основного боргу, 657 534,25 грн - сума нарахованих відсотків.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 350 Господарського кодексу України банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Таким чином позивач, як новий кредитор, внаслідок укладення договору факторингу № № 61-13-15; Ф-015/25-12/15 від 25.12.2015 та згідно ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України, отримав право вимагати від відповідача сплати заборгованості у розмірі 40 657 534,35 грн, що складається з боргу по тілу кредиту у розмірі 40 000 000,00 грн та боргу по нарахованим процентам у сумі 657 534,25 грн.
В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що строк дії кредитного договору сплив, тому нарахування будь-яких процентів на підставі ст. 1048 ЦК України є незаконним.
Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, належним є виконання зобов'язання з дотриманням встановлених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
При цьому, поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст.
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Як встановлено судом у даній справі, сторони погодили кінцевий термін погашення заборгованості за кредитним договором - 30.03.2016, при цьому закінчення строку кредитування, передбаченого п.4.5. кредитного договору, як зобов'язання що виникло з договору, не свідчить про припинення договору, оскільки відповідно до положень п. 12.2. договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
При цьому, відповідно до п. 4.3. кредитного договору, проценти за користування кредитом розраховуються за поточний календарний місяць з урахуванням фактичного періоду користування кредитом на фактичну суму заборгованості із врахуванням фактичної кількості днів у році (методом "факт/факт"). При розрахунках враховується перший день видачі кредиту і не враховується день повернення кредиту.
Нараховані проценти позичальник сплачує на підставі цього договору та отриманого від банку розрахунку до 20 числа наступного місяця за місяцем, в якому здійснюється нарахування процентів на рахунок нарахованих доходів № 2068.5.001.177670 у ПАТ "КБ "Хрещатик". Остання сплата процентів здійснюється разом з остаточним погашенням заборгованості за кредитом.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, отже після спливу строку кредитування зобов'язання боржника, який прострочив виконання, за договором не припиняється.
Зважаючи на те, що зобов'язання з повернення отриманих кредитних коштів не виконані позичальником (відповідачем), позивач має право на нарахування процентів по кредиту до дня повернення кредитних коштів відповідачем за весь час користування кредитними коштами.
Наявність заборгованості відповідача у розмірі 40 657 534,25 грн підтверджується актами погодження заборгованості та розрахунків за нарахованими відсотками станом на 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 30.04.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, 30.04.2018, 31.05.2018 та актом звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами станом на 23.09.2019, які складені та підписані представниками позивача та відповідача і скріплені печатками підприємств, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 року №910/2605/20, яке набрало законної сили з 08.09.2020 року.
А тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не дані обставини не доводяться знову.
Таким чином, станом на дату винесення рішення у даній справі заборгованість по кредиту та процентам у загальному розмірі 40 657 534,35 грн відповідачем не сплачена, доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 697 164,94 грн - інфляційних втрат за період з 01.01.2020 по 31.08.2021 та 2 031 762,81 грн. - 3% річних за період з 01.01.2020 по 31.08.2021.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування інфляційних втрат, при цьому сума 3% річних вирахувана позивачем вірно.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума інфляційних втрат у розмірі 4 697 096,54 грн., яка розрахована за період з 01.01.2020 по 31.08.2021 та сума 3% річних у розмірі 2 031 762,81 грн. за період з 01.01.2020 по 31.08.2021, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову.
Судовий збір позивача у розмірі 100 932,89 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший київський машинобудівний завод» (ідентифікаційний номер 14308569, місцезнаходження: 03057, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 49/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Меридіан» (ідентифікаційний код 39073343, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 20, літ. А, к. 136) суму 3% річних в розмірі 2 031 762,81 грн (два мільйона тридцять одна тисяча сімсот шістдесят дві гривни 81 копійка), суму інфляційних втрат в розмірі 4 697 096,54 грн (чотири мільйони шістсот дев'яносто сім тисяч дев'яносто шість гривень 54 копійки) та суму судового збору в розмірі 100 932,89 грн (сто тисяч дев'ятсот тридцять дві гривни 89 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Меридіан» судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 1,03 грн.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складно 17.12.2021 року.
Суддя С. МОРОЗОВ