ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.12.2021Справа № 8/88
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Києва
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" м. Києва
третя особа Акціонерне товариство "Укртрансгаз" м. Києва
за участю Київської міської прокуратури
про визнання договору укладеним,
Колегія суддів: П.І.Паламар - головуючий,
А.М.Івченко,
О.М.Ярмак
Представники:
від позивача: Когутенко М.Г.,
від відповідача: Перепелиця А.В.,
від третьої особи: Ербелідзе А.О.,
від прокуратури: Вівдиченко О.І.
у березні 2011 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зобов'язання укласти договір.
У процесі розгляду справи позивач змінив предмет позову, заявивши про визнання укладеним між ним та відповідачем договору поставки природного газу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22 березня 2021 р. заяву про зміну предмету позову прийнято до розгляду.
Позивач зазначав, що в силу приписів ст.ст. 10, 22 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом" № 1729 від 27 грудня 2001 р. відповідач зобов'язаний передати (здійснити продаж) йому природного газу власного видобутку 2011 року для подальшої його реалізації для потреб населення.
8 лютого 2011 р. він запропонував відповідачу укласти договір поставки протягом 2011 року природного газу власного видобутку для потреб населення, надіславши листом № 6-692/1.2-11 два примірники підписаний зі свого боку проект відповідного договору.
Посилаючись на те, що відповідач не повернув йому підписаний примірник договору, тим самим безпідставно не погодив запропоновані ним умови договору, позивач просив задовольнити позов та визнати договір поставки протягом 2011 року природного газу власного видобутку для потреб населення у запропонованій ним редакції укладеним.
Також просив покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Вказував, що ціна товару є істотною умовою господарського договору, у той же час, у запропонованому позивачем проекті спірного договору ціна природного газу визначалася відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про встановлення ціни на товарний природний газ для ВАТ "Укрнафта" № 889 від 27 липня 2010 р., яка була визнана протиправною та скасована з дати її прийняття постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-10541/12/2670 від 29 квітня 2014 р., яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 р. і набрала законної сили. Таким чином, ціна на природний газ не встановлена ні нормами законодавства, ні угодою сторін.
Також вказував, що задовлення позову шляхом визнання договору укладеним на умовах про поставку газу протягом 2011 року та умові про чинність договору поставки лише протягом 2011 року носитиме обтяжливий характер, оскільки на дату набуття законної сили рішенням суду відповідач вже перебуватиме в стані прострочення виконання зобов'язання з поставки газу і не зможе забезпечити належну його передачу.
У процесі розгляду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі-третя особа).
Третя особа у письмових поясненнях на позовну заяву, її представник у судовому засіданні підтримала заявлений позивачем позов.
Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлений позивачем позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що 8 лютого 2011 р. позивач запропонував відповідачу укласти договір поставки протягом 2011 року природного газу власного видобутку для потреб населення, надіславши останньому листом № 6-692/1.2-11 два примірники підписаного зі свого боку договору.
За умовами запропонованого договору відповідач зобов'язується передати позивачу протягом 2011 року у власність природний газ в обсязі до 2100000000 м3 власного видобутку для портеб населення, а позивач - приймати та оплачувати газ на умовах договору.
Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1 проекту договору вважається укладеним з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного завершення покупцем.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у справі копіями вищевказаного листа та проектом договору.
Спірні правовідносини з приводу поставки природного газу власного видобутку, видобутого у 2011 році, для потреб населення, були врегульовані чинним на час здійснення позивачем оферти Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" (далі-Закон), постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом" № 1729 від 27 грудня 2001 р.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 Закону підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50% та більше, господарські товариства, 50% та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання-власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.
Сторонами визнаються обставини відповідності правового статусу відповідача критеріям, визначених вищевказаними вимогами Закону.
Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 22 цього Закону газодобувні підприємства зобов'язані подавати Національній комісії регулювання електроенергетики України інформацію про заплановані на наступний календарний рік показники повної собівартості видобутого природного газу, рентної плати, а також прогнозованих обсягів видобування природного газу для формування, розрахунку та встановлення закупівельних цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобування, відповідно до Порядку, затвердженого Національною комісією регулювання електроенергетики України, а у випадках, визначених статтею 10 цього Закону,-укладати угоди з реалізації природного газу за закупівельними цінами.
Уповноваженим суб'єктом з формування і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для потреб населення, згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 р. "Про забезпечення споживачів природним газом" є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Пунктом 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 р. було встановлено, що потреба населення, релігійних організацій, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (в межах обсягів природного газу, що використовуються як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню) в природному газі задовольняється з ресурсу природного газу, який формується за рахунок продажу підприємствами, частка держави у статутному фонді яких становить 50% та більше, господарськими товариствами, 50% та більше акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими такими договорами особами Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" всього обсягу природного газу (в т.ч. нафтового (попутного) газу) власного видобутку, який здійснюється на підставі спеціальних дозволів на користування надрами (за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами відповідно до напрямів, визначених прогнозним річним балансом находження та розподілу природного газу по Україні, що затверджений Кабінетом Міністрів України), а у разі нестачі - за рахунок інших ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Підприємства, зазначені в абзаці першому цього підпункту, а також учасники договорів про спільну діяльність, відповідно до яких розмір внеску підприємств, частка держави у статутному фонді яких становить 50% та більше, господарських товариств, 50% та більше акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніх підприємств, представництв та філій таких підприємств і товариств перевищує 50% загального розміру внесків учасників договорів про спільну діяльність, реалізують видобутий природний газ (за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами відповідно до напрямів, визначених прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу по Україні, що затверджений Кабінетом Міністрів України) виключно Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" за ціною, затвердженою Національною комісією регулювання електроенергетики для кожного суб'єкта господарювання, визначеного в цьому абзаці.
Загальний порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 ГК України та статтею 649 ЦК України.
Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов'язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.
Отже, в розумінні наведених норм закону спір, який виник між сторонами у справі щодо укладення договору, укладення якого є обов'язковим на підставі закону, є переддоговірним спором, оскільки відповідач ухиляється від укладення спірного договору, укладення якого є обов'язковим в силу вимог закону, та спір підлягає розгляду господарським судом.
Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
З огляду на викладене укладення договору, предметом якого є поставка природного газу, власного видобутку, видобутого у 2011 році, для потреб населення, станом на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами у справі було обов'язковим в силу вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 6 ст. 265 ГК України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, перелік істотних та обов'язкових умов договору поставки (купівлі-продажу) визначено у главі 54 ЦК України.
Відповідно до положень статей 655, 656, 691, 712 ЦК України істотними умовами договору поставки є предмет (товар, майно або майнові права), ціна товару та строки його передачі.
Такі ж висновки щодо застосування вищезазначених норм права викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2018 р. у справі № 61/341, від 14 березня 2018 р. у справі № 35/223, від 18 липня 2018 р. у справі № 5011-69/9686-2012, від 11 листопада 2020 р. у справі № 5/77.
Частиною 5 ст. 180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Правовідносини в частині визначення ціни природного газу між сторонами спірного правочину зазнають імперативного регулюючого впливу держави шляхом затвердження її розміру постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу", постанова Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом" № 1729 від 27 грудня 2001 р.).
Згідно п.п. 4.1.-4.4. проекту договору ціна газу за 1000 м3 відповідно до постанови Національної комісії регулювання енергетики України № 889 від 27 липня 2010 р. становить 549,60 грн. з урахуванням ПДВ. Сторони домовились, що ціна на газ, що вказана в п. 4.1. договору, визначена на день його підписання і може бути змінена у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни сторони оформляють додаткову угоду до договору і в разі необхідності здійснюють перерахунок за отриманий природний газ за новими цінами. Ціна, газу визначається без врахування вартості транспортування та постачання газу територією України. Загальна розрахункова сума договору орієнтовно складає 1154160000 грн. з урахуванням ПДВ.
Указана постанова Національної комісії регулювання енергетики України "Про встановлення ціни на товарний природний газ для ВАТ "Укрнафта" № 889 від 27 липня 2010 р. була визнана протиправною та скасована з дати її прийняття постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-10541/12/2670 від 29 квітня 2014 р., яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 р. і набрала законної сили.
Це підтверджується наявними у матеріалах копіями вищезазначених судових рішень.
У силу вимог ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Зважаючи на скасування правового акту, на підставі якого умовами спірного проекту договору була визначена ціна продажу природного газу, між сторонами не було узгоджено такої істотної умови договору як ціна.
Доводи позивача з цього приводу, у т.ч. щодо чинності постанови про визначення ціни природного газу на час здійснення ним пропозиції про укладення спірного договору, є безпідставними та суперечать зібраним доказам про втрату чинності таким рішенням державного регулятора з часу його прийняття.
За таких обставин у позові відповідно до вимог ст.ст. 16, 649 ЦК України, ст.ст. 181, 187 ГК України слід відмовити.
Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
у позові Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Києва відмовити.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Повне судове рішення складене 16 грудня 2021 р.
Колегія суддів: П.І.Паламар - головуючий,
А.М.Івченко,
О.М.Ярмак